§91. Інтерференція світла у тонких плівках

Прикладом інтерференції світла, що спостерігається в природних умовах, може бути райдужне забарвлення мильних плівок, тонких плівок нафти або мінерального масла, які плавають на поверхні води, кольори мінливості на поверхні загартованих стальних деталей, покритих найтоншим шаром оксидів. Усі ці явища зумовлені інтерференцією світла в тонких прозорих плівках, яка виникає внаслідок накладання когерентних хвиль, що відбиваються від верхньої та нижньої поверхонь плівки.

Нехай плоска монохроматична хвиля, поширюється у середовищі з показником заломлення ,(рис. 212), падає під кутоміна плоскопаралельну прозору плів­ку з показником заломленняn і товщиноюd.

Падаюча хвиля частково відбивається від верхньої поверхні плівки та част­ково заломлюється. Напрямок поширення відбитої хвилі зображено променем AB, а заломленої – променемAС. Заломлена хвиля, досягнувши нижньої поверхні плівки, частково відбивається (проміньСD), і частково заломлюється. Хвиля, що поширюється вздовж променяСD, на верхній поверхні плівки частково відбивається, і частково заломлюється, причому заломлена хвиля (промінь2) накладається на хвилю, що безпосередньо відбита від верхньої поверхні.

Промені 1і2когерентні між собою, оскільки вони утворені поділом хвиліSA. Якщо на їх шляху поставити збірну лінзу, то вони зберуться в одній з точокМфо­кальної площини лінзи і дадуть інтерфе­ренційну картину, яка визначається оптичною різницею ходуміж променями1і2:

.

Тут прийнято, що показник заломлення . Доданокзумовлений втратою півхвилі при відбиванні світла на межі поділу середовищ. Якщо, то в точціAфаза коливань змінюється на протилежну, відбувається втрата півхвилі і доданок матиме знак „–“. У випадкувтрата півхвилі відбудеться в точціCіматиме знак „+”.

З рис. 212 видно, що

, .

Оскільки або, то. Тоді:

.

З урахуванням втрати півхвилі для оптичної різниці ходу отримаємо:

.

В точці Mбуде максимум, якщо:

і мінімум, якщо:

Інтерференція спостерігається не лише у відбитому світлі, а й у світлі, що проходить через плівку (рис. 212, промені 3і4). Оптична різниця ходу для прохідного світла відрізняється віддля відбитого світла на, бо світло не відбивається від оптично густішого середовища. Отже, мак­симумам інтерференції у відбитому світлі відповідають мінімуми інтерференції в прохідному світлі і навпаки.

1. Смуги однакового нахилу

Інтерференція світла в плоскопаралельних пластинках визначається товщиною пластинки d, показником заломленняnсередовища, довжиноюпадаючої світлової хвилі та кутом падінняі. Для даних,dinкожному кутуiпадіння променів відповідає своя інтерференційна смуга.

Інтерференційні смуги, які виникають внаслідок накладання хвиль, що падають на плоскопаралельну пластинку під однаковими кутами, називаються смугами однакового нахилу.

Промені і , відбившись від верхньої та нижньої граней пластинки, паралельні один до одного, оскільки пластина плоскопаралельна (рис. 213).

Отже, інтерферуючі промені і перетинаються лише в нескінченності, тому кажуть, щосмуги однакового нахилу локалізовані в нескінченності.

Для їх спостереження використовують збірну лінзу й екран, розміщений у фокальній площині лінзи. Паралельні промені і зберуться у фокусі лінзи. В ту саму точку прийдуть й інші промені, паралельні до променя1, (на рис. 213 – промінь2) внаслідок чого збільшиться загальна інтенсивність.

Хвилі 3, які падають на пластину під іншим кутом, зберуться в іншій точціфокальної площини лінзи.

Оцінимо допустиму товщину пластинки, при освітленні якої природним світ­лом, можна спостерігати інтерференційну картину. Щоб світлові хвилі інтерферували, необхідно щоб виконувалась часова когерентність, а саме різниця ходу променів Δ повинна бути меншою за довжину когерентності :

або

.

Нехай довжина падаючого світла і. Саме з такою різницею хвиль людське око здатне розрізняти дві спектральні лінії. Тоді. Нехтуючи величиноюв порівняння з, отримуємо

.

Для n=1,5та кута падіннядістаємо

.

В результаті

.

Якщо ступінь монохроматичності світла збільшується ( – досить мале), то допустима товщина пластинки буде зростати.