•Отже, до одного рівня належать ті одиниці мови, які підпорядковуються правилам рівневої сполучуваності.

Синтаксичний

↑

Лексико-семантичний

↑

Морфологічний

↑

Фонологічний

•На стику рівнів виникають

проміжні рівні. їх одиниці мають подвійний характер: вони утворюються в одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня.

•До проміжних рівнів належать

морфонологічний, словотвірний, фразеологічний.

•Морфонологічний рівень виникає на стику фонем і морфем.

•Словотвірний рівень є проміжним між морфологічним і лексико- семантичним. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей.

•Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико- семантичного і синтаксичного. Предметом фразеології є вивчення утворення номінативних одиниць на основі поєднання двох чи декількох слів (бити байдики, брати участь, Чорне море тощо).

Структуру мови можна схематично зобразити так:

•Теорію ізоморфізму

запропонував польський мовознавець Єжи Курилович. Згідно з цією теорією в мові існує структурний паралелізм між рівнями.

•Структурну подібність можна побачити у складі й реченні (структурна тотожність голосного в складі і предиката в реченні).

•Іншу оригінальну теорію щодо структури мови — теорію ієрархії рівнів —

сформулював у 1962 р. французький мовознавець Еміль Бенвеніст.

•Суть цієї теорії полягає в тому, що мовні одиниці планом вираження спираються на нижчий рівень, а планом змісту належать до вищого рівня. Схематично це можна зобразити так:

СЛОВО

МОРФЕМА

ФОНЕМА

Передумови фонології

•Поняття фонеми обґрунтував І. О. Бодуен де Куртене. Він першим помітив, що будь-який конкретний звук є нетривалим, миттєвим, але люди якимось чином зберігають його в пам'яті. Образ звука в пам'яті людини він назвав фонемою. Сам термін фонема з'явився раніше у французькій лінгвістиці у значенні «мовний звук» (1873 p.)

•Бодуен де Куртене розглядав фонему не як носія певного смислу, а скоріше як організаційний центр, навколо якого групуються в нашій свідомості звуки мовлення, що виконують у мові тотожні функції.

•Фонема (від грец. phonema «звук,

голос») — мінімальна одиниця звукової будови мови, яка служить

для розпізнання і розрізнення

значеннєвих одиниць — морфем,

до складу яких вона входить як

найменший сегментний

компонент, а через них — і для розпізнання та розрізнення слів.

•Опозиція приголосних на початку таких слів, як біг — ліг — ніг — ріг — фіг (у фонетичній транскрипції [б'іг] — [л'іг] — [н'іг] — [р'іг] — [ф'іг]) засвідчує наявність в українській мові фонем <б'>, <л'>, <н'>, <р'>, <ф'>,

•а протиставлення голосних у словах рос. стол [стол] — стал [стал] — стул [стул],

•англ. bet [bet] «битися об заклад» — but [bΛt] «але» — bit [bit] «кусок» — beat [bi:t] «бити», «удар» — bought [b :t] past від buy «купувати» — bat [bæt] «кажан» — boot [bu:t] «черевик» засвідчує наявність у російській мові фонем <о>, <а>, <у>, а в англійській — <е>, <Λ>, <і>, <і:>, < :>,

<æ>, <u:>.