Стилі прийняття рішень за Врумом та Йєттоном

Стилі	Характеристика стилів
АІ	Керівник сам розв’язує проблему або приймає рішення на основі одержаної інформації
АІІ	Керівник отримує інформацію від своїх підлеглих, а потім сам розв’язує проблему
СІ	Керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення
СІІ	Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а керівник приймає рішення
GІІ	Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, разом з ним розглядає альтернативи і знаходить оптимальну. При цьому керівник прагне прийняття його пропозиції.

ФАКТОРИ ЯКОСТІ РІШЕНЬ			ФАКТОРИ, ЯКІ ОБМЕЖУЮТЬ ЗГОДУ ПІДЛЕГЛИХ
Чи є вимоги до рішень, які дають змогу визначати перевагу одного рішення над іншим?	Чи керівник володіє достатньою інформацією для прийняття якісного рішення? так	Чи структурована проблема (завдання)? ні так так ні ні	Чи згода підлеглих з рішенням має суттєве значення для його ефективного виконання? ні так ні так так ні так ні	Чи є впевненість у тому, що рішення керівника знайде підтримку у підлеглих? 1 – АІ так 4 – АІ ні так ні ні так 10 – АІІ так ні 14 – СІІ	Чи згідні підлеглі з цілями організації, досягненню яких вони будуть сприяти у процесі розв’язання проблеми? 2 – АІ 3 – GІІ 5 – АІ так ні 9 – АІІ 11 - СІІ так ні	Чи не приведе обране рішення до конфлікту між підлеглими? 6 – GІІ так 7 – СІІ ні 8 – СІ 12 – GІІ 13 – СІІ

Рис. 53. Модель використання стилів прийняття управлінських рішень керівником (за Врумом та Йеттоном)

Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна. Згідно з цією теорією керівники умовно ділять усіх підлеглих на внутрішньогрупових та позагрупових членів. Перших поєднує спільна система цінностей, традицій та норм, що зближує їх з керівником. Позагрупові члени мають дуже мало спільного між собою та керівником. Відповідно до цього внутрішньогрупові члени мають більше шансів отримати цікаве та відповідальне завдання і бути винагородженими. Позагруповим членам організації не делегують виконання складних та відповідальних завдань, не залучають до процесу управління, менше прагнуть спілкуватись з ними та часто узагалі їх ігнорують. Отже підхід до керівництва на засадах попарних зв’язків базується на припущенні, що сприйняття керівником підлеглого впливає на поведінку керівника, що у свою чергу зумовлює поведінку підлеглого. На засадах цього спостережливий та уважний керівник здатний змінювати свій стиль поведінки відповідно до очікувань та потреб підлеглих [6, 7].

Трансформаційне керівництво. Розглядається як здатність керівників надихати та стимулювати підлеглих на досягнення високих результатів, але без прямого суттєвого втручання, а через створення сприятливих умов. Трьома основними характеристиками трансформативного керівництва є: харизма, персоналізація уваги, стимулювання інтелекту [6, 7].

Узгоджене керівництво. Відповідно до цієї концепції керівник допомагає підлеглому визначити, що необхідно зробити, яку мотивацію варто застосувати для того, щоб досягнути бажаних результатів. При цьому керівник дуже уважно ставиться до своїх працівників, вивчаючи їхні потреби та залучаючи до процесу управління. Дослідження показують, що за таких умов підвищується рівень виконавчості та задоволення підлеглих, оскільки вони вірять, що виконання завдань приведе до очікуваної винагороди [6, 7].

Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка. Цікаві міркування з приводу керівництва організаціями приводить український економіст доктор економічних наук Валерій Терещенко. В брошурі “Наука керувати” Терещенко узагальнює свій власний досвід керівництва організаціями та виділяє 10 якостей керівника, які стануть у пригоді українським менеджерам [1, 18]:

Перша якість – будь завжди управляючим, а не погоничем.

Друга якість – упевненість в собі.

Третя якість – строгість і вимогливість.

Четверта якість – завжди критикуй своїх підлеглих позитивно.

П’ята якість – вміння заохочувати і карати,

Шоста якість – вміння начальника цінувати час своїх підлеглих.

Сьома якість – ввічливе, доброзичливе ставлення начальника до своїх підлеглих.

Восьма якість – це вміння говорити і мовчати.

Дев'ята якість – почуття гумору, вміння посміятися, оцінити якийсь дотепний жарт — іноді навіть над самим собою.

Десята якість – цікався, вивчай своїх підлеглих.

Різні ситуаційні моделі підкреслюють необхідність гнучкого керівництва. Керівник повинен чітко уявляти собі здібності підлеглих, свої власні можливості, природу завдань, потреби, повноваження, якість інформації, особливості різних країн. Тобто найефективніший стиль такий, який дозволить орієнтуватись на реальність, коли керівник підбирає стиль під конкретну ситуацію.