
- •Відмінності між менеджером та підприємцем
- •Характеристика рівнів управління
- •Тема 2. Історичні етапи розвитку науки про менеджмент
- •Тема 3. Організації та процес менеджменту
- •Тема 4. Функції та технологія менеджменту
- •Реалізація конкретних функцій менеджменту через загальні (приклади)
- •Класифікація стратегій
- •Цілі роботи керівника
- •Причини небажання керівників делегувати повноваження та відмови підлеглих від відповідальності
- •4.3.2. Побудова організацій
- •4.3.3. Оцінка та аналіз організаційних структур управління
- •4.4. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •4.5. Контролювання як загальна функція менеджменту
- •Характеристика попереднього, поточного та заключного контролю в організації
- •4.6. Регулювання як загальна функція менеджменту
- •Тема 5. Методи менеджменту
- •Тема 6. Управлінські рішення
- •1. Неформальні методи:
- •2. Формальні методи:
- •Тема 7. Інформація та комунікації у менеджменті
- •Тема 8. Керівництво та лідерство
- •8.1. Сутність та основні засади керівництва
- •8.2. Стилі керівництва
- •Чотири базових системи Лайкерта
- •Стилі прийняття рішень за Врумом та Йєттоном
- •Тема 9. Відповідальність та етика у менеджменті
- •Тема 10. Організаційні зміни та ефективність менеджменту
- •Тема 11. Особливості зарубіжних систем менеджменту
- •Література
- •Додатки Додаток а
- •Національний університет "львівська політехніка"
- •Продовження Додатку в
- •Продовження Додатку в
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
рекомендований Міністерством освіти і науки України
для студентів економічних спеціальностей
ЛЬВІВ 2002
Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник, 2002. – 123 с.
Навчальний посібник присвячений проблемам науки про менеджмент і відповідає програмам курсів “Менеджмент” (для студентів напряму “Економіка і підприємництво”) і “Основи менеджменту” (для студентів напряму “Менеджмент”). У ньому послідовно розглядаються усі аспекти менеджменту (управління організацією), а саме: сутність менеджменту та його місце в загальній системі управління; еволюція менеджменту; види організацій як об’єктів управління; процес менеджменту; функції та методи менеджменту; управлінські рішення та підходи щодо їх оптимізації; інформаційні системи і комунікації; керівництво як об’єднувальна функція менеджменту; проблеми відповідальності та управлінської етики; організаційні зміни та організаційний розвиток; ефективність менеджменту тощо. Відображено характерні особливості менеджменту та досвід у цій сфері таких країн, як США, Німеччина, Франція, Японія, Швеція, Фінляндія та ін.
Особливістю викладу матеріалу є те, що в основу розгляду найважливіших положень покладено процес менеджменту, що дозволяє усвідомити місце кожної категорії менеджменту в управлінській діяльності, виявити взаємозв’язки між ними та зрозуміти природу й характер управлінського впливу. Це дає можливість вивчати різноманітні аспекти управління з позицій майбутньої трудової діяльності випускників економічних спеціальностей та озброїти їх ефективним інструментарієм управлінського впливу.
Рекомендується студентам, екстернам, аспірантам, викладачам вищих закладів освіти, а також менеджерам і підприємцям.
Бібліографія: 201 позиція.
Рецензенти: Дайновський Юрій Анатолієвич, доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу, декан факультету міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії
Яцура Володимир Васильович, кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Національного університету ім. І.Франка
Рекомендовано до видання Вченою радою Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту Національного університету “Львівська політехніка”
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………………….. |
|
Тема 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ..................................................…... |
|
Тема 2. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ..................................….......... |
|
Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ....................................…................. |
|
Тема 4. ФУНКЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ....................................................… |
|
4.1. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту………………. |
|
4.2. Планування як загальна функція менеджменту…………………………………… |
|
4.3. Організування як загальна функція менеджменту………………………………... |
|
4.3.1. Сутність та характеристика функції організування………………………... |
|
4.3.2. Побудова організацій………………………………………………………… |
|
4.3.3. Оцінка та аналіз організаційних структур управління……………….……. |
|
4.4. Мотивування як загальна функція менеджменту…………………………………. |
|
4.5. Контролювання як загальна функція менеджменту………………………………. |
|
4.6. Регулювання як загальна функція менеджменту………………………………….. |
|
Тема 5. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ.................................................................................….... |
|
Тема 6. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ..................................................................................…... |
|
Тема 7. ІНФОРМАЦІЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ….................................….. |
|
Тема 8. КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО............................................................................…. |
|
8.1. Сутність та основні засади керівництва…………………………………………… |
|
8.2. Стилі керівництва…………………………………………………………………… |
|
Тема 9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕТИКА У МЕНЕДЖМЕНТІ.......................................…. |
|
Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ………….… |
|
Тема 11. ОСОБЛИВОСТІ ДЕЯКИХ ЗАРУБІЖНИХ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ............. |
|
ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕСТИ……………………………………………………………………… |
|
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ (КУРСОВОГО ПРОЕКТУ)……………………………………………………………………………………… |
|
ГЛОСАРІЙ……………………………………………………………………………………… |
|
ЛІТЕРАТУРА...........................................................................................................................… |
|
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………………. |
|
ВСТУП
Сучасний етап розвитку національної економіки України характеризується пошуком найбільш ефективних важелів та інструментів здійснення виробничо-господарської діяльності. Посилення ролі приватної власності, розвиток фондового ринку, активізація зовнішньоекономічної діяльності вимагають удосконалення механізму управління організаціями як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей. Саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інституційних і структурних змін, здатність до адаптації в умовах жорсткої конкуренції.
Однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту, тобто науково обґрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо.
В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає можливість досягнути стрункої побудови організації, зменшити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля усіх працівників на досягненні поставлених цілей.
Вивчення науки про менеджмент є обов’язковою складовою підготовки фахівців економічних спеціальностей в усьому світі. В Україні дисципліни “Менеджмент” (напрям підготовки “Економіка і підприємництво”) і “Основи менеджменту” (напрям підготовки “Менеджмент”) входять у відповідні державні стандарти і є важливим чинником отримання економічної освіти.
Предметом вивчення науки про менеджмент є:
Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).
Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).
Проектування систем менеджменту, тобто формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив.
Об‘єктом вивчення менеджменту є процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та інших організацій. Дослідження процесу менеджменту, виділення його окремих етапів дають можливість послідовно ознайомитись з усіма управлінськими категоріями, виявити взаємозв’язки між ними, зрозуміти характер та особливості здійснення управлінського впливу. Це сприяє формуванню у майбутніх економістів та менеджерів управлінського мислення, керівних навичків, здатності до прийняття управлінських рішень.
Суб’єктом вивчення менеджменту є працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.
В навчальному посібнику процес менеджменту розглядається як послідовність таких етапів:
Виконання функцій менеджменту (реалізація конкретних функцій менеджменту шляхом застосування загальних).
Формування та використання методів менеджменту.
Трансформація методів менеджменту в управлінські рішення.
Забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва.
В навчальному посібнику наведено достатньо широкий перелік літературних джерел (34 позиції), у якому відображені найважливіші публікації – підручники, посібники, методичні розробки, монографії, а також матеріали періодичних видань. Зноски в тексті посібника на позиції відомих авторів дають можливість читачам сформувати список видань, додаткове вивчення яких створить умови для глибшого розуміння та оволодіння тими темами і питаннями, що викликали найбільше зацікавлення.
Тема 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах виробничо-господарської діяльності почали використовувати термін “менеджмент”. Широкої популярності набули професії менеджерів ділової адміністрації, з перевезень, реклами, продажу, маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності тощо. У різноманітних закладах освіти України – університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах – активно йде підготовка фахівців кваліфікації менеджера.
Варто чітко зрозуміти різницю між двома поняттями “менеджмент” та “управління”, оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини. Управління є цілеспрямованою дією на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку із зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін.).
Тобто МЕНЕДЖМЕНТ – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. На сьогодні у світі існує понад п’ятдесят визначень поняття “менеджмент”. В його основі лежить англійське дієслово “to manage” – керувати, яке походить від латинського “manus” – рука. Так, фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще у 1933 році, дає такі тлумачення [1, 8, 18, 25, 27, 31]: 1) Менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками); 2) Менеджмент – це влада та мистецтво керівництва; 3) Менеджмент – це вміння і адміністративні навики організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників); 4) Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
З функціональних позицій менеджмент – це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, необхідний для формування та досягнення цілей організації (під організаціями розуміють підприємства, товариства, банки, асоціації тощо, їх відділи, бюро, сектори, цехи). За напрямком здійснення менеджмент можна поділити на три види: виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; маркетинг.
Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм, як американська теорія управління, пересуває центр ваги правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджери розглядаються як розпорядники економічного життя суспільства. Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства – задоволення соціальних потреб через ринок, тобто виробництво товарів або надання послуг.
Широка розповсюдженість у світі терміну менеджмент викликає необхідність застосовувати його і у нас у розумінні управління людьми, колективами працівників, організаціями. Разом з тим у менеджменті буде використовуватись і термін управління, але з обов’язковою орієнтацією на об’єкт (процес). Наприклад, управління кредитним відділом банку, управління виробництвом, управління зовнішньоекономічною діяльністю.
До основних категорій менеджменту слід віднести поняття організації, функцій управління, рівнів управління, методів менеджменту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.
В управлінській діяльності керуються такими законами менеджменту: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управління, демократизації управління, економії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо. Важливу роль також відіграють принципи менеджменту: цілеспрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.
Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер. Менеджер – це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку. Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які він згрупував у три групи [1, 8, 11, 12, 18, 22, 24]:
Міжособисті ролі: головний керівник; лідер; ланка, яка зв’язує з зовнішніми організаціями та особами.
Інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контактах організації).
Ролі, пов’язані з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень у діяльності організацій; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація.
Спеціалісти в галузі менеджменту [11, 12, 22, 31, 34] вказують на чотири групи якостей менеджера, що характеризують його в сучасних умовах:
професійно-ділові (висока професійність, уміння володіти стратегічним та тактичним менеджментом, здатність генерувати корисні ідеї, здатність приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них, прагнення до професійного зростання, підприємливість, авторитетність, здатність розумно ризикувати та здійснювати антикризове управління тощо);
адміністративно-організаційні (оперативність, гнучкість стилю управління, уміння стимулювати та викликати ініціативу, доводити справу до логічного завершення, послідовність, інтернальність, внутрішній контроль, уміння формувати єдину команду та використовувати знання підлеглих, здатність делегувати повноваження, уміння організовувати час тощо);
соціально-психологічні (психологічна компетентність, управлінська культура, розум, лідерські здібності, уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан, колегіальність, толерантність, оптимізм, екстравертність, уміння керувати конфліктами, інтелектуальність, риторичні здібності, стресостійкість, почуття гумору, уміння створювати свій імідж тощо);
моральні (патріотизм, національна свідомість, державницька позиція, інтелігентність, людяність, порядність, почуття обов’язку, громадянська позиція, чесність, доброзичливість та ін.).
Окрім менеджера в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура – підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо. Таким чином, підприємець – це людина такого типу, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Відмінності між менеджером та підприємцем відображені у табл. 1. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає у тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), впроваджує її за власні або позичені фінансові кошти у життя (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для управлінської роботи.
Таблиця 1
Відмінності між менеджером та підприємцем
Ознаки |
Відмінності | |
Менеджер |
Підприємець | |
1. Формальний статус |
Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності |
Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси |
2. Стратегія діяльності |
Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів |
Зорієнтований на пошук нових можливостей |
3. Здійснення задуманого |
Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання |
Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною |
4. Залучення ресурсів |
Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів |
Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо |
5. Фінансовий стан |
Отримує за свою роботу заробітну плату |
Виступає власником ресурсів і майна організації |
6. Організаційна структура управління |
Використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась і має ієрархічну природу |
Віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зв’язки |
У певній мірі ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. У свою чергу менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть співпадати тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації. Щодо тривалого суміщення ролей “підприємець-менеджер”, то це можливо тільки в умовах невеликих підприємств.
Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи).
Саме вертикальний поділ приводить до створення рівнів управління. Американський соціолог Парсонс виділяє три рівні управління [1, 8, 18, 24]:
технічний;
управлінський;
інституційний.
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):
керівники низової ланки (операційні управлінці);
керівники середньої ланки;
керівники вищої ланки (див. рис. 1).
Форма піраміди демонструє взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. 2 наведена характеристика представників трьох рівнів управління та визначено основні ролі, які вони виконують.
Рис. 1. Рівні управління
Таблиця 2
Характеристика рівнів управління
Рівні управління
|
Представники рівнів управління |
Ролі представників рівнів управляння |
Інституційний рівень |
Директор, заступники директора; президент фірми, віце-президенти; ректор, проректори та ін. |
Забезпечують інтереси та потреби власників, здійснюють стратегічне та загальне керівництво, виробляють політику організації. |
Управлінський рівень |
Завідувач відділом, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо. |
Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, яка розроблена вищим керівництвом і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів та за їх виконання. |
Технічний рівень |
Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо. |
Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання. |