ТА_Методички / Lec_8

Лекція № 8

Якщо в даний момент ім'я макросу є визначеним, вираз має значення істини. В іншому випадку він хибний. Наприклад, щоб розпізнати, чи є іменована константа MYFILE визначеною, можна використовувати одну з наступних команд препроцесора:

#if defined MYFILE

або

#ifdef MYFILE

Поставивши перед оператором defined символ !, можна задати протилежну умова. Наприклад, наступний фрагмент програми компілюється тільки в тому випадку, якщо іменована константа DEBUG не визначена.

#if ! defined DEBUG printf("Final version! \n");

#endif

Одна з причин, по якій використовується оператор defined, полягає в тому, що він дозволяє перевірити, чи визначене ім'я макросу за допомогою оператора

#elif.

21/29

Директиви препроцесора

Директива #line

Директива #line відповідно змінює вміст макросів _ _LINE_ _ і _ _FILE_ _, що представляють собою ідентифікатори, визначені компілятором. Ідентифікатор _ _LINE_ _ містить номер поточного рядка коду, що компілюється. Ідентифікатор _ _FILE_ _ являє собою рядок, що містить ім'я файлу, що компілюється.

Загальний вигляд директиви #line такий.

#line номер "ім'я файлу"

Тут параметр номер дорівнює кожному позитивному числу, яке стає новим значенням макросу _ _LINE_ _. Параметр ім'я файлу не обов'язковий і може бути будь-яким допустимим ім'ям файлу, яке стає новим значенням макросу _ _FILE_ _. Директива #line в основному використовується при налагодженні програм; в спеціальних додатках.

Наприклад, наступний код встановлює, що нумерацію рядків слід починати з числа 100. Функція printf() виводить на екран число 102, оскільки вона знаходиться в третьому рядку програми, відраховуючи від директиви #line 100.

22/29

Лекція № 8

Директива #pragma

Директива #pragma залежить від реалізації. Вона дозволяє передавати компілятору різні команди. Наприклад, компілятор може мати опцію, яка передбачає трасування виконання програми. Цю опцію можна задати за допомогою директиви #pragma. Деталі й допустимі опції перераховуються до документації, що супроводжує компілятор.

Оператори препроцесора # і ##

Препроцесор має два оператора: # і ##. Ці оператори використовуються в директиві #define. Оператор #, який називається оператором перетворення в рядок (stringize), перетворює свій аргумент в рядок, поміщений в лапки. Як приклад розглянемо наступну програму.

23/29

Директиви препроцесора

#include <stdio.h> #define mkstr (s) # s int main (void)

{

printf (mkstr (Я люблю C++)); return 0; }

Препроцесор перетворить рядок printf(mkstr (Я люблю C++));

в рядок

printf ("Я люблю C++");

Оператор ##, званий оператором конкатенації (pasting), "склеює" дві лексеми.

#include <stdio.h>

#define concat (a, b) a ## b int main (void) {

int xy = 10;

printf("%d", concat(x, у)); return 0; }

24/29

Лекція № 8

Препроцесор перетворить рядок

printf("%d", concat(x, у));

в рядок

printf("%d", xy);

Якщо ці оператори здалися вам дивними, згадайте, що в більшості випадків без них можна спокійно обійтися. В основному вони призначені для обробки деяких особливих ситуацій.

Імена наперед визначених (predefined) макросів

У мові C++ існує шість вбудованих імен макросів:

_ _LINE_ _

_ _FILE_ _

_ _DATE_ _

_ _ TIME_ _

_ _STDC_ _

_ _ cplusplus_ _

Перші п'ять із цих макросів відносяться до мови С.

25/29

Директиви препроцесора

Макроси _ _LINE_ _ і _ _FILE_ _ вже обговорювалися в розділі, присвяченому директиві #line. Коротко кажучи, вони містять номер поточного рядка та ім'я файлу, який компілюється.

Макрос _ _DATE_ _ містить рядок, що має вигляд місяць/день/рік. У нього записується дата компіляції файлу.

Макрос _ _TIME_ _ містить час компіляції програми, представлений уформаті години:хвилини:секунди.

Сенс макросу _ _STDC_ _ залежить від реалізації. Як правило, якщо макрос _ _STDC_ _ визначений, компілятор суворо дотримується стандарту мов С, C++, не допускаючи ніяких нестандартних розширень.

Коментарі

Стандарт С89 допускає лише один вид коментарів, що починаються символами /* і закінчуються символами */. Між зірочкою і косою рискою не повинно бути пробілів. Компілятор ігнорує текст, що міститься всередині коментарів. Наприклад, наступна програма виведе на екран слово "Привіт".

26/29

Лекція № 8

#include <stdio.h> int main (void)

{

printf("Привіт");

/* printf ("Тут"); */. return 0;}

Цей стиль коментарів називається багаторядковим (multiline comment), оскільки такі коментарі можуть складатися з декількох рядків.

/ * Це - приклад багатострічкового коментару * /

Коментарі можна розміщувати в будь-якому місці програми, з одним винятком вони не можуть розривати ключові слова або ідентифікатори. Наприклад, наступний коментар цілком коректний.

х = 10 + /* Додаємо число */ 5;

У той же час коментар

swi / * Це абсолютно неправильно * / tch {...

27/29

Директиви препроцесора

є невірним, оскільки ключове слово не може містити коментар. Втім, коментарі не слід вставляти в середину виразів, бо це лише заплутуючи програму.

Багаторядкові коментарі не можуть бути вкладеними. Інакше кажучи, один коментар не може містити інший. Наприклад, наступний фрагмент коду викличе помилку компіляції.

/* Це зовнішній коментар

х = у/а; / * Це внутрішній коментар - він породжує помилку * / */

Однорядкові коментарі

Мова C++ (і стандарт С99) передбачає два види коментарів. По-перше, багатострічкові коментарі. По-друге; однорядкові коментарі (single-line comments).

// Це - однорядковий коментар.

28/29

Лекція № 8

Однорядкові коментарі особливо корисні для створення коротких покрокових описів програми. Незважаючи на те що вони не підтримуються стандартом С89, багато компілятори мови С дозволяють їх застосовувати. Крім того, вони були включені в стандарт С99.

І останнє: однорядкові коментарі можна вкладати в багаторядкові. Коментарі слід розміщувати там, де необхідні пояснення. Наприклад, всі функції, за винятком дуже коротких і самоочевидних, повинні містити коментарі, в яких описано їх призначення, спосіб виклику і повертається значення.

29/29