Порядок виконання роботи

11. Запустіть програму-практикум.

12. Ознайомтеся з правилами функціонування програми-практикуму в розділі “Про програму”.

13. Зайдіть в розділ “Комутатори Ethernet”.

14. Запустіть анімаційні фільми використовуючи кнопки тематичних підрозділів. Паралельно ознайомтеся з теоретичним матеріалом у текстовому вікні.

15. З розділу “Завдання” запустіть варіант задачі, визначений викладачем і дослідіть продуктивність роботи комутатора в дуплексному або напівдуплексному режимі.

Визначте, чи справиться вибрана Вами модель комутатора із заданим трафіком.

Дотримуйтесь такого порядку виконання:

1. Задайте продуктивності портів комутатора згідно відповідної структури мережі і запланованої смуги підключених вузлів. Заповніть матрицю продуктивності і порахуйте програмним методом сумарну внутрішню продуктивність.

2. Заповніть матрицю трафіка, керуючись довільними середніми значеннями інтенсивності трафіка між вузлами.

3. Порівняйте отримані величини. Зробіть висновки.

4. Зайдіть в пункт “Вибір комутатора”. Переведіть величину отриманої сумарної інтенсивності трафіка в пакети/секунду. Порівняйте цю величину з характеристиками реальних моделей комутатора компанії 3COM. Зробіть свій вибір.

Контрольні запитання

1. Для чого використовуються комутатори?

2. Який принцип роботи комутатора? На основі чого здійснюється комутація пакетів?

3. В чому полягають переваги комутатора в порівнянні з повторювачем? Як змінюється кількість колізій?

4. Яка різниця між комутаторами для робочих груп та магістральними комутаторами?

5. Назвіть основні характеристики продуктивності комутаторів.

6. Що відбувається у випадку, коли сумарний трафік, переданий через комутатор для якого-небудь його вихідного порту, перевищує максимальну пропускну здатність протоколу цього порту?

Список літератури.

5. Буров Є. Комп’ютерні мережі. Львів БаК, 1999р.-468с.

6. М. Павликевич. Телекомунікаційні мережі. Лекції для студентів спеціальності “Інформаційні мережі зв'язку”. – Львів, 2001.

Лабораторна робота № 5

(2 години)

Тема роботи: ip-адресація

Мета роботи:розглянути правила адресації мереж різних класів, дослідити принципи створення та призначення підмереж.

1. Структура ip-адреси.

Схема маршрутизації повідомлень в TCP/IP базується на унікальних адресах, названих адресами Internet або IP-адресами, які утворюють пару:

<адреса локальної мережі, адреса вузла в локальній мережі>,

або (<NetID, HostID>)

IP-адреси представлені 32-бітовим кодом і діляться на класи : A, B, C, D, E (рис.1). Найбільше використання на даний час мають перші 3 класи.

	1	2	3	4	5	6	7	8	9		...	16	…			24				..	32
Клас A	00	Адреса мережі NetID (7 біт)							Адреса вузла HostID (24 біти)

Клас B

01

00

Адреса мережі NetID (14 біт)

Адреса вузла HostID (16 біт)

Клас C

11

11

00

Адреса мережі NetID (21 біт)

Адреса вузла HostID(8 біт)

Клас D

11

11

11

00

Багатоадресна MulticastGroupID (28 біт)

Клас E

11

11

11

11

10

Зарезервовано для майбутніх застосувань (27 біт)

Рис. 1. Структура IP-адрес.

• Клас А -адреса починається з 0

• Клас В -адреса починається з 10

• Клас С -адреса починається з 110

• Клас D -адреса починається з 1110

• Клас E -адреса починається з 1111

Розподіл кількості адрес мереж та вузлів у різних класах показано в таблиці 1.

Таблиця.1

	Число мережNd (domains)	Число вузлівNn (hosts)
Клас A	28 -2	224-2
Клас B	214 -2	216-2
Клас C	221-2	28 –2

Коли комп’ютер має два або більше фізичних під’єднань, він називається multi-home host. Такий комп’ютер або маршрутизатор потребує множину IP-адрес, при цьому кожна адреса відповідає одному з під’єднань машини до мережі.

Оскільки IP-адреси кодують як мережу, так і вузол в мережі, то ці адреси не визначають конкретний комп’ютер, а визначають під’єднання до мережі.

Тому раутер, який з’єднує n мереж, має n різних IP-адрес, по одній для кожного мережевого під’єднання.