БЖД

Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське, Калуське, Стебницьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Донецькій областях та сірки (Немирівське, Язівське, Роздільське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища) (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).

Проти карстові заходи: заборона будівництва техногенно небезпечних об’єктів у карстонебезпечних районах; стабілізація порожнин гірничих виробок; цементація порожнин сольових виробок.

Обвал – відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їхнє вільне падіння під дією сил тяжіння. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин.

Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів. Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р.

Абразія – це процес руйнування хвилями берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найпоширеніший на Чорноморському та Азовському узбережжях. У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом – 24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. До 60 % берегів Азовського та до 30 % – Чорного морів є в зоні абразійних процесів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3–4,2 м на рік.

2.2.Метеорологічно небезпечні явища

ВУкраїні щорічно спостерігається близько 150 випадків стихійних метеорологічних явищ. Найчастіше повторюються сильні дощі, снігопади, ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання. Наслідком катастрофічних природних явищ метеорологічного походження є значні матеріальні збитки.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де вони є характерні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року. Для Українських Карпат найхарактерніші сильні зливи, що спричиняють селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади. Узбережжя Чорного та Азовського морів перебуває у зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Буревії – це вітри великої сили з швидкістю понад 32 м/с (близько 120 км/год). Буревій руйнує будівлі, лінії електропостачання, зриває дахи з

31

будівель, ламає та вириває з корінням дерева, перекидає автомобілі, пошкоджує транспортні комунікації і мости. У разі поширення над морем викликає величезні хвилі висотою 10–12 м, пошкоджує причали і кораблі. Англійський адмірал Ф. Бофорт ще в 1806 запропонував 12-бальну шкалу вітрів. Він поділив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозу буревіїв. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу. Ця інформація закладається в комп’ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість буревію та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Смерчі – утворення величезних вихорів, що переміщаються з швидкістю до 450 км/год. Виникають при зіткненні великих повітряних мас різної температури і вологості. Смерч спричиняє пожежі, нищення будівель, руйнування технічних об’єктів. В Україні смерчі трапляються в Азовському та Чорному морях.

Коли буревії супроводжуються грозами, вони стають небезпечнішими, додається ще один уражальний чинник – блискавка. Вона володіє значною руйнівною енергією (це високо енергетичний електричний розряд), влучаючи в окремі об’єкти, викликає пожежі, вибухи, руйнування будівель. Найнебезпечніші є будинки в сільській місцевості, що не мають блискавковідводів, а також природне середовище. Найчастіше блискавка влучає у високі поодинокі предмети – опори ЛЕП, димові труби, дерева, високі споруди, гори. В лісі блискавкою найчастіше уражаються дуби, сосни, ялини, рідше береза, клен.

Правила безпеки під час буревію:

–отримавши попередження, щільно зачинити вікна, двері і захистити їх;

–з дахів і балконів забрати речі, що можуть травмувати людей;

–в будинку відімкніть електропостачання, перекрийте газ;

–в будівлях триматись подалі від вікон; найбезпечніші місця: підвали, сховища, метро, внутрішні кімнати перших поверхів будинків;

–на відкритій місцевості слід заховатись у западині, яру, канаві;

–під час грози для попередження уражень блискавкою не можна стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач;

–уникайте споруд підвищеного ризику – мостів, естакад, ліній електромереж, водойм, висотних об’єктів, дерев.

Правила безпеки під час блискавиці:

–не ховатись під поодинокими предметами, не стояти в повен зріст, не лягати на землю, краще присісти;

–негайно позбутись всіх металевих предметів, відімкнути мобільні телефони;

–не торкатися металевих предметів (огорож, стовпів, металевих будівельних конструкцій);

32

–якщо предмети навколо вас гудуть (дзвенять), це небезпечно, перейдіть в інше місце;

–під час грози не ходіть босоніж, не купайтесь, не плавайте на човні.

Інженерний захист територій від буревіїв:

–обмеження розміщення небезпечних виробництв у буренебезпечних районах ;

–насадження лісових смуг у степових районах;

–зменшення запасів і термінів зберігання на ОГ вибухо- і хімічнонебезпечних речовин;

–зміцнення промислових, житлових будівель і споруд;

–укриття людей і особливо цінного майна в заглиблених приміщеннях.

2.3. Гідрологічні небезпечні явища

Гідрологічними небезпечними явищами, що існують в Україні, є повені (басейни річок), крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Повені – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб і гребель. Весняну повінь внаслідок танення снігу і льоду на річках називають водопілля, а дощову повінь (літо-осінь), високе, але нетривале підняття рівня води у річці – паводок.

Наслідки повеней: затоплення значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель; ушкодження автомобільних шляхів і залізниць; руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем; загибель свійських тварин та знищення врожаю сільгоспкультур; вимивання родючого шару ґрунту; псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив; загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води; загибель людей.

Повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип’ять, що стримує розвиток регіону.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому на рік тут буває 6–7 повеней, які формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, призводять до масових руйнувань та загибелі людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2–3 діб, що ставить високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.

33

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів для зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.

Правила безпеки під час повені:

–отримавши попередження про затоплення, слід негайно перейти на височину, попередньо вимкнувши газ, воду, електроенергію;

–за повільної повені слід перенести майно в безпечне місце – на горища, дахи будівель;

–за стрімкої повені слід залишити місце затоплення, скориставшись човном, катером, колодою, бочкою, автомобільною камерою;

–опинившись у воді, скинути важкий одяг, скористатись плавзасобами і чекати допомоги.

Інженерно-технічний захист від повеней:

–будівництво об’єктів за межами високих рівнів можливого затоплення;

–використання перших поверхів житлових будинків за адміністративним призначенням;

–регулювання паводкового процесу за допомогою інженерних систем водосховищ;

–розміщення елементів інфраструктури з урахуванням можливих затоплень;

–зміцнення берегів річок дамбами, насипами, іншими інженерними конструкціями;

–забезпечення стійкості функціонування мостів, електромереж, комунікацій;

–перевірка стану захисних гідротехнічних споруд.

Снігові лавини виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас по схилу.

Великі лавини виникають на схилах у 25–60 градусів через перевантаження схилу після великого випадання снігу, найчастіше під час відлиги, внаслідок розрихлення в нижніх частинах снігової товщі горизонту.

В історії людства було багато лавинних катастроф. В Альпах відома страшна трагедія, яка відбулася під час Першої світової війни. На австроіталійському фронті, що проходив сніжними гірськими перевалами, стихія згубила близько 10 тисяч солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тисяч лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.

34

Схід снігових лавин може бути спричинений різними чинниками, а саме: перенапруженням снігового покрову, яке виникнуло внаслідок пересування тварин або людей, різким поривом вітру, звуковою хвилею, різкою зміною метеорологічних умов.

Небезпеки пов’язані зі сходженням снігових лавин і захист від них.

Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран небезпечніший, ніж удар снігової маси – перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від тієї, що викликає вибух великої бомби.

Правила поведінки під час сходження лавин. У разі захоплення людини сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись догори, рухи як під час плавання); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот, і людина задихається).

Напрямляючись у гори, необхідно мати зі собою лавинні мотузки яскравого кольору (мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки їй людину, яка потрапила у снігову лавину, могли знайти).

Пасивний та активний захист від лавин. У разі пасивного захисту уни-

кають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. За активного захисту проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає схід невеликих, безпечних лавин, запобігаючи так накопиченню критичних мас снігу.

Для захисту від снігових лавин будують лавинорізи, галереї, вітрові щитки, на схилах гір висаджують дерева, проводять попереджувальний обстріл схилів із спеціальних гармат.

2.4. Природні пожежі

Природні пожежі – неконтрольований процес горіння, за якого гинуть люди та нищаться матеріальні цінності. Основними типами пожеж є ландшафтні, лісові та степові, причинами їхнього виникнення є природні явища (посухи, блискавки), самозаймання сухої рослинності і торфу. Близько 90 % пожеж виникає з вини людини.

У більшості регіонів України ліси неспроможні витримати зростаючого потоку відпочивальників, оскільки їхня площа значно менша від науково

35

обґрунтованих норм. Така ситуація найхарактерніша для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.

Правила безпеки під час пожежі:

–остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;

–найбезпечнішим місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;

–долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру, плазуючи або пригинаючись до землі;

–для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.

Гасіння пожеж

Головними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю вогню; засипання його землею; заливання водою (хімікатами); створення мінералізованих протипожежних смуг; пускання зустрічного вогню.

Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові. Гасіння підземних пожеж здійснюється здебільшого двома способами. Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно з другим – влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.

2.5. Біологічні небезпеки

До біологічних небезпек належать макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).

Отруйні рослини – це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отруту, що викликає отруєння тварин і людей. Людям відомо більше 10 тис. видів таких рослин.

Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

Отруйні рослини, що містять алкалоїди, вражають центральну нервову систему, в них збудлива або гнітюча дія, негативно впливають на роботу серця, шлунка, нирок і печінки. До них належать: блекота чорна, дурман звичайний, беладонна звичайна, сімейство макових, аконіт джунгарський.

36

Отруйні рослини, що містять серцеві глікозиди, викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно діють на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. Це – конвалія травнева, всі види наперстянок, вовче лико (вовча ягода).

Отруйні рослини, що містять органічні кислоти, в разі потрапляння у шлунок викликають ураження шлунково-кишкового тракту й одночасно діють на центральну нервову і серцево-судинну системи. Прикладом є вороняче око.

Рослини, що містять ефірні масла, викликають ураження шкіри і слизових оболонок, а в разі проковтування – ураження шлунково-кишкового тракту. Це рослини переважно родини жовтцевих (жовтець їдкий, жовтець отруйний, жовтець повзучий), родини зонтичних (вех отруйний, цикута отруйна, болиголов, борщовик) та чистотіл.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

–отруйні (бузина трав’яниста, конвалія, плющ, сімейство лютикових);

–дуже отруйні (олеандр, ракитник, всі види наперстянок, пасльону, рододендрону тощо);

–смертельно отруйні (блекота чорна, беладона, дурман, болиголов,

цикута, вовче лико, всi види аконiту).

До отруйних рослин також зараховують деякі види грибів. З отруйних грибів найвідоміші поганки (чия отрута майже миттєво викликає ядуху, судоми, білу гарячку) і мухомори. Крім того, є багато отруйних грибів, що маскуються: несправжні лисички, неправдиві опеньки, двійники боровиків – жовчні та сатанинські гриби, несправжні валуї тощо. Деякі їстівні гриби (зморшкові, молочна трава, деякі сироїжки) за неправильного приготування також викликають небезпечне отруєння організму.

Під час отруєння будь-якими рослинами спостерігається прихований період. Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.

Допомога людині, яка з’їла отруйну рослину, така сама, як і в разі харчового отруєння: промивання шлунку, викликання блювоти, приймання ентеросорбентів, обволокувальних речовин, очисні клізми. При опіках ефірними маслами після дотику до веху, жовтцю, чистотілу необхідно змити небезпечну речовину водою з уражених ділянок тіла. Потім необхідно збризкати їх протиопіковими аерозолями й накласти стерильну марлеву серветку або чисту попрасовану тканину. Для подальшого лікування отруєння чи опіку необхідно звернутися до лікаря.

Отруйні тварини. Тварини використовують отруйні хімічні речовини для нападу або захисту. Найхарактерніші отруйні форми тварин і їхній вплив на організм людини подано в табл. 2.2.

37

Внаслідок істотного погіршення екологічного стану довкілля у міських агломераціях відбуваються різкі зміни місцевої флори і фауни, які супроводжуються інтенсивним поширенням переносників збудників різних хвороб людини і домашніх тварин (іксодові кліщі, численні паразити та ін.). Значну загрозу становлять також безпритульні домашні тварини і щурі, які переносять сказ, туляремію, гельмінти, внаслідок чого ґрунт у парках і скверах міст стає джерелом серйозних інфекцій.

У природі також можлива зустріч з хворою чи пораненою твариною. Звірі, як правило, чують людину задовго до того, як вона зможе побачити їх, і, за рідкісним винятком, завжди намагаються уникнути такої зустрічі. Однак, якщо потривожити тварину, переслідувати її або поранити, вона може стати небезпечною.

Змія зразу не нападає. Спочатку вона шипить, робить фальшиві випади – неначе попереджає і ніби пропонує розійтись мирно. Як тільки людина відступить – гадюка негайно ховається.

Захист від кліщів – це перш за все заходи безпеки, про які треба пам’ятати, знаходячись за містом. По-перше, краще триматися подалі від пасовищ, місць водопою або годування худоби, чагарників, ярів і балок. По-друге, необхідно бути відповідно одягненим: одяг повинен бути з довгими рукавами, закрите взуття, довгі штани, головний убір. По-третє, необхідно періодично оглядати

38

себе і тих, хто з вами, для виявлення кліщів, які присмокталися, оскільки присмоктування проходить безболісно і непомітно.

Якщо ви виявили кліща, що присмоктався, то потрібно:

1.Змастити місце укусу кліща будь-яким рослинним маслом або жирним кремом.

2.Зробити нитяну петлю, накинути на кліща, що присмоктався, затягнути

їїі похитуючими рухами спробувати висмикнути комаху з ранки.

3.Обробити ранку йодом.

4.Обов’язково доставити укушеного в травмпункт, а кліща – в спеціальну лабораторію, щоб перевірити його на предмет інфікованості енцефалітом; якщо кліщ виявиться заражений, потерпілому потрібно терміново пройти профілактику.

5.Якщо видалити кліща повністю не вийшло, то обов’язково потрібно звернутися до лікаря, який витягне залишки комахи хірургічним способом, обробить ранку і спостерігатиме за потерпілим до того часу, поки не переконається, що небезпеки для здоров’я немає.

Мікроорганізми – це найдрібніші, переважно одноклітинні істоти, видимі тільки під мікроскопом, характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних існувати в будь-яких умовах. Мікроорганізми виконують корисну роль в обігу речовин у природі, використовуються в харчовій (під час виробництва пива, вин ліків тощо) і мікробіологічній промисловості. Проте, деякі види мікроорганізмів є хвороботворними, або патогенними. Вони викликають хвороби рослин, тварин і людини. Такі хвороби як проказа, чума, тиф, холера, малярія, туберкульоз і багато інших у віддалені часи забирали тисячі життів, сіючи марновірства і страх серед населення. Людство довгий час не знало, що ці хвороби спричиняються мікроорганізмами. Вперше вдалося побачити бактерії голландцеві Антоні Ван Левенгуку в 1676 році. Випадкове відкриття Левенгука стало початком нової науки – мікробіології. Її основоположником вважається французький вчений Луї Пастер.

Серед патогенних мікроорганізмів розрізняють бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, прості.

Бактерії – типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму правильних кульок, називаються коками. Групи коків називаються стафілококами або стрептококами. Бактерії всюдисущі і витривалі. Їх знаходили у воді гейзерів з температурою біля 100 °С, у вічній мерзлоті, де вони пробули більше 2 млн. років, у відкритому космосі, а також в зонах смертельної для людини радіації. Є бактерії-хижаки, які ловлять простих. Деякі бактерії харчуються аміаком, метаном. Їх намагаються використовувати для “поїдання” метану в шахтах. Розмножуються бактерії простим діленням надвоє, в сприятливих умовах через кожні 20 хв.

39

До бактерійних захворювань відносяться чума, туберкульоз, холера, правець, проказа, дизентерія, менінгіт тощо.

Чума – передається повітряно-крапельним способом від хворих гризунів. Інкубаційний період приблизно три доби, втрати працездатності 7–14 діб. Від неї в середні віки загинули десятки мільйонів чоловік. Ця хвороба наводила на людей панічний жах. Вважається, що в XX столітті небезпека чуми зникла. Туберкульозні бактерії відкрив Р. Кох у 1882 році, але остаточно ця хвороба не переможена. Холера до Європи занесена в 1816 році. Випадки холери трапляються і в наш час. Правець вражає нервову систему. Хвороба переможена за допомогою профілактичних щеплень. Випадки захворювання проказою стали рідкісними. Хворих як і раніше поміщають в лепрозорії.

Віруси, найдрібніші неклітинні частинки, що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки. Форма паличкоподібна, сферична та ін. Розмір від 20 до 300 нм і більше. Віруси – внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітку на синтез зрілих вірусних частинок. Віруси дрібніші за бактерій у 50 разів. Їх не видно в світловому мікроскопі та їх не затримують найтонші фарфорові фільтри. Віруси поширені всюди. Вони викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається вірусологія.

Віруси на відміну від бактерій, не здатні існувати і розмножуватися самостійно. Кожна бактерія є клітиною, що володіє своїм обміном речовин. Бактерії здатні рости і розмножуватися на штучних живильних середовищах. Віруси, як справжні клітинні паразити повністю залежать від обміну речовин у клітині-господині. Вони заражають клітину і примушують її допомагати своєму розмноженню, що, як правило, закінчується загибеллю клітини. Віруси, на відміну від бактерій, розмножуються лише в живих клітинах. Тому віруси вивчаються на рівні організму піддослідної тварини або культури клітки. Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит та ін.

Віспа – передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період 12 діб, втрати працездатності 12–24 доби. Стародавні рукописи донесли до нас опис страшних епідемій віспи, в яких гинуло до 40 % хворих. У 1976 році Едвард Дженнер запропонував робити щеплення (вакцинацію) проти віспи. Але тільки в 1980 році ВІЗ оголосила про те, що віспа переможена. Тепер дітям, які народилися після 1980 року не роблять віспощеплення.

СНІД. У 1981 році в Сан-Франциско були виявлені люди, хворі незвичайними формами запалення легенів і пухлин. Захворювання закінчувалися смертю. Як з’ясувалося, у цих хворих був різко ослаблений імунітет організму. Ці люди гинули від мікробів, які в звичайних умовах викликають лише легке нездужання. Хворобу назвали СНІД-синдром набутого імунодефіциту. Віруси

40