БЖД

реагування на НС з метою своєчасного і об’єктивного інформування населення, заінтересованих організацій і установ про становище в зоні НС, хід ліквідації її наслідків і можливий розвиток подій через територіальні засоби масової інформації.

4. Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи

Значну небезпеку для населення становлять біологічні аварії, які супроводжуються викидами у навколишнє середовище препаратів з патогенними біологічними агентами (ПБА) 1–2 груп (бактерії, віруси, рикетсії, гриби, мікроплазми, токсини та отрути біологічного походження).

Біологічні аварії можливі на виробництві живих вакцин, у мікробіологічних лабораторіях, які працюють з біологічним матеріалом, у сховищах колекційних ПБА. У разі викиду в навколишнє середовище ПБА викликають його біологічне зараження, яке може потягнути за собою зараження та масове захворювання людей.

Характерним для біологічних аварій є тривалий час розвитку, наявність прихованого періоду у виявленні уражень, стійкість, труднощі з виявленням та ідентифікацією збудника (токсину).

Загальне керівництво, організацію та контроль за проведенням заходів з локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження здійснюють сані- тарно-протиепідемічні комісії при органах виконавчої влади.

Щоб виявити та оцінити становище в зоні біологічної аварії організовується санітарно-епідеміологічна та біологічна розвідка. Санітарно-епідеміологічна розвідка проводиться з метою виявлення умов, які впливають на санітарноепідеміологічний стан населення та способів його можливого зараження, а також розповсюдження інфекційних захворювань.

Біологічна розвідка проводиться з метою своєчасного виявлення факту викиду біологічного агента, зокрема індикації та визначення виду збудника.

У разі виявлення біологічних засобів негайно оповіщаються населення та відповідні сили системи цивільного захисту про загрозу зараження біологічними агентами.

З метою локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження, який виник внаслідок біологічної аварії, здійснюється комплекс режимних, ізоляційнообмежувальних та медичних заходів у межах карантину та обсервації.

Під карантином слід розуміти систему державних заходів, до яких належать режимні, адміністративно-господарчі, протиепідемічні, санітарні та

181

лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію осередку біологічного ураження.

Обсервація – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на локалізацію осередку біологічного зараження та ліквідації у ньому інфекційних захворювань.

Режим карантину передбачає:

–оточення та збройну охорону кордонів вогнища зараження з метою його ізоляції від населення навколишніх територій;

–розгортання на основних транспортних магістралях контрольно-пропускних пунктів та санітарно-контрольних пунктів для контролю за в’їздом та виїздом громадян із зони карантину, ввезенням продовольства, медикаментів та предметів першої необхідності для населення;

–організація спеціальної комендантської служби в зоні карантину для забезпечення встановленого порядку та режиму харчування, охорони джерел водопостачання, обсерваторів тощо;

–обмеження контактів між окремими групами населення;

–активне виявлення, ізоляція та госпіталізацію інфекційних хворих;

–встановлення жорсткого протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торгівельної мережі та підприємств громадського харчування, роботи медичних установ;

–знезаражування (дезінфекцію) квартирних вогнищ, територій, транспорту, одягу, санітарне оброблення людей;

–забезпечення населення продуктами харчування та товарами першочергової потреби з додержанням вимог протиепідемічного режиму;

–проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення.

Зметою запобігання зараженню додатково здійснюють профілактичну

дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію.

Карантин та обсервація відміняються з вичерпанням терміну максимального інкубаційного періоду певного інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, після завершальної дезінфекції та санітарного оброблення населення.

5. Організація та проведення робіт із знезараження після НС. Дезактивувальні, дегазувальні та дезінфікувальні розчини

У результаті техногенних аварій, катастроф, стихійних лих, застосування зброї масового ураження одяг, взуття, техніка, місцевість, будівлі, засоби індивідуального захисту, продукти харчування можуть бути зараженими радіоактивними, небезпечними хімічними та біологічними речовинами.

Знезараження є частиною ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і є комплексом заходів, які проводяться з метою захисту населення, відновлення

182

готовності техніки та невоєнізованих формувань для проведення РНР і підготовки ОГ до виробничої діяльності.

Знезараження – комплекс заходів з дезактивації, дегазації та дезінфекції заражених поверхонь.

Знезараження також передбачає санітарне оброблення людей та ветеринарне оброблення тварин.

Дезактивація та профілактика радіаційних уражень

Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь, об’єктів до допустимих норм забруднення. Основні способи: механічний та фізико-хімічний.

Механічний спосіб

Дезактивацію ділянок території, які мають тверде покриття, можна проводити змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливально-мийних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.

Ділянки території, які не мають твердого покриття, дезактивують зняттям зараженого шару ґрунту завтовшки 5–10 см дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту завтовшки 8–10 см, переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, прибиранням снігу та льоду з метою зменшення перенесення радіаційного пилу з одного місця в інше. Використовують в’яжучі рецептури, які створюють плівку, що перешкоджає пилоутворенню. Пористі матеріали краще дезактивувати за допомогою порохотягів.

Фізико-хімічний спосіб

Фізико-хімічний спосіб дезактивації полягає у видаленні радіоактивних речовин, які міцно зв’язані із зараженою поверхнею, і ґрунтується на властивостях радіоактивних ізотопів брати участь в процесах іонного обміну.

Цей спосіб дезактивації передбачає застосування водних розчинів поверхне- во-активних речовин (ПАР), що сприяє відриву радіоактивних частинок із забруднених поверхонь, а також застосовують мийні речовини. Влітку застосовуються водні розчини цих речовин, а взимку розчини в аміачній воді. За відсутності поверхнево-активних речовин застосовують водні розчини мила, гас, дизельне паливо, дихлоретан: ClCН2-СН2Cl (отруйна речовина), етиловий спирт та ін.

Для видалення ізотопів у дезактивувальні розчини вводяться комплексоутворювальні речовини (фосфати натрію, щавелева та лимонна кислоти, винна кислота, їх солі).

Дезактивація бавовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками.

183

Ефективність різних способів дезактивації:

–у разі змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском 3,5–4 атмосфер ступінь забруднення зменшується у 20 разів;

–під час змивання радіоактивними речовинами дезактивувальними розчинами ступінь забруднення зменшується у 50–80 разів;

–видаляючи радіоактивний пил за допомогою порохотяга, рівень забруднення зменшується в 10 разів.

Промивання нарізаних овочів, фруктів, грибів 0,1 %-м розчином соляної кислоти і наступним промиванням водою знижує вміст цезію-137 на 98 %.

Під час перероблення зерна, картоплі, цукрових буряків, ягід, фруктів на спирт цезій і стронцій у кінцевому продукті відсутні. В десятки разів зменшується їхній вміст у крохмалі та цукрі. Такий же результат одержують і під час перероблення олійного насіння на олію, особливо у процесі екстрагування.

У 2–3 рази зменшується вміст цезію-137 у засолених огірках. У разі заводського перероблення молока на вершки, масло, в сироватку від сумарної активності молока переходить у середньому 79–85 % РР.

Воду можна дезактивувати відстоюванням, фільтруванням і перегонкою. Невелику кількість води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в ємність із водою необхідно додати природних іонітів – глину, чорнозем і ретельно перемішати, дати відстоятися і злити верхній чистий шар води, забрудненість якого РР на 50–60 % менша. Відстоювання можна поєднати з фільтруванням, пропусканням води крізь шар піску, тирси, подрібненого вугілля, бо навіть шар землі очищає її від РР на 80–90 %. Якщо є можливість, використовують іонообмінні смоли. Найкращий спосіб дезактивації води – переганяння, але це можливо за невеликої кількості води. Після дезактивації вода підлягає дозиметричному контролю.

Дегазація та дезінфекція, речовини та розчини

Дегазація – це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні. Вона виконується хімічним, фізико-хімічним, фізичним або механічним способами.

Хімічний спосіб ґрунтується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого відбуваються хімічні реакції з утворенням нетоксичних або малотоксичних продуктів.

Фізико-хімічний спосіб основується на змиванні отруйних речовин (ОР) із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину в аміачній воді (взимку).

Під час дегазації розчинниками отруйні речовини (ОР) не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт (див. додаток табл. 7.1, 7.2).

Фізичний спосіб – випаровування ОР із зараженої поверхні та часткове їх розкладання під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

184

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.

Хімічний спосіб здійснюється дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазувальних речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7–8 см, а снігу – 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок тощо.

Дегазують території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервовопаралітичними ОР, обробленням розчином хлорного вапна.

Приміщення дегазують 10–20 %-м хлорно-вапняним (або 5 %-м сірчано-натрієвим) розчинами. Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип’ятінням упродовж 2 год у воді (з додаванням 1–2 % лугу) або протиранням ганчіркою, яка зволожена у гасі (бензині).

Дерев’яні предмети (годівниці для худоби) дегазують хлорно-вапняною кашкою або розчинами інших дегазувальних засобів з подальшим (через 1,5–2 год) промивання водою.

Дегазація кип’ятінням верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).

Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами мийних засобів за високих температур. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найшвидше відбувається у літніх умовах за температури 18–25 °С.

Речі та предмети, які не можна кип’ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) за температури 70–80 °С.

Зерно, уражене парами і туманами НХР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може настати: в разі ураження зарином і табуном – через 2–4 доби, іпритом через 5–10 діб, зоманом через 20–45 діб.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.

Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.

Шкіряні вироби дегазують гарячим повітрям за температури 70 °С упродовж 6 год.

Дегазувальні речовини і розчини наведені в табл. 7.1, 7.2 (див. додаток). Дезінфекція – комплекс заходів із знешкодження хвороботворних

мікроорганізмів та руйнування їх токсинів. Знищення комах і кліщів, які переносять збудників інфекційних захворювань називається дезінсекцією, а знищення гризунів – дератизацією. Дезінфекція може проводитися хімічним, механічним та комбінованими способами.

185

Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікувальними речовинами – основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції – кип’ятінням білизни, посуду та інших речей. Використовуються переважно в разі кишкових інфекцій.

Механічний спосіб здійснюється тими ж методами, що передбачає видалення зараженого ґрунту або використання настилів.

Дезінфекція може бути газова, волога і термічна. Проводиться після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води.

Дезінфекція одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту здійснюється обробленням пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип’ятінням, замочуванням у розчинах для дезінфекції (або протиранням ними), пранням.

Дезінфекцію шкіряного і гумового взуття в разі зараження вегетативними формами мікробів здійснюють за допомогою протирання 5 %-м водним розчином фенолу, лізолу, нафтолізолу або 3 %-м водним розчином монохлораміну. Через 1 годину шкіряне взуття промивають водою і після висихання змащують кремом.

Оброблення кип’ятінням використовується для дезінфекції виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезінфекція кип’ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках тощо).

Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту під час зараження вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням у 5 %-му водному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (в разі зараження вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8 %), 3 %-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду впродовж 1 год. Під час зараження споровими формами мікробів замочування проводиться в 10 %-му розчині формальдегіду впродовж 2 год.

Приміщення і території сильно зрошують дезінфікувальним розчином, а потім проводять механічне очищення. Оброблення повторюють тричі з інтервалом в 1 годину. Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна з вмістом 5%-го активного хлору, 10%-й розчин їдкого натрію, 4 %-й розчин формальдегіду та інші препарати.

Для газової дезінфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношенні 1 : 9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин – для знищення вегетативних форм. Перед дезінфекцією, приміщення герметизують. Бромистий метил застосовують прямо з балонів, а хлорпікрин з апарату 2-АГ.

Зерно, крупи, концентровані корми, заражені не споровими збудниками, можна знезаражувати пропарюванням, кип’ятінням або методом просмажування.

М’ясо, поверхня якого заражена спорами сибірки, витримують 7 діб у спороцидному розсолі – 15 % -й розчин кухонної солі, 1 % -й – перекису водню і 1%-й – оцтової кислоти. М’ясо, яке заражене поверхнево бактеріальними аерозолями, необхідно варити 2 год., жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип’ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішелі просмажити в духовці за температури 120 °С впродовж 30 хв.

Найпростіший і доступний спосіб дезінфекції води – кип’ятіння. Під час зараження споровидними формами мікробів воду кип’ятять не менше 2 год.

Використання знезаражених продуктів і води можуть дозволити санітарноепідеміологічна і служба ветеринарної медицини.

186

Дезінфікувальні речовини і розчини

До таких речовин і розчинів слід зарахувати:

–формальдегід – безбарвний задушливий газ, що розчиняється у воді, 35–40 % водяний розчин формальдегіду – формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, 313, одягу, взуття, зберігається в металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;

–фенол – тверда речовина жовто-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90 %) називається карболовою кислотою, 3–5 % розчин знищує вегетативні форми мікробів. Фенол є отрутою, зберігається в бочках і скляних бутлях;

–крезол – темно-бура масляна рідина із запахом фенолу, слабко розчиняється у воді, добре в кислоті і лузі. Використовується у вигляді 5 %-го мильно-крезольного розчину для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;

–лізол – чорно-бура масляниста рідина. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5 %-го водного розчину, зберігається в 100 л металевих бочках;

–нафталізол – суміш 35 %-го крезолу і 65 %-го нафтенового мила та 10 %-го водного розчину нафталізолу має дезінфікувальні та мийні властивості.

Для дезінфекції об’єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовують розчину: 10 %-го монохлораміну Б і 17–20 %-го формальдегіду; 5 %-ї водяної суспензії ДТС-ГК за температури повітря +5 0С.

187

Додатки

188

Таблиця 7.2

Речовини, розчини і технічні засоби, які використовуються для дегазації НХР

ПМ* – пожежні машини, мотопомпи, насоси та ін.

Рис. 7.1. Загальна схема органів управління в надзвичайних ситуаціях

189