БЖД
.pdf3.Основна і визначальна стадія. Мета – перебороти надзвичайний характер ситуації: відновити безпеку населення в зоні лиха, ліквідувати загрозу життю і здоров’ю всім потерпілим, створити мінімально необхідні умови для життєдіяльності населення, що залишилося. Завдання: розгортання
внайкоротший термін рятувальних робіт на всіх потерпілих об’єктах зони лиха, надання допомоги потерпілим для захисту їхнього життя, здоров’я і підтримка життєздатності в екстремальних умовах; евакуація потерпілих із зони нещастя та їхнє життєзабезпечення; термінове проведення аварійновідбудовних робіт на системах водо-, тепло-, газо-, електросистемах і зв’язку в зоні лиха. Тривалість кілька діб – кілька тижнів.
4.Стадія відновлення, тобто економічна, соціальна, культурна й екологічна реабілітація зони лиха. Органи надзвичайного управління вичерпали свою роль і передають функції постійної дії місцевим органам управління. Розробляється спеціальна програма з черговістю комплексу заходів для реабілітації зони нещастя.
Організація життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.
Цей комплекс передбачає:
–управління діяльністю робітників та службовців, всього населення в разі загрози та виникнення НС;
–захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
–забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
–захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
–житлове забезпечення і працевлаштування;
–комунально-побутове обслуговування;
–медичне обслуговування;
–навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;
–розроблення і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
–санітарне оброблення;
–знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;
–підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;
161
–забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
–заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.
Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільного захисту за чіткого погодження між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільного захисту і виконуються в період загрози та після виникнення НС. Щоб не допустити загибель людей, забезпечити їхню нормальну життєдіяльність у НС передусім потрібно оповістити населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організувати евакуацію.
Оповіщення населення здійснюється усіма доступними способами:
–через телебачення;
–радіомережу;
–радіотрансляційну провідну мережу;
–спеціальними сигналами (гудки, сирени).
Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.
Евакуація – це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон.
Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільного захисту, надзвичайною комісією або органами влади.
Евакуація населення, що працює за виробничим принципом, а населення, яке не пов’язане з виробництвом – територіальним принципом через домоуправління, ЖЕК тощо.
Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їхнє вивезення зі школами, дитсадками.
Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
Унаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв’язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. Вирішуючи ці проблеми,
162
враховують те, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов’язані з рятуванням людей.
4. Програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях
Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру розроблено відповідно до статей 33, 34 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
Порядок визначає структуру організації та основні форми і методи підготовки населення, що мають на меті створення в державі умов безперервності, єдності і поступовості у обов’язковому вивченні громадянами України основних способів захисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру (надзвичайні ситуації).
Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання, що є сукупністю взаємочинних:
–навчально-організаційних заходів з підготовки керівного складу Цивільної оборони, органів управління та навчання населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що застосовуються у системі підготовки та навчання Цивільної оборони України;
–функціональних програм навчання у сфері цивільного захисту та цільових тематичних семінарів різного рівня і спрямованості з підготовки і перепідготовки посадових осіб органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та керівного складу і фахівців аварійнорятувальних служб України;
–методик для навчання всіх категорій населення з питань надання першої медичної допомоги в разі виникнення надзвичайних ситуацій, що розроблює Міністерство охорони здоров’я України за погодженням з МНС;
–установлених видів навчально-виховної роботи та чинних форм державного контролю за результатами навчання з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення у системі освіти;
–інструктажів та навчання для працівників підприємств, установ та організацій щодо надання першої допомоги потерпілим, з правил пове-
163
дінки та дій під час виникнення аварійних ситуацій, пожеж, стихійного лиха, що проводяться у системі навчання з питань охорони праці.
Підготовка і перепідготовка керівного складу підприємств, установ і організацій у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та оперативного реагування на них проводиться в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту на курсах цивільної оборони, а також під час проведення навчальнометодичних зборів та періодичних навчань, тренувань за планами реагування на надзвичайні ситуації та планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).
Працівники вивчають основні способи захисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру на підприємствах, в установах і організаціях за спеціальними програмами підготовки населення, які затверджуються Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також під час прийняття на роботу і під час подальшої роботи у формі інструктажів з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02.99 р. № 27 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
21.04.99 р.за № 248/3541.
Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та організовують і проводять хімікодозиметричний контроль, додатково проходять навчання на курсах з ЦО.
Спеціальна підготовка проводиться на навчально-тренувальній базі державних чи комунальних аварійно-рятувальних служб, що обслуговують ці об’єкти господарської діяльності, або за угодою на навчально-матеріальній базі військових частин сил цивільної оборони.
Протягом року на потенційно небезпечних підприємствах і об’єктах проводяться навчально-тренувальні заняття для усього персоналу з практичного відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями, що передбачені планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).
Державні органи управління освітою організовують підготовку студентів та навчальновиховну роботу з дітьми й учнівською молоддю відповідно до функціональної освітньої підсистеми “Навчання з питань безпеки життєдіяльності” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру.
Залежно від мети тренування та його масштабів для відпрацювання взаємодії за планами реагування на надзвичайні ситуації районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за рішенням відповідного уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації до штабних об’єктових тренувань можуть залучатися оперативні групи міських, районних служб цивільної оборони, евакуаційні органи та керівний склад комунальних і громадських аварійно-рятувальних служб, які обслуговують об’єкт.
Положення про організацію та проведення комплексних об’єктових навчань, тренувань з питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях, тактико-спеціальних навчань з невоєнізованими пошуково-рятувальними формуваннями та штабних об’єктових тренувань затверджує Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється так:
–вироблення напрямів розвитку та вдосконалення відповідно до законодавчих актів нормативно-правової бази для забезпечення функціонування системи підготовки населення до дій у НС;
164
–розроблення та запровадження вимог щодо підготовки і навчання населення до дій у надзвичайних ситуаціях та оцінки якості навчальнометодичного забезпечення щодо їх реалізації;
–підготовки та доведення до підлеглих ланок цивільної оборони щорічних організаційно-методичних вказівок щодо навчання населення з питань захисту і дій в умовах надзвичайних ситуацій;
–збереження та оптимізації мережі курсів цивільної оборони, зміцнення їхньої навчальної та матеріально-технічної бази;
–створення умов для безперервного вдосконалення функціональної та фахової підготовки педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення;
–створення дійової системи профорієнтаційної роботи та відбору здібної молоді для навчання і проходження служби в державних професійних аварійно-рятувальних та спеціалізованих формуваннях Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Список літератури
1.Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2010. – 412 с.
2.Методичні рекомендації щодо організації роботи головних управлінь (управлінь) МНС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях з ризиком їх виникнення: Наказ МНС України від 02.04.2004. – № 155.
3.Біда П.І. Безпека життєдіяльності. Інтерактивний комплекс навчально– методичного забезпечення. – Рівне: Технічний коледж НУВГП, 2007. – 145 с.
4.Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
5.Депутат О.П. Цивільна оборона: Навч. посібник / О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик. – 2-ге вид. – Львів.: Афіша, 2001. – 420 с.
6.Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
165
7.Бєгун В.В. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки): Навч. посібник / В.В. Бєгун, І.М. Науменко. – К., 2004. – 328 с.
8.Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
9.Постанова Кабінету Міністрів України “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.
166
Вахула О.М., Гончарук В.Є.
Тема 7
Управління силами та засобами ОГ під час НС
1.Організація оповіщення та інформування населення.
2.Сутність та особливості оперативного управління під час надзвичайних ситуацій.
3.Мета та загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт.
4.Особливість ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідемічні заходи.
5.Організація та проведення робіт із знезараження після НС. Дезактивувальні, дегазувальні та дезінфікувальні розчини.
1. Організація оповіщення та інформування населення
Одним із головних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій є своєчасне попередження про небезпеку, становище, яке виникло, а також інформування про порядок та правила поведінки в умовах НС.
Процес оповіщення населення обов’язково супроводжується організацією оповіщення органів управління та відповідальних посадових осіб, які приймають рішення на проведення конкретних заходів щодо захисту населення, аварійнорятувальних та інших невідкладних робіт на ділянках НС.
Процес оповіщення передбачає доведення в стислий термін до органів управління, посадових осіб та сил Єдиної системи цивільного захисту (ЄСЦЗ), а також населення на відповідній території завчасно встановлених сигналів, розпоряджень та інформації органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно загроз та порядку поведінки в умовах, які склалися (див. додаток рис. 7.1, 7.2).
Відповідальність за організацію та практичне здійснення оповіщення несуть керівники органів виконавчої влади (начальники цивільного захисту) відповідного рівня.
В ЄСЦЗ України оповіщення населення передбачає спочатку, за будьякої небезпеки, ввімкнення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки “Увага всім!” Почувши цей звук (сигнал), люди мають негайно ввімкнути наявні у них засоби прийому повної
167
інформації – радіоточки, радіоприймачі та телевізори, щоб послухати інформаційне повідомлення про особливості та масштаби загрози, а також рекомендації щодо найдоцільнішої поведінки в умовах, які склалися.
Системою оповіщення будь-якого рівня є організаційно-технічне об’єднання оперативно-чергових служб органів управління цивільного захисту, спеціальної апаратури управління та засобів оповіщення, а також каналів (ліній) зв’язку, які забезпечують передачу команд управління та мовної інформації у надзвичайних ситуаціях.
Системи централізованого оповіщення (СЦО) регіонального рівня є
основною ланкою системи оповіщення загалом. Саме з цього рівня планується організація централізованого оповіщення. Завдання СЦО регіонального рівня є оповіщення посадових осіб та сил місцевого та об’єктового рівня та їхніх посадових осіб, а також населення, яке проживає на території, на яку поширюється дія СЦО цього рівня. Передача сигналів та мовної інформації здійснюється каналами зв’язку.
Вищі ланки СЦО регіонального рівня установлюються на робочих місцях оперативно-чергових служб територіальних органів управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій (МНС) за місцем їх постійного розташування та у позаміській зоні.
До територіальних СЦО належать лише райцентри, а для населення інших населених пунктів сільської місцевості оповіщення здійснюється переважно мережею радіо та телебачення, сільською телефонною мережею, мобільними звукопідсилювальними засобами сил цивільного захисту, відділів внутрішніх справ та подвірним обходом.
Система оповіщення об’єктового рівня поділяються на локальні, які створюються на об’єктах підвищеної небезпеки (атомні електростанції, хімічно небезпечні об’єкти, гідроспоруди тощо), і системи оповіщення, які створюються на інших об’єктах економіки, що не належать до потенційно небезпечних.
Особливістю організації оповіщення у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах є надзвичайно жорстокі вимоги до оперативності проведення захисних заходів, оскільки перебування людей упродовж навіть декількох хвилин у зараженій хмарі може призвести до тяжких наслідків.
Зона дії в локальній системі оповіщення (ЛСО) для хімічного об’єкта становить 2,5 км.
Зона дії ЛСО на атомній електростанції визначена в радіусі 5 км навколо неї, з обов’язковим включенням до неї селища працівників станції.
Екстреному оповіщенню підлягають населені пункти, нижче греблі за течією на відстані до 6 км, а також селище працівників цього гідровузла.
168
2. Сутність та особливості оперативного управління під час надзвичайних ситуацій
Управління у надзвичайній ситуації полягає у постійному керівництві з боку органу управління та уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації залученими службами та силами і в організації виконання завдань з ліквідації НС або її наслідків (див. додаток рис. 7.2).
Основними завданнями управління є:
–підтримання високого рівня морально психологічного стану особового складу та постійної готовності до дій;
–завчасне планування дій сил; безперервний збір та вивчення даних про стан на ділянці НС;
–своєчасне прийняття рішень та доведення їх до підлеглих; організація безперервної взаємодії;
–організований збір та евакуація населення із зони НС;
–підготовка сил та засобів до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, пов’язаних з ліквідацією НС;
–контроль за своєчасним виконанням заходів та завдань підлеглими та надання їм необхідної допомоги.
Основою управління є рішення керівника ліквідації НС, який несе повну відповідальність за управління підпорядкованими силами та успішне виконання ними завдань з ліквідації наслідків НС.
Принципами управління є безперервність, твердість, гнучкість та стійкість управління в НС.
Органи управління у НС
До координувальних органів управління в НС належать: постійна комісія з питань техногенно-екологічної ситуації та надзвичайних ситуацій та спеціальна комісія з ліквідації НС, яка створюється у разі виникнення НС.
До безпосередньої організації робіт з ліквідації НС або її наслідків та керівництва залученими органами управління, силами та службами призначається уповноважений керівник з ліквідації НС.
Державна, регіональна, місцева та об’єктова комісії з питань техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій є постійними органами, які координують діяльність органів виконавчої влади відповідного рівня та служб об’єкта, пов’язану з безпекою та захистом населення та територій від НС та реагуванням на НС.
Основними завданнями комісій є: координація діяльності відповідних органів виконавчої влади, пов’язаної з функціонуванням ЄСЦЗ; організація та керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків НС.
169
Урежимі повсякденної діяльності комісії координують діяльність відповідних органів виконавчої влади з питань розроблення та виконання цільових та науковотехнічних програм та заходів щодо запобігання НС, забезпечення захисту населення, зменшення можливих матеріальних витрат.
Урежимі підвищеної готовності комісія вживає заходів щодо активізації спостереження та контролю за станом довкілля, перебігом епідемій інфекційних захворювань, станом на потенційно небезпечних об’єктах, прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів.
Урежимі діяльності в НС комісія забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію функціональних та територіальних підсистем ЄСЦЗ; залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків НС необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування, використовуючи наявні матеріально-технічні, продовольчі та інші ресурси та запаси.
Роботою комісії керує її голова, а у разі відсутності – перший заступник.
Спеціальна комісія з ліквідації НС
Спеціальна урядова, регіональна, місцева та об’єктова комісії з ліквідації НС (далі – спеціальні комісії з ліквідації НС) є координувальними органами. Вони утворюються рішеннями відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, керівника підприємства, установи та організації в разі виникнення НС відповідного рівня. Положення про спеціальні комісії затверджено постановою КМ України від 14 червня 2002 р. № 843.
Основними завданнями комісії є: організація виконання комплексу заходів щодо ліквідації НС; визначення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків НС; безпосередня організація та координація дій органів виконавчої влади, пов’язаної з виконанням заходів щодо ліквідації наслідків НС; забезпечення життєдіяльності постраждалого населення.
Роботою комісії керує голова, а в разі відсутності перший заступник, або один із заступників. Рішення комісії оформляються протоколом та підписує голова, який проводив засідання. Рішення є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади.
Уповноважений керівник з ліквідації НС
Відповідним органом виконавчої влади призначається уповноважений керівник з ліквідації НС залежно від рівня НС для організації робіт з ліквідації конкретної НС та безпосереднього керівництва залученими до проведення РНР органами управління і силами.
Під час ліквідації НС у підпорядкування уповноваженого керівника з ліквідації НС переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації НС.
Залежно від становища в зоні НС, уповноважений керівник з ліквідації НС самостійно приймає рішення щодо: проведення евакуаційних заходів, крім
170