БЖД

природної небезпеки в регіональному вимірі”; “Методика оцінювання безпеки складного об’єкта в умовах невизначеності”.

Етапи управління техногенною безпекою основуються на методології управління техногенним ризиком:

1 етап: збір/аналіз інформації про техногенну небезпеку;

2етап: аналіз/оцінювання ризику;

3етап: контроль ризику.

Переважно для людей, які працюють на потенційно небезпечному підприємстві, ризик від аварій на цих підприємствах є добровільним, а для населення, що проживає поблизу підприємства, – примусовим. Ризик за примусом люди розцінюють як додатковий ризик і вони вимагають зниження його до дуже незначного рівня. Допускаючи подібний ризик, люди хочуть одержувати інформацію про методи управління в потенційно небезпечних галузях промисловості та контроль за небезпечними чинниками з метою зменшення подібного ризику.

Третій етап передбачає оцінку ризиків– характеристиу ризику –за різними категоріями, спектрами та видами. На цьому етапі здійснюється порівняльна оцінка ризиків та аналіз їхнього розподілу за будь-якими аспектами – територіальним, аспектом часу, за об’єктами, чинниками, наслідками тощо. Під час виконання етапу узагальнюються отримані дані, формулюються рекомендації, які необхідні для розроблення заходів з управління ризиком. На цьому етапі також оцінюють значимість наявних проблем та порівнюють отримані кількісні характеристики ризику зі значеннями умовно визначеного прийнятного ризику. За результатами виконаних досліджень узагальнюється здобута інформація та робляться висновки щодо рівня фактичного ризику.

Управління ризиком

Наступна, друга, процедура аналізу ризику – управління ризиком – основується на сукупності отриманих висновків під час оцінювання ризику. Управління ризиком спрямовано на обґрунтування найкращих за умови конкретної ситуації рішень з його усунення або мінімізації та прийняття управлінських рішень. Управління ризиком складається з вибору стратегії зниження та контролю ризику, а також з прийняття управлінських рішень, у такому разі визначається комплекс заходів щодо запобігання або обмеження дії шкідливих та небезпечних чинників на об’єкти впливу.

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів під час розроблення будьякого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розроблення продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були враховані

141

елементи, що унеможливлюють небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо подолати повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня відповідним рішенням. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома способами. Такими способами, наприклад, є:

–повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

–заміна небезпечних операцій іншими – менш небезпечними;

–удосконалення технічних систем та об’єктів;

–розроблення та використання спеціальних засобів захисту;

–організаційно-управлінські заходи, зокрема контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їхньому комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їхнього запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

Управління ризиком – процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого (припустимого) ризику.

Вибір припустимого ризику – не просте завдання. Пропоноване рішення – взяти за основу ризик, з яким справляється місцева служба МНС, – може бути першим наближенням для розрахунку припустимих ризиків для всіх потенційно небезпечних ситуацій, тому що в цьому випадку ми враховуємо життєвий досвід і сформовану практику.

Отже, відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні, таким може бути “НС 2041” – загроза життю людей, коли потрібна термінова евакуація до 500 осіб. Допускаємо таку ситуацію 1 раз на 2 роки, тобто з імовірністю 0,5. Тоді припустимий ризик евакуації буде таким:

Rе = Р · Е = соnst = 250 осіб.

З таким припустимим ризиком ми одержимо, що евакуація (Е) 25 тис. осіб можлива з імовірністю (Р) 0,1, або 1 раз на 10 років.

Якщо фактична ймовірність НС значно більша (наприклад, Р = 0,2, тобто 1 раз на 5 років), то тоді умова прийнятого нами припустимого ризику не виконується і повинні бути прийняті заходи щодо розроблення і посилення захисних систем. Це і є управління ризиком. Коли держава ставить завдання

142

управління ризиком, вона гарантує громадянам захист і збереження здоров’я в разі впливу шкідливих чинників.

Інформування про ризик

Останньою процедурою аналізу ризику є інформування про ризик. Ця процедура пов’язана з розглядом результатів прийняття управлінських рішень, які спрямовані на мінімізацію ризику. Відповідна інформація, що отримана під час оцінювання та управління ризиком, має бути відома широким верствам суспільства: фахівцям, представникам засобів масової інформації, зацікавленим групам та особам. Інформування громадськості та зацікавлених осіб щодо ризиків здійснюється через обговорення проблематики фахівцями, висвітлення у засобах масової інформації, експертизи та заслуховування відповідних звітів на громадських слуханнях тощо.

143

Додатки

Рис. 5.3. Методологічний апарат оцінювання ризику

144

Приклад використання “дерева подій”

Функція Павлоградської філії ОЛО “Дніпронафтопродукт” приймання, зберігання та продаж нафтопродуктів. Нафтопродукти зберігаються у наземних резервуарах. З огляду на вогненебезпечний вміст резервуарів (бензин, дизельне паливо, олива) на нафтобазі існує реальне небезпека виникнення пожежі. Тому розглянемо наступну небажану подію: Пожежа внаслідок витікання палива з наливного резервуару через порушення його цілісності.

Пожежа розливу палива – дуже небезпечна аварія, яка може мати багато негативних наслідків. Насамперед вона приведе до зростання теплового навантаження території нафтобази, що понесе за собою травмування персоналу, пошкодження обладнання, особливо того, що розташоване в осередку пожежі. В цьому разі через деякий час відбудеться вигорання ущільнень роз’ємних з’єднань, послаблення несучих конструкцій внаслідок розігріву, зросту і пеку в ємностях через підвищення температури в них тощо.

d D D=0,02

e E=0,2

Рис. 5.6. Дерево аналізу помилок обслуговувального персоналу

а, b, с, d, e – правильні дії А, В, С, D – неправильні дії

Розрахунки щодо людського чинника (імовірність помилки людини): а – знаходження та ідентифікація розливу (успіх); А – неуспіх;

b – припинення технологічних операцій (успіх); В – неуспіх; с – виклик аварійної служби (успіх): С – неуспіх;

d – повідомлення про аварійний режим роботи (успіх); D – неуспіх;

e – зустріч аварійних служб (інформація про аварійну ситуацію) (успіх); E – неуспіх.

146

Імовірність правильних дій:

а = 0,85 b = 0,90 c = 0,98 d = 0,98 e = 0,80.

Розрахунок сумарної імовірності помилок персоналу:

Р1 = А = 0,15; Р2 = а*В = 0,85*0,1 = 0,085;

Р3 = а*b*С*D = 0.85*0.9*0,02*0.02 = 0.000306; P4 = а*b*с*D – 0,85*0.0*0,98*0,02 = 0,0144;

Р5 = а*b*с*d*Е = 0,85*0,9*0,98*0,98*0,2 = 0,14694; PΣ = 0,397.

Після введення вхідних даних до розрахункового коду “IRRAS” проводимо розрахунок імовірності небажаної події.

У результаті розрахунку отримали 66 мінімальних перетинів. Важливіші перетини, які впливають на імовірність небажаної події:

1.Несправне обладнання + Неякісне ущільнення фланцевих з’єднань + Людський чинник;

2.Несправне обладнання + Неякісна стяжка фланцевих з’єднань + Людський чинник.

Найважливішою базовою подією згідно з імовірнісними критеріями важливості є людський чинник.

Загальна імовірність небажаної події – 9,659Е-004.

На підставі аналізу розрахункових систем можливо відстежити способи щодо зменшення імовірності небажаної події, в нашому прикладі – пожежі внаслідок витікання палива з паливного резервуару через порушення його цілісності:

–підвищення рівня професіоналізму та кваліфікації обслуговувального персоналу нафтобази;

–суворе дотримання обслуговувальним персоналом правил експлуатації обладнання;

–унеможливлення експлуатації несправного обладнання;

–суворе дотримання правил ТБ на території нафтобази.

Список літератури

1.Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування об’єктів підвищеної небезпеки. – К.: Основа, 2003

2.Методика оцінки ризиків від впливу потенційно небезпечних об’єктів: Методичні вказівки / Укл.: Р.Б. Дзяний, В.О. Васійчук. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2005. – 25 с.

147

3.Чай С.М., Чай Н.М. Безпека життєдіяльності. – Режим доступу: narw.lip.mdpu.org.na/e-book/obzhd/content.

4.Звягінцева Г.В. Методика з оцінки екологічних ризиків при забрудненні навколишнього природного середовища // Вісник Донецького національного університету, Сер. А: Природничі науки. – 2009. – Вип. 2. – C 307–316.

5.Корсун Т.В. Оцінювання ризику на потенційно небезпечних об’єктах в умовах невизначеності // Пожежна безпека: теорія і практика. – 2010. – № 5.

6.Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / С.М. Мохняк, О.С. Дацько, О.І. Козій та ін. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2009. – 264 с.

7.Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2010. – 412 с.

8.Качинський А.Б. Екологічна безпека України: Системний аналіз перспектив покращення. Сер. Екологічна безпека. – 2001.

9.Бєгун В.В. Розробка методів управління техногенною безпекою міста на основі імовірнісних структурно-логічних моделей небезпеки виробництв: автореф. дис. …канд. техн. наук (21.06.01) / В.В. Бєгун. – К., 2007.

148

Гіщак Х.Я., Карп’як Н.М., Скіра В.В.

Тема 6

Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційнофункціональна структура захисту населення та адміністративнотериторіальних об’єктів у надзвичайних ситуаціях

1.Правові норми, структурно-функціональна схема та органи управління безпекою та захистом у надзвичайних ситуаціях в Україні.

1.1.Превентивні та ситуаційні норми в умовах надзвичайних ситуацій.

1.2.Компенсаційні та регламентні норми і процедури їхнього застосу-

вання.

2.Моніторинг НС та порядок його проведення. Захисні бар’єри і види цивільного захисту.

3.Управління, прийняття рішень та інформаційна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій.

4.Програми підготовки населення до дій у НС.

Правові основи безпеки життєдіяльності на території України закладені у її законах, указах та постановах, а також міжнародних конвенціях та угодах, стороною яких є наша держава.

Згідно з Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 1948 р.: “Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства”.

1. Правові норми, структурно-функціональна схема та органи управління безпекою та захистом надзвичайних ситуацій в Україні

3 серпня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

149

Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, цивільного захисту населення.

Координувальними органами єдиної державної системи є:

1.На загальнодержавному рівні: державна комісія з питань техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

2.На регіональному рівні: регіональні комісії обласних державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

3.На місцевому рівні: комісії районних адміністрацій і виконавчих органів рад.

4.На об’єктовому рівні: об’єктові комісії.

Основні заходи, що реалізуються за єдиною державною системою залежать від режиму діяльності, який може бути:

а) режимом повсякденної діяльності; б) режимом підвищеної готовності;

в) режимом діяльності у надзвичайній ситуації; г) режимом діяльності у надзвичайному стані.

Організаційно-методичне керівництво планування дій єдиної державної системи здійснює Міністерство надзвичайних ситуацій.

Усім Міністерствам та іншим центральним органам визначені функції щодо запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру.

МНС і його підрозділи є постійним органом управління єдиної державної системи. Цей орган здійснює координацію діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів щодо запобігання і реагування на НС.

1.1.Превентивні та ситуаційні норми

вумовах надзвичайних ситуацій

Усправі запобігання НС важлива роль відведена загальнодержавним, відомчим і територіальним заходам організаційно-економічного характеру.

Вони дають змогу підняти за допомогою економічних механізмів відповідальність власників і керівників організацій, які містять потенційно небезпечні об’єкти, застосовуючи адміністративні санкції (штрафи) та стимулюючи роботу щодо зниження ризику НС і управління ними за допомогою податкового механізму і пільгового кредитування, перерозподіляти ризик страхуванням і перестрахуванням.

150