БЖД

3.Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, біженці, безробіття, бідність, голод, хвороби).

4.Наукові проблеми (освоєння Світового океану і космічного простору, довгострокове прогнозування розвитку людства).

1.1. Політичні проблеми та їхній негативний вияв

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми: а) війни і миру та гонки озброєнь у глобальному масштабі; б) економічного і політичного протистояння країн; в) регіональні, релігійні, військово-політичні конфлікти, тероризм.

Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людського суспільства впливали дві протилежні тенденції – створення світових імперій і національних держав. Тривалий час інтеграційні процеси, яких вимагає розвиток світового господарства, відбувалися шляхом створення велетенських наддержав – імперій, де можна було мобілізувати великі трудові і фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок. Але поступово почала домінувати тенденція створення порівняно невеликих держав на національній основі, яка остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямів світового політичного розвитку постійно призводить до виникнення міжнаціональних суперечностей, які дуже часто вирішуються за допомогою воєн.

Війна це крайня форма загострення суспільних відносин – суспільних, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждержавних. Це надзвичайно гостра форма вирішення суперечностей між державами, групами людей з застосуванням сучасних засобів ураження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством, великомасштабними руйнаціями, загибеллю людей, компонентів природи, техніки.

Значної руйнівної дії і масових людських втрат може завдати використання ядерної, бактеріологічної (біологічної) і хімічної зброї. Загрозою є не тільки самі бойові дії, але й підготовка до них (навчання, бойові стрільби і просто відчуженість великих територій під військові об’єкти і їхню інфраструктуру).

Наслідком військово-політичних конфліктів є консервація розвитку багатьох країн, мільйонні потоки біженців, злидні та голод. Саме світові війни, до яких були залучені людські і матеріальні ресурси більшості країн світу, показали, що світові проблеми, насамперед політичні, треба якось вирішувати. Для цього після Першої світової війни була створена Ліга Надій, що трансформувалась після Другої світової в Організацію Об’єднаних Націй.

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему – міжнародний тероризм. Терор (лат. страх, жах) – означає “лякати”, “залякувати”. Тероризм – це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, враховуючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

111

Центральним елементом терору є захоплення заручників, викрадення політичних діячів, їхнє вбивство, вимагання грошей, спеціальних матеріалів, транспортних засобів, зброї, звільнення політичних ув’язнених, поширення загального провокування репресій з боку держави.

Терористичні акти на небезпечних об’єктах призводять до надзвичайних ситуацій із значними людськими жертвами, матеріальними збитками, екологічними наслідками. В Україні такими об’єктами є атомні та гідроелектростанції, транспортні вузли, магістральні трубопроводи, військові склади, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні та хімічні небезпечні препарати.

За причинами виникнення тероризм ділиться на такі види: соціальний

(ідеологічний) тероризм; національний тероризм; релігійний тероризм; світоглядний тероризм; кримінальний тероризм.

Перераховані види тероризму загалом не характерні для України. Однак сучасний розвиток відкритого суспільства, збільшення можливостей для переміщення Земною кулею, збройні конфлікти поблизу кордонів нашої держави дають підстави вважати, що кожен з нас може стати жертвою терористичного акту. У цьому разі на першому плані питання власної безпеки, збереження життя та здоров’я.

Правила поведінки заручника

Спецслужби всього світу розробили спеціальні правила поведінки під час контакту з терористами. Ось деякі з них.

Не суперечте терористам, не намагайтеся ні в чому їх переконувати, не скаржтеся і не плачте.

При пострілах, негайно падайте на підлогу та сховайтеся за куленепробивну перепону.

Якщо вас відпустили, виходьте якомога швидше.

Уникайте дивитися викрадачам прямо в очі, не робіть різких і загрозливих рухів, не провокуйте терориста.

Намагайтеся запам’ятати якнайбільше про викрадачів.

Для підтримки сил їжте усе, що вам дають. Не намагайтеся бігти, якщо немає повної впевненості в успіху починання.

Уникайте політичних дискусій, постарайтеся бути уважними слухачам. Повідомляйте своїм викрадачам про проблеми зі здоров’ям.

Намагайтеся дотримуватсь вимог особистої гігієни, робіть доступні в цих умовах фізичні вправи. Важливо стежити за часом, ведіть календар, відзначайте зміну дня і ночі.

Намагайтеся ставитися до всього, що відбувається ніби з боку, не приймаючи ситуацію близько до серця, сподівайтеся на позитивний результат.

Останнім часом окремо розглядають інформаційний тероризм, як форму фізичного та психічного насилля в інформаційному середовищі.

В Україні почали створювати спеціальний антитерористичний центр, мета якого – координація зусиль правоохоронних органів. Центр комплектується не тільки з військовослужбовців СБУ, але і силами інших відомств: МВС, Управління державної охорони, Прикордонних військ, МНС. На центр покладено завдання збирання, узагальнення і аналіз інформації про терористичні наміри, формування конкретних планів запобігання і припинення терактів. Одночасно налаштовується взаємодія зі спецслужбами і право-охоро- нними органами зарубіжних країн з проблем антитерористичної діяльності.

112

Для вирішення глобальних політичних проблем необхідно спрямовувати світові і національні ресурси на користь цивільних потреб, здійснювати демілітаризацію економіки. У зв’язку з цим важливим є крок, зроблений Україною – відмова від розміщення атомної зброї на своїй території і процес конверсії воєнного виробництва.

Інформаційна безпека

Інформація – це першооснова Всесвіту, першопричина, сутність, джерело і носій усіх явищ та процесів, матеріальних часток і об’єктів. Свідомість людини і його пам’ять – це форма, стан і прояв інформації.

Сучасне інформаційне співтовариство – це особливий тип соціального структурування і влади. Засоби комунікації, які оперують, трансформують, дозують інформацію, стають головним інструментом впливу в сучасному суспільстві.

Не всі ще усвідомили загрозу і наслідки інформаційного впливу на суспільство. Аналіз сьогоднішньої ситуації щодо психофізіологічного та психотропного впливу на людину свідчить, що не можна уникнути того, що будь-хто в країні (або ззовні) може використати спеціальні технології (зокрема й військово-медичні) з метою психоінформаційного впливу на населення держави (окремі його верстви).

Основна суть інформаційної зброї полягає у застосуванні визначених засобів впливу на людську і суспільну свідомість. З’явилися і такі технічні засоби та методи масової пропаганди, що маніпулюють свідомістю не тільки деяких особистостей, але і народів, їх застосування викликає порушення соціальнодемократичних процесів і зв’язків, призводить до загибелі тієї або іншої держави. У такому разі народ стає деморалізованим і неспроможним чинити опір.

На думку вітчизняних і закордонних спеціалістів, психологічний вплив поділяється на такі види: інформаційно-психологічний; психогенний; психоаналітичний; нейролінгвістичний; психотропний; психотронний.

Не всі зазначені види психологічного впливу використовують сьогодні. У 50–80-ті роки минулого століття застосовувалися переважно інформаційно-пропагандистський і психогенний. Психоаналітичний, нейролінгвістичний і психотропний впливи поповнили арсенал психологічної війни 90-х років. А психотронна зброя лише проходить стадію початкових випробувань. Водночас спеціалісти вже розробили стратегію і тактику комплексного застосування усіх видів психологічного впливу на людей. У сучасному інформаційному товаристві є могутній засіб реалізації прийомів і методів психологічної війни – засоби масової інформації.

Теперішній несанкціонований інформаційний вплив через засоби масової інформації та безпосередній контакт з людьми в Україні набуває форм реальної прогресуючої тенденції. Водночас в умовах переходу на нові форми соціально-економічних відносин відбуваються значні зміни світогляду і ціннісних орієнтацій населення.

113

1.2. Природно-екологічні проблеми

На друге місце вийшли екологічні проблеми: знищення природних ресурсів; забруднення довкілля, збіднення генофонду Землі.

Екологічна криза характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил, суспільних форм їхнього розвитку і біологічних можливостей біосфери. Вона проявляється в напруженні стосунків між людиною і природою, результатом чого є порушення навколишнього середовища, забруднення і отруєння його відходами, загроза існування людини.

Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається приблизно з середини ХХ ст. Людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування, спричиненого власною техногенною діяльністю. Так, за даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 110 млн. т оксиду сірки, 180 млн. т оксиду вуглецю, 70 млн. т. неочищених отруйних газів, 500 тис. т свинцю та інших отруйних речовин.

Внаслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Відбувається катастрофічне забруднення світової екологічної системи відходами виробничої та невиробничої діяльності людини. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що малорозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість “промислових революцій” у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

В Україні екологічні проблеми також є гострими через: а) високий рівень концентрації виробництва; б) застарілі технології перероблення сировини; в) тривалий період експлуатації мінерально-сировинних ресурсів.

На території України наочно представлене “спільне” забруднення води і повітря. Шкідливі викиди в атмосферу із країн Західної і Центральної Європи з повітряними потоками переносяться до Західної України, а забруднене повітря зі східної частини України – до Росії. Транскордонне перенесення забруднювальних речовин постійними водотоками згубно впливає на стан навколишнього середовища України. Наприклад, Румунія є “експортером” фосфатів, мангану, нафтопродуктів, цинку, фенолів; значна частина забруднення хромом надходить із дніпровською водою з Білорусі. Таким чином екологічні проблеми України перекликаються з аналогічними проблемами сусідніх держав і Європи загалом.

Незважаючи на різні підходи щодо захисту навколишнього середовища, учені-екологи, економісти єдині в тому, що захист природи потребує значних витрат 3–5 % ВВП, тобто не менше 150 млрд. дол. щорічно. Країни з розвинутою економікою в середньому витрачають до 1,7 % свого ВВП на екологічні потреби, але цього мало, тому що величина збитків, які завдаються природному середовищу щорічно, оцінюється приблизно в 6 % ВВП.

В умовах інтернаціоналізації виробництва економічний і соціальний прогрес все більшою мірою залежить від таких проблем, як енергетична, сировинна та продовольча. Виникнення цих проблем – очевидний прояв

114

глобалізації світового господарства, що проходить у конфліктній, проблемній, суперечливій формі.

Сировинна та енергетична проблеми викликані недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами, з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів – металобрухту, макулатури, пластмас.

Розрахунки спеціалістів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) показують, що запаси енергоресурсів становлять: вугілля – на 340 років, нафти – на 30, газу – на 50 років. Людство споживає енергію Землі в 106 раз швидше, ніж вона накопичувалась з енергії сонця протягом століть. У найближчій перспективі з’являться нові джерела енергії: термоядерна енергія, енергія плазми, передбачається широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі. Проте все це лише потенційні джерела, а сьогодні енергоресурси беруться з традиційних розвіданих запасів.

Глобальний характер проблеми економії матеріальних ресурсів потребує реалізації різноманітних заходів як у національному, так і в міжнародному масштабах: обмін інформацією, науково-технічне співробітництво, розвиток обміну новими енерго- і матеріалоощадними технікою та технологіями.

Це сприяє певним позитивним зрушенням у використанні енергії і сировини. Так, у світовій економіці енергоспоживання зросло на 5,1 % на рік, енергоємність ВВП знизилась на 15 %, а нафтоємність – на 29 %.

Глобальні проблеми постачання сировини і палива є дуже гострими для України, особливо щодо постачання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів. Наприклад, від імпорту нафти і природного газу загалом на 43 % залежить життєдіяльність країни. З іншого боку, українське виробництво є надто енерго- і матеріалоємним. Так, на 1 дол. ВВП ми споживаємо електроенергії в 4 рази, а металу в 2 рази більше ніж у середньому в західноєвропейських країнах.

Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах “зони голоду”, що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80–85 % від рекомендованих ООН норм (не менше 2400 ккал на добу). Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частина продовольчих затрат

115

у них перевищує 70 %, тоді як у Німеччині 17 %, у США – 19 %, у країнах СНД, через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %.

Серед чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, є земля та ресурси Світового океану.

Україну також торкнулась продовольча проблема. Сьогодні економіка країни на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування.

1.3. Соціально-економічні проблеми

Глобальні проблеми істотно впливають на структуру і механізм суспільного відтворення і впливають на біологічні й соціальні аспекти відтворення не тільки робочої сили, але й людської популяції взагалі.

Однією з таких проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хвороб, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу. Зараз у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства. Бідність і відсталість характерні перш за все для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення планети. Тому цю глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Дуже різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Більшість населення світу живе в країнах, що розвиваються (4,2 млрд. осіб). До 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд. осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу. В останній чверті XX ст. – у розвинених країнах Європи, Північної Америки, Австралії, Японії природний приріст не перевищував 1 % на рік. Зниження показників народжуваності викликає зменшення його кількості в працездатному віці, депопуляції в майбутньому. Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного і культурного характеру.

В останнє десятиліття в Україні загострилася демографічна проблема (криза). Для країни характерна інтенсивна депопуляція (близько 400 тис. осіб на рік), тобто процес вимирання населення країни. Відсутнє просте заміщення поколінь (смертність удвічі перевищує народжуваність); спостерігається погіршення стану здоров’я населення. Середня тривалість життя в Україні у 2000 p. становила 65 років: 59 – чоловіки, 72 – жінки. Отже, наявний процес старіння нації (частина осіб, вік яких становить понад 65 років, досягає 11 %).

Подолання проблеми зубожіння і відсталості для більшості країн, що розвиваються, неможливе без міжнародного сприяння. Воно здійснюється перш за все по лінії так званої офіційної допомоги з боку розвинутих країн у формі надання фінансових ресурсів. Для найбідніших країн, що є основними одержувачами цієї допомоги, вона становить близько 3 % щодо їх ВВП, зокрема для країн Африки – навіть понад 5 %, хоча в розрахунку на кожного мешканця цього регіону це становить всього 26 дол. на рік. Іншим джерелом для подолання відсталості можуть бути іноземні приватні інвестиції.

116

Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров’я, освіти, культури,

злочинності та ін. Можливості розв’язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров’я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцевосудинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найзагрозливішою серед яких є СНІД. У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.

Умовами вирішення проблем охорони здоров’я є перехід до здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, розвиток медицини, пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією.

1.4. Наукові проблеми

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світового океану і космосу.

Особливу роль у подальшому розвитку продуктивних сил людства має освоєння космічного простору. Космонавтика визначає рівень науковотехнічного розвитку країни. Водночас вона відкриває широкі можливості для вирішення таких завдань, які мають глобальне значення:

1) розвиток внутрішніх і міжнародних систем зв’язку; 2) довгострокове прогнозування погоди; 3) навігація морського і повітряного транспорту; 4) створення глобальної геофізичної інформаційної системи, яка дасть можливість розробити модель Землі; 5) розвиток і вдосконалення таких галузей, як машинобудування, електроніка, обчислювальна техніка, енергетика, нові види матеріалів.

Разом з тим, проводяться дослідження, пов’язані з використанням космосу у військових цілях.

Серед проблем, що тільки постають, фахівці найчастіше називають вивчення будови Землі, управління погодою і кліматом. Особливу тривогу в останній час викликає зростальна організована злочинність, міжнародний тероризм, наркоманія, порушення громадянських прав людини. Ці нові проблеми ще не отримали офіційного статусу глобальних, але є надто серйозними і навіть небезпечними для розвитку людства.

117

2. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров’я людини

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджені в суспільстві і загрожують життю і здоров’ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи, і поширення соціальних небезпек зумовлене особливостями поведінки цих людей.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками.

За природою: пов’язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, злодійство та ін.); пов’язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування); пов’язані з уживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, куріння); пов’язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання та ін.); небезпеки суїцидів.

За масштабами подій – локальні, регіональні та глобальні.

За статево-віковою ознакою розрізняють соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими і навмисними.

Розглянемо деякі характерні для України і світу соціальні небезпеки. Гострою соціальною проблемою сучасності є злочинність. Кількість

зареєстрованих у світі злочинів зростає в середньому на 5 % щороку. Особливо швидко зростає частка тих злочинів, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства, ґвалтування тощо). В умовах економічної кризи, що спостерігалася в нашій країні останнім часом, нерівномірності суспільного розвитку, різкого падіння рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість людей, які схильні до скоєння кримінальних злочинів.

Насильство – це будь-який зовнішній вплив на людину (групу людей) з метою підкорити їх волі того (чи тих), хто здійснює цей вплив.

За формою свого прояву насильство може бути фізичним (силовим, сексуальним), психологічним, моральним, економічним, інформаційним.

Місце вияву насильства – сім’я, трудовий, навчальний чи інший колектив, соціальні, релігійні, етнічні групи, народи.

Надзвичайними ситуаціями, які загрожують безпеці громадян, є також: крадіжки і зберігання вогнепальної і холодної зброї, радіоактивних речовин, сильнодійних отруйних і хімічних речовин, наркотичних речовин і препаратів.

Порівняно новим видом злочину стало посягання на інтелектуальну власність, піратство аудіота відеокасет.

Психологія натовпу. Соціальні небезпеки можуть виникати в умовах натовпу, за великого скупчення людей, під час проведення мітингів, процесій,

118

будь-яких розважальних заходів. Психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп.

Натовп – це народ, що вийшов на вулицю, це особлива спільнота людей, що розрізняється чотирма основними різновидами: натовп випадковий, експресивний, конвен-

ційний і діючий.

Випадковий натовп – чималий гурт людей, чию увагу привернула надзвичайна подія (аварія, вибух тощо).

Експресивний натовп утворюється з людей, згуртованих спільним прагненням висловити свої почуття радості, горя, протесту, солідарності тощо (весілля, похорон, мітинг, маніфестація).

Конвенційний натовп – учасники масових розваг, глядачі на стадіоні, що об’єднуються ніби за домовленістю – конвенцією (вигуки “Браво”, “Слава”, “Ганьба”), їх об’єднує не тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього згідно з ритуалами або нормами, що не мають офіційного характеру.

Натовп живе єдиним настроєм, швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Людська психіка в натовпі швидкозмінна і нестійка, веде до трагічних наслідків.

Навіювання – спосіб впливу на людину, який, на відміну від переконання, зводиться до засвоєння людиною певної інформації на віру, без критичного аналізу. Навіювання супроводжується процесом зараження. Якщо навіювання – це цілеспрямований вплив, то

зараження – це мимовільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини іншій.

Це атрибут повсякденного людського спілкування із особливо сприйнятливими умовами в натовпі. Бо люди в натовпі відчувають взаємну близькість на підставі однакового ставлення до ідеалу, ідеї. Виникає так звана циркулярна реакція – обопільне спрямоване, зростаюче емоційне зараження, яке посилює навіювання. Найбільш “заразливі” психічні стани – бажання і прагнення, любов і ненависть, довіра і недовіра, надія і страх. Але найбільше заражають натовп переконаність і сміливість.

В Україні зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним чинником структуризації українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформований характер. За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Алкоголізм. Алкоголь вкрай негативно впливає на центральну нервову систему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втома.

119

Особливо різко знижується працездатність в осіб, професійна діяльність яких вимагає посиленої уваги, значного напруження. Відомо, що чим складніша робота, то менша доза алкоголю стає причиною виробничого травматизму.

Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість та інтенсивність уваги, сповільнюється її переключення, порушуються процеси мислення і пам’яті. Працівникові треба більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийняти рішення, а це знижує його готовність до дії. Одночасно знижується гострота зору, порушується окомір і здатність розрізняти кольори (особливо погано сприймаються відтінки червоного кольору), звужується поле зору, збільшується час відновлення зору після засліплення, порушується координація рухів, їх точність, різко збільшується час реакції, маскується почуття втоми в разі її наявності і зниженні працездатності.

Однак, найнебезпечнішим є неадекватне ставлення п’яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона переоцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситуації. П’яний за кермом, верстатом чи на іншому робочому місці набагато небезпечніший, ніж хворий чи працівник в стані вираженої втоми. Твереза людина розуміє, що її можливості обмежені, і намагається бути особливо уважною і обережною. Людина, яка зловживає алкоголем, дратівлива, емоційно нестійка, погано спить, швидко втомлюється.

Важливо також знати час дії алкоголю на організм. Алкоголь всмоктується через 20–30 хв після вживання, але зі збільшенням дози найбільший ступінь сп’яніння спостерігається через 1–1,5 год. Перші прикмети сп’яніння з’являються після прийняття 0,5 мг на 1 кг маси, тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80 г горілки чи 500 г пива алкоголь діє протягом доби.

Наркоманія. Уперше людина випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин зовсім випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в їжу приправи і напої рослинного походження. Поступово, використання наркотиків стає причиною виникнення наркоманії.

Наркотики – це речовини, які призводять до стану заціпеніння, отупіння, запаморочення. Поняття “наркотик” сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, а також продуктів, які з них отримали з метою наркотичної дії.

Під наркоманією розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але і звикання організму до них, бажання їх приймати. Головною причиною такої пристрасті є ейфорійний ефект.

Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання наркотиків чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50–80 % усіх наркоманів уперше спробували наркотики винятково через цікавість.

120