Osnova C 2009

-здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

-навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

-забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

-санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.

Психологічний захист.

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

- планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

-своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

-виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

-використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Захист від біологічного зараження включає:

-виявлення осередку біологічного зараження;

-прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

-використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

-введення режимів карантину та обсервації в осередку біологічного зараження;

-здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;

-дотримання протиепідемічного режиму суб’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

Екологічний захист включає: здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

51

- ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Радіаційний і хімічний захист включає:

1.Виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуальними захисту, організацію і проведення РНР.

2.Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:

- завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

- своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційнота хімічно небезпечних об'єктах;

- створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної дози та дозиметричного контролю;

- надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

- розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

- завчасне обладнання радіаційнота хімічно-небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

- розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:

- здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій; організацію і надання допомоги населенню;

52

-розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

-проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

1.2.3.Система управління силами і засобами ЦЗ

Керівництво Цивільним захистом відповідно до її будови покладається на Кабінет міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності та їх підпорядкування.

Начальником Цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України, начальниками цивільного захисту у міністерствах, інших центральних органах влади, організаціях, установах та на підприємствах є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільного захисту здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільного захисту, у тому числі створеними на підприємствах, організаціях, установах силами та службами цивільного захисту.

Органи управління у справах цивільного захисту, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад народних депутатів межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевості під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам запобігання у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

З метою оперативного планування і здійснення екстрених заходів по ліквідації (запобіганню) негативних наслідків НС створені Комісії техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій АРК, областей та міст Києва і Севастополя.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків НС, попередження цих ситуацій є Міністерство України з питань

53

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи (МНС України).

Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях. Комісії у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України, Положенням Кабінету Міністрів України «Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій» (ТЕБ і НС), іншими актами законодавства.

Основними завданнями комісії є:

–координація діяльності центральних місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням і функціонуванням Національної системи попередження і реагування на аварії, катастрофи й інші надзвичайні ситуації;

–участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

–організація і керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Комісія відповідно до поставлених завдань у надзвичайних умовах:

–готує і подає пропозиції по визначенню прав і обов'язків у цій сфері центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;

–координує діяльність органів виконавчої влади з питань розробки і реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідемічного благополуччя, а також реагування на надзвичайні ситуації;

–розглядає питання створення чи припинення діяльності державних підприємств, що використовують складні і небезпечні технології;

–бере участь у проведенні експертизи найважливіших проектів по будівництву і реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

–сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи Цивільної оборони населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

54

Рис 1.4. Структура сил Цивільного захисту (ЦО) України

–оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

–спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

–аварійно-відновлювальні формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

–формування особливого періоду;

56

–авіаційні та піротехнічні підрозділи;

–технічні служби та їх підрозділи;

–підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійнорятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Регіональні і місцеві органи управління та сили цивільного захисту.

1. До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:

-Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;

-територіальні органи управління центрального органу виконавчої влади

зпитань цивільного захисту.

2.До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:

-аварійно-рятувальні формування і підрозділи; спеціалізовані аварійнорятувальні служби;

-сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

-сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

-сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

-добровільні рятувальні формування.

Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:

57

Рис 1.5. Організація ЦО на ОГД.

При організації ЦО на підприємствах, в організаціях, установах враховуються такі особливості об'єкта:

-характер виробництва;

-існуюча організаційно-штатна структура;

-чисельність працівників;

-функціонування у воєнний час та інші.

Організаційна структура цивільної оборони на ОГД (рис. 1.5.) включає:

-керівництво (начальник ЦО та його заступники);

-штаб ЦО (відділ, сектор, група);

-евакуаційну комісію;

-служби цивільної оборони;

59

невоєнізовані формування загального та спеціального призначення.Начальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи) є його керівник. Він несе відповідальність за організацію і стан ЦО на об'єкті, постійну готовність сил і засобів до проведення РНР; своєчасне планування і здійснення заходів з ЦО у мирний період та воєнний час.

Штаб ЦО ОГД (відділ, сектор, група) є органом управління начальника ЦО об'єкта. На штаб покладаються наступні функції:

-організація і забезпечення безперервного управління силами і засобами ЦО ОГД;

-забезпечення своєчасного оповіщення служб, формувань, робітників, службовців та населення про загрозу НС;

-розробка плану ЦО ОГД, періодичне коригування і організація його виконання;

-здійснення заходів по захисту персоналу і населення від впливу негативних наслідків НС;

-організація підготовки особового складу формувань ЦО, навчання робітників і службовців правилам поведінки в екстремальних умовах;

-забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільної оборони об’єкту.

Евакуаційна комісія - орган, який здійснює планування, підготовку і проведення (в разі потребі) евакуації людей і матеріально-технічних цінностей з районів НС.

Для організації проведення заходів цивільної оборони, підготовки формувань ЦО і управління ними під час проведення робіт в осередках ураження (районах лиха) створюються служби ЦО: зв'язку, охорони громадського порядку, протипожежна, аварійно-технічна, сховищ і укриттів, медична, радіаційного і хімічного захисту, автотранспортна, матеріальнотехнічного забезпечення та інші.

Невоєнізовані формування загального призначення створюються для проведення рятувальних та невідкладних робіт (РНР) в осередках ураження (зонах зараження), районах стихійного лиха, аварій і катастроф. До них відносяться зведені загони (команди, групи), зведені загони (команди) механізації робіт і рятувальні загони (команди, групи).

60