Швецова Вступ до бібліографознавства

71

бібліографічної діяльності, об'єктом пізнання у бібліографознавстві може бути система "документ — споживач" загалом чи її складові.

Об'єктом навчальної (або педагогічної) бібліографічної діяльності є учні

(студенти), майбутні фахівці бібліографічної справи чи споживачі інформації,

читачі, коли йдеться про бібліографічне навчання читачів (споживачів інформації).

Об'єктом управлінської діяльності в галузі бібліографії є бібліографічна справа в усіх її видах і частинах, а також інші види бібліографічної діяльності,

коли йдеться про управління їх розвитком, організаційне чи методичне керівництво.

3.4. Бібліографічний пошук як вихідна основа всіх бібліографічних

процесів

Для характеристики практичної бібліографічної діяльності важливе значення мають поняття бібліографічного пошуку. Деякі бібліографознавці вважають, що вони належать тільки (чи переважно) до процесів бібліографічного обслуговування, особливо — до одного з цих процесів

(довідково-бібліографічного обслуговування). Безумовно, поняття бібліографічного пошуку мають безпосереднє відношення до довідково-

бібліографічного обслуговування, але їх можна розглядати також як фундаментальні поняття, що стосуються різних процесів практичної бібліографічної діяльності. Тому розглянемо ці поняття у цій темі, що знайомить із загальною характеристикою бібліографічної практичної діяльності.

Бібліографічний пошук є різновидом документального та інформаційного пошуку. Це співвідношення наведене на схемі (див. рис. 3.3).

Пошук загалом — це діяльність, спрямована на знаходження того чи іншого об'єкта, явища, речі серед інших та його порівняння із потребою, що

72

спонукала до пошуку. Застосовуючи дихотомічну класифікацію (логічну процедуру поділу обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать одне одному), пошук поділяють на інформаційний та неінформаційний пошук залежно від об'єкта пошуку.

Рис.3.3. Дихотомічна класифікація пошуку

Інформаційний пошук — це пошук інформації, що має певний тематичний зміст чи формальну характеристику. Неінформаційний пошук до проблем бібліографії не має відношення.

Інформаційний пошук поділяється на документальний і недокументальний. Документальний пошук — це пошук документа, в якому міститься потрібна інформація. Недокументальний інформаційний пошук здійснюється без звертання до документа, за іншими джерелами інформації

(частіше за все — шляхом опитування інших людей).

Документальний пошук поділяється на бібліографічний і небібліографічний. Бібліографічний пошук — це пошук документа, в якому міститься потрібна інформація, за джерелами бібліографічної інформації без безпосереднього звертання до документа. Або, інакше кажучи, бібліографічний пошук — це пошук бібліографічної інформації, тобто відомостей про документ,

який відповідає інформаційній потребі, але без звертання до самого документа.

73

Небібліографічний документальний пошук здійснюється у тому випадку, коли він ведеться серед самих документів, наприклад, на книжковій полиці чи на прилавку.

Схема дихотомічної класифікації інформаційного пошуку показує, що бібліографічний пошук за своєю природою завжди є пошуком документальним і інформаційним. Отже, всі вимоги до документального та інформаційного пошуку та їхні властивості притаманні також бібліографічному пошуку.

Для інформаційного пошуку дуже важливо розрізняти такі поняття, як інформаційна потреба, інформаційний запит та інформаційний інтерес. Всі ці поняття характеризують ставлення споживача до інформації.

Інформаційна потреба виникає та існує об'єктивно, вона обумовлюється соціально-економічними та психологічними чинниками.

Інформаційний інтерес — це усвідомлена інформаційна потреба, або форма її активного прояву. Інтерес має суб'єктивний, особистий характер.

Інформаційний запит — це суб'єктивне формулювання інформаційного інтересу, або опосередкований прояв інформаційної потреби, її умовне позначення. Інформаційний запит формулюється та викладається споживачем у термінах природної мови. У запиті, безумовно, відображається інформаційна потреба, але не завжди досить чітко і повно.

Співвідношення між інформаційними потребою, інтересом і запитом можна проілюструвати на рис. 3.4.

умовно позначається

Рис. 3.4. Співвідношення між інформаційними потребою, інтересом та запитом

74

Система, що створюється для виконання завдань інформаційного пошуку,

зветься інформаційно-пошуковою системою (ІПС). Інформаційно-пошукова система, призначена для пошуку документів, може включати самі документи чи їх "пошукові образи". З цього погляду бібліографічний посібник — це теж ІПС,

створювана для пошуку БІ, тобто відомостей про документи.

У процесі інформаційного пошуку дуже важливе значення має пошукова ознака чи набір пошукових ознак, за якими ведеться пошук інформації. Ознака

— це властивість об'єкта, яка обумовлює його відмінні або спільні риси з іншими об'єктами. Пошуковий образ документа (ПОД) — це набір пошукових ознак, які характеризують документ і є потрібними для пошуку та ідентифікації документа відповідно до запиту. Наприклад, пошуковим образом документа можна вважати бібліографічний запис.

Набір пошукових ознак, що характеризують інформаційний запит і є потрібними для пошуку інформації відповідно до запиту — це пошуковий образ запиту (ПОЗ). Пошуковий образ запитуможе бути сформульований у термінах природної мови чи перекладений на штучну інформаційно-пошукову

мову (ІПМ).

Зразком інформаційно-пошукової мови можна вважати, наприклад,

таблиці бібліотечно-бібліографічної класифікації, що використовуються при складанні систематичного каталогу бібліотеки. Пошуковий образ запиту,

викладений такою інформаційно-пошуковою мовою, являтиме собою перелік класифікаційних індексів тих розділів, у яких можна знайти документи

(точніше — пошукові образи документів), які відповідають запиту.

Переклад пошукового образу запиту на інформаційно-пошукову мову — це пошуковий припис, згідно з яким ведеться пошук у інформаційно-

пошуковій системі.

Бібліографічний пошук так само, як інформаційний пошук узагалі, має певні властивості чи, точніше сказати, вимоги до пошуку: пертинентність і релевантність.

75

Пертинентність — це відповідність знайденої (чи наданої) інформації потребі споживача. Пертинентність — це, безумовно, найвища мета інформаційного пошуку, але її досягнення ускладнюється труднощами вивчення інформаційних потреб, неадекватністю їх відображення в інформаційних запитах, недосконалістю інформаційно-пошукових систем.

Інша вимога — релевантність — означає відповідність знайденої (чи наданої) інформації запиту споживача. Релевантність бібліографічного пошуку виявляється шляхом зіставлення пошукового образу запиту з пошуковими образами документів, котрі виявлено у результаті пошуку, але остаточно вона може виявитися лише при порівнянні інформаційного запиту із самим змістом документів.

Показниками ступеня виконання вимоги релевантності пошуку є поняття повноти і точності пошуку, а також "втрат інформації" та "інформаційного шуму".

Повнота бібліографічного пошуку — це співвідношення кількості знайдених релевантних бібліографічних записів (БЗ) до загальної кількості релевантних бібліографічних записів у даному масиві БІ. Тобто:

Точність бібліографічного пошуку — це співвідношення кількості знайдених релевантних бібліографічних записів до загальної кількості виданих у результаті пошуку записів. Тобто:

Точність = Кількість знайдених релевантних БЗ Загальна кількість виданих БЗ

Показники повноти та точності пошуку можна виразити формулами за допомогою умовних позначень, які визначені на діаграмі семантичної оцінки інформаційно-пошукової системи (див. табл. 3.1).

76

Таблиця 3.1

Діаграма семантичної оцінки ІПС

Повнота видачі (ПВ) = 100 % • а / (а + в)

Точність видачі (ТВ) = 100 % • а / (а + б)

Втрати інформації (ВІ) = 100 % • в / (а + в)

Інформаційний шум (ІШ) = 100 % • б/(а + б)

Тобто повнота видачі = 100 % — втрати інформації;

точність видачі = 100 % — інформаційний шум.

Показники повноти видачі інформації (або її втрат) та точності видачі інформації (або інформаційного шуму) характеризують якість роботи ІПС, яку можна виразити кількісно.

* * *

Загальне ознайомлення із структурою практичної бібліографічної діяльності дає уявлення про її основні компоненти: мету діяльності, основні процеси, засоби і результати; про їх взаємозв'язок.

Суб'єкти та об'єкти практичної бібліографічної діяльності охарактеризовані у порівнянні із суб'єктами та об’єктами інших видів бібліографічної діяльності: науково-дослідної, педагогічної, управлінської.

78

9.Що означають поняття: інформаційно-пошукова система,

пошуковий образ документа, пошуковий образ запиту, пошуковий припис?

10.Що означають такі властивості інформаційного пошуку, як пертинентність і релевантність?

11.Як визначають повноту і точність бібліографічного пошуку? Що таке втрати інформації та інформаційний шум?

ТЕМА 4. БІБЛІОГРАФУВАННЯ ЯК ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА

БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ЙОГО МЕТОДИ

Знайомлячись із практичною бібліографічною діяльністю, неможливо не розглянути методи бібліографування, тобто методи створення бібліографічної інформації (БІ). Саме у цих методах полягає, передусім, специфіка практичної бібліографічної діяльності. Без них неможливо не тільки створення БІ, але й її доведення до споживачів, тобто бібліографічне обслуговування.

Майбутнім фахівцям бібліотечно-бібліографічної справи доведеться вивчати методи бібліографування так, щоб оволодіти ними практично, із урахуванням специфіки того чи іншого процесу бібліографічної діяльності та особливостей певних галузей знань, що їх забезпечує БІ, в інших навчальних дисциплінах. У курсі "Загальне бібліографознавство" знайомство з методами бібліографування буде лише попереднім, як кажуть, теоретичним. У результаті цього вивчення студенти мають знати, які методи використовують при створенні БІ, та вміти розпізнавати особливості застосування того чи іншого методу в існуючих бібліографічних посібниках. Це дозволить не тільки студіювати та запам'ятовувати певні теоретичні положення, але й долучитися до практичної бібліографічної діяльності, спочатку хоча б шляхом аналізу її результатів. Знання методів бібліографування є також потрібним для подальшого вивчення теоретичних проблем бібліографії, насамперед, такої, як класифікація бібліографічних посібників.

79

4.1. Загальна характеристика методів бібліографування

Процес підготовки БІ складається з кількох операцій, які називають методами бібліографування. Основними серед них є:

-бібліографічне виявлення;

-бібліографічний відбір;

-бібліографічна характеристика;

-бібліографічне групування.

Іноді називають ще інші методи. Наприклад, складання бібліографічного опису, анотування, реферування, індексація (проставлення індексу з метою класифікації документів), предметизація (визначення предметної рубрики). Але всі названі операції є різновидами методу бібліографічної характеристики.

Бібліографічна систематизація (визначення класифікаційного індексу) та бібліографічна предметизація можуть розглядатися також як різновиди бібліографічного групування (як групування бібліографічних записів за класифікаційними чи предметними рубриками).

Називають ще як окремий метод "загальний бібліографічний аналіз документа". Але це — не окремий метод, а умова здійснення будь-якого методу бібліографування. Найбільш глибоко цей аналіз здійснюється під час складання бібліографічної характеристики документів.

Крім перших чотирьох методів вважаємо необхідним виділити ще два:

-розташування бібліографічних записів усередині найдрібнішої

рубрики;

-складання допоміжних покажчиків до бібліографічного посібника.

Ці методи розглядають, як правило, як різновиди бібліографічного групування, але вони мають особливості виконання та застосування.

Для всіх методів бібліографування найбільш важливим є принцип доцільності або закон подвійної відповідності — головний принцип

80

бібліографування: БІ, що створюється, повинна відповідати, з одного боку,

особливостям документів (їх змісту та формі), з іншого боку — інформаційним потребам, запитам, інтересам споживачів, на яких розраховано БІ. У цьому законі проявляється така істотна властивість БІ, як її подвійність.

Всі методи бібліографування поділяють на аналітичні та синтетичні залежно від того, які наукові методи, аналіз або синтез, переважають у тому чи іншому бібліографічному методі. Але цей поділ доволі умовний, тому що в кожному бібліографічному методі є аналіз, тобто уявне розчленування цілого на частини, і синтез, тобто з'єднання частин, вивчення предмета в цілісності,

єдності й взаємозв'язку його частин.

Наприклад, бібліографічний опис документа починається з аналізу документа, його уявного розчленування на елементи: прізвище та ініціали автора, назва, підзаголовні дані, вихідні дані, кількісна характеристика документа тощо. Але це тільки початок, бо для здійснення бібліографічного опису потрібно з'єднати всі ці елементи за певними правилами та представити їх як деяку цілісність, тобто здійснити синтез. Таким чином аналіз і синтез присутні разом у методі складання бібліографічного опису.

Те ж саме можна сказати про всі способи бібліографічної характеристики та й інші методи бібліографування. Лише умовно, враховуючи переважання аналізу чи синтезу щодо остаточного результату — створення БІ, можна виділяти аналітичний та синтетичні етапи бібліографування. Причому починається бібліографування з синтезу попереднього, тобто цілісного,

недиференційованого сприйняття об'єктів бібліографування, продовжується аналітичним етапом і завершується синтезом остаточним. Співвідношення основних методів бібліографування з цими етапами можна показати на рис. 4.1.