METODU09
.pdf
Умови Коші – Рімана виконуються в будь-якої точці комплексної площини, отже функція w = f(z) = ez є аналітичною функцією на всій
комплексній площині.
Похідну ФКЗ f(z) = ez знайдемо за формулою (2.11)
f  | 
	′( )  | 
	=  | 
	∂u  | 
	+i  | 
	∂v  | 
	= e  | 
	x  | 
	cosy +i e  | 
	x  | 
	x  | 
	(1.6)  | 
	x  | 
	iy  | 
	= e  | 
	z  | 
z  | 
	∂x  | 
	∂x  | 
	
  | 
	
  | 
	siny = e  | 
	(cosy +i siny) = e  | 
	
  | 
	e  | 
	
  | 
||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
3. Знайдемо коефіцієнт розтягу k =| f′(z0)|та кут повороту ϕ = argf′(z0)
при відображенні за допомогою функції f(z) = ez  | 
	в точці z0  | 
	= ln2+i  | 
	π  | 
	.  | 
|||||||||||||||||||||||||||||
  | 
|||||||||||||||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	4  | 
	
  | 
|||||
Обчислимо окремо значення похідної в точці z0 :  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||
(  | 
	0 )  | 
	
  | 
	ln2+i  | 
	π  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	i  | 
	π  | 
	(1.6)  | 
	
  | 
	
  | 
	π  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	π  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||
z  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	ln2  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||||
= e 0 = e 4  | 
	= e  | 
	
  | 
	e 4  | 
	=  | 
	2  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	+i sin  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	2 +i 2  | 
||||||||||||||||||
f ′ z  | 
	
  | 
	
  | 
	cos  | 
	4  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	=  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	4  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	k =| f′(z0) |=|  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	(1.4)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	2 +2 = 2.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||||||
Отже, коефіцієнт розтягу  | 
	
  | 
	2 +i 2 | =  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||||||||||
Кут повороту при відображенні  | 
	w = ez  | 
	в точці z  | 
	0  | 
	:  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	ϕ = arg f ′(z  | 
	
  | 
	) = arctg  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	2 = arctg1 = π.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	(1.4)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	2  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	4  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
Відповідь:  | 
	
  | 
	k =| f′(z0)|= 2,  | 
	ϕ = argf′(z0) =  | 
	π  | 
	.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	4  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
Завдання  | 
	2.3.  | 
	Відновити  | 
	аналітичну  | 
	функціюw = f(z)  | 
	в околі точки  | 
||||||||||||||||||||||||||||
z0 = 0 за відомою уявною частиною v(x,y) = 2(chx siny −xy) і значенням
f(z  | 
	0  | 
	) = f(0) = i .  | 
	Знайти w′.  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
Розв’язання. 1–  | 
	спосіб. 1. Перевіримо, що виконуються умови теореми  | 
||||
2.4 і задана функція v(x,y) є гармонійною.  | 
|||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂v  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	= 2(shx siny −y);  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂x  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂v  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	= 2(chx cosy −x);  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂y  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
21
∂  | 
	2  | 
	v  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	= 2  | 
	
  | 
	
  | 
	(shx siny −y)= 2chx siny  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	2  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
∂x  | 
	
  | 
	
  | 
	∂x  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
∂  | 
	2  | 
	v  | 
	
  | 
	
  | 
	∂  | 
	
  | 
	
  | 
||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
∂y  | 
	2  | 
	= 2  | 
	∂y  | 
	(chx cosy −x) = −2chx siny  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
∂2 v  | 
	+  | 
	∂2 v  | 
	= 2chx siny −2chx siny = 0  | 
  | 
	
  | 
||
∂x2  | 
	∂y2  | 
Функція v(x,y) є гармонійною, оскільки задовольняє рівнянню Лапласа
(2.12). Отже існує аналітична функція w = f(z) = u(x,y)+iv(x,y).
2. На підставі умов Коші – Рімана доберемо функцію u(x,y), як спряжену до гармонійної функції v(x,y). За формулами (2.10) матимемо:
  | 
	∂u  | 
	=  | 
	∂v  | 
	
  | 
	=2(chx cosy −x),  | 
	(2.13)  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
  | 
	∂x  | 
	∂y  | 
	
  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	∂u  | 
	
  | 
	
  | 
	∂v  | 
	
  | 
	
  | 
|||
  | 
	
  | 
	
  | 
	= −  | 
	
  | 
	= −2(shx siny −y).  | 
	(2.14)  | 
||||
  | 
	
  | 
	∂y  | 
	∂x  | 
|||||||
Інтегруючи рівність (2.13) по змінній x , знайдемо:  | 
	
  | 
|||||||||
u(x,y) = 2 ∫ (chx cosy −x)dx = 2shx cosy −x2 +ϕ(y)  | 
	
  | 
|||||||||
  | 
	
  | 
	u(x,y) = 2shx cosy −x2 +ϕ(y),  | 
	(2.15)  | 
|||||||
де ϕ(y) – довільна функція від змінної  | 
	y .  | 
	
  | 
||||||||
Після диференціювання по змінній y  | 
	із рівності (2.15) отримаємо:  | 
|||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂u = −2shx siny +ϕ′(y).  | 
	(2.16)  | 
||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂y  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
Із порівняння виразів  | 
	∂u за формулами (2.14), (2.16) матимемо  | 
|||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂y  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
−2shx siny + 2y = −2shx siny +ϕ′(y) ϕ′(y)= 2y  | 
	
  | 
|||||||||
  | 
	
  | 
	ϕ(y)= ∫ ϕ′(y)dy = ∫ 2ydy = y2 +C .  | 
	
  | 
|||||||
22
По підставленні знайденого значення ϕ(y) у формулу (2.15) остаточно
одержимо
u(x,y) = 2shx cosy −x2 +y2 +C .
3.Відновимо функцію w = f(z).
w(z) = u(x;y)+iv(x;y) = 2shx cosy −x2 +y2 +C +i(2chx siny −2xy) =
= −(x2 +i2xy −y2)+ 2(shx cosy +i chx siny)+C =
z2  | 
	= (x +iy)2  | 
	= x2 + 2ixy −y2,  | 
||||
=  | 
	
  | 
	ex−e−x  | 
	
  | 
	
  | 
	ex + e−x =  | 
|
shx =  | 
	
  | 
	
  | 
	, chx =  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
22
=−z2 +(ex−e−x )cosy +i(ex + e−x )siny +C =
= −z2 +(ex cosy +i ex siny −e−x  | 
	cosy +i e−x siny)+C =  | 
|||||||||||||||||||
= −z2 + ex(cosy +i siny)−e−x(cosy −i siny)+C =  | 
||||||||||||||||||||
=  | 
	
  | 
	e  | 
	±iy (1.6)  | 
	±i siny  | 
	
  | 
	= −z  | 
	2  | 
	+ e  | 
	x  | 
	iy  | 
	−e  | 
	−x  | 
	−iy  | 
	+C =  | 
||||||
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	= cosy  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	e  | 
	e  | 
	
  | 
||||||||||||
= −z2 + ex+iy−e−x−iy +C = −z2 + 2  | 
	ez−e−z  | 
	+C = −z2 + 2shz +C .  | 
||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	2  | 
	
  | 
|||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
Отже, відновлена ФКЗ w = f(z) дається формулою:  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	w = f(z) = −z2 + 2shz +C .  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||
4. Знайдемо константу C , використовуючи умову f(z0) = f(0) = i .  | 
||||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	f(0) = i = 2sh0 +C  | 
	
  | 
	
  | 
	C = i .  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||
Отже, остаточно  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	w = f(z) = −z2 + 2shz +i .  | 
	
  | 
	
  | 
	(2.17)  | 
|||||||||||
2 – й спосіб. 1.  | 
	
  | 
	Оскільки було показано, що  | 
	w = f(z) – аналітична  | 
|||||||||||||||||
функція, за формулою (2.11) знайдемо її похідну:  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||||||
w′ = f ′(z) =  | 
	
  | 
	∂v  | 
	+i  | 
	
  | 
	∂v  | 
	= 2(chx cosy −x)+i2(shx siny −y) =  | 
||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	∂y  | 
	
  | 
	∂x  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
= −2(x +iy)+ 2(chx cosy +i shx siny) = −2z +(ex + e−x )cosy +
23
  | 
	+i(ex−e−x )siny = −2z + ex(cosy +i siny)+ e−x(cosy −i siny) =  | 
|
  | 
	= −2z +(ex+iy + e−x−iy ) = −2z + 2chz.  | 
|
  | 
	w′ = f ′(z) = −2z + 2chz .  | 
	(2.18)  | 
2.  | 
	Виходячи з інваріантності таблиці похідних та інтегралів, з виразу  | 
|
(2.18) формальним інтегруванням по змінній z  | 
	знайдемо:  | 
|
  | 
	w = f (z) = ∫ f ′(z)dz = ∫ (−2z + 2chz )dz = −z2 + 2shz +C .  | 
|
3.  | 
	Знайдемо константу C . Оскільки f(0) = i  | 
	C = i. Отже  | 
w = f(z) = −z2 + 2shz +i ,
що збігається із знайденим раніше виразом (2.17).
Відповідь:  | 
	w = f(z) = −z2 + 2shz +i .  | 
3.ІНТЕГРАЛ ВІД ФКЗ
3.1.Криволінійний інтеграл від ФКЗ
y  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	Нехай на комплексній z – площині задано криву  | 
||||||||||
В  | 
	z  | 
	n  | 
	(L) з кінцевими точками A, B та ФКЗ f (z) , визначену  | 
|||||||||||
(L) z  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||
k  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
zk−1  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	на цій дузі.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
А  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	Подрібнимо дугу  | 
	(L)  | 
	на  | 
	
  | 
	n  | 
	частинних  | 
	дуг  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
z0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
	(zk−1;zk ),  | 
	k = 1;n (поєднавши точку z0  | 
	з A, а точку zn  | 
|||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||
Рис. 3.1  | 
	
  | 
	х  | 
	– з B ), як показано на рисунку 3.1. На кожній з цих  | 
|||||||||||
  | 
	
  | 
|||||||||||||
дуг довільним чином виберемо точку ξk (zk−1;zk ).  | 
	Позначимо  | 
	
  | 
||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	zk −zk−1 =  | 
	zk , λ = max |  | 
	
  | 
	|, k =  | 
	
  | 
	.  | 
	
  | 
	
  | 
|||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	zk  | 
	1;n  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	k  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
Означення.  | 
	Криволінійним  | 
	інтегралом від  | 
	ФКЗ  | 
	f (z)  | 
	по кривій  | 
	(L)  | 
||||||||
24
називається величина, яка  | 
	позначається символом  | 
	∫ f (z)dz та  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	(L)  | 
вводиться за формулою  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	df  | 
	n  | 
	
  | 
∫ f  | 
	∑f (ξk ) zk  | 
	
  | 
|
(z)dz =limλ→0  | 
	(3.1)  | 
||
(L)  | 
	
  | 
	k=1  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
|
при умові, що граничне значення існує (незалежно від способу
подрібнення кривої (L) та вибору точок ξk (zk−1;zk )).
Якщо крива (L) є контуром (тобто замкненою кривою без точок
самоперетину), який обходиться в додатному напрямку – так, що внутрішня область, обмежена цією кривою, залишається ліворуч, – то
інтеграл позначається символом  | 
	∫  | 
	f (z)dz  | 
	і називається контурним  | 
|
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
||
  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
інтегралом.
Теорема 3.1. Достатньою ознакою існування інтеграла (3.1) є
неперервність ФКЗ f (z) на кривій (L).
Обчислення криволінійного інтеграла (3.1) можна звести до обчислення криволінійних інтегралів від дійсних функцій за формулою
∫ f (z)dz = ∫ u(x,y) dx −v(x,y) dy + i ∫ v(x,y) dx +u(x,y) dy . (3.2)
(L) (L) (L)
Криволінійний інтеграл від ФКЗ можна також обчислювати за формулою
  | 
	t2  | 
	
  | 
∫ f (z)dz = ∫ f (z(t)) z′(t)dt ,  | 
	(3.3)  | 
|
(L)  | 
	t1  | 
	
  | 
де z = z(t) параметричне  | 
	рівняння кривої (L), t1  | 
	і t1 – значення  | 
параметра t в точках A та B кривої (L).  | 
	
  | 
|
25
Властивості інтеграла від ФКЗ
1. ∫ f (z)dz = −∫ f (z)dz .
(BA) (AB)
При зміні напрямку обходу кривої інтеграл змінює знак на протилежний.
2.  | 
	∫ f (z)dz = ∫ f (z)dz +∫ f (z)dz .  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||
  | 
	(L1+L2)  | 
	(L1)  | 
	(L2)  | 
	
  | 
	
  | 
	∫  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
3.  | 
	∫  | 
	[k1f1  | 
	(z) +k2f2 (z)]dz = k1  | 
	∫  | 
	f1  | 
	(z)dz +k2  | 
	f2  | 
	(z)dz  | 
	(k1,k2 = const).  | 
|||||
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||||
  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
4.  | 
	| ∫ f(z)dz |≤ ∫  | 
	
  | 
	f (z)  | 
	
  | 
	dz .  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
  | 
	
  | 
	(L)  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
Контурні інтеграли від аналітичних ФКЗ для однозв’язних та багатозв’язних областей
  | 
	
  | 
	
  | 
	Означення. Деяка область D  | 
	комплексної  | 
|||||
у  | 
	(L)  | 
	(L2)  | 
	площини називається однозв’язною,  | 
	якщо вона  | 
|||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	контуром.  | 
||
  | 
	(L1)  | 
	
  | 
	обмежена  | 
	тільки одним  | 
	замкненим  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	D  | 
	Область,  | 
	яка не є однозв’язною,  | 
	називається  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	(Ln)  | 
	багатозв’язною.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
  | 
	
  | 
	Теорема 3.2. (Інтегральна теорема Коші для  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	однозв’язної області).  | 
	Якщо ФКЗ  | 
	f (z) є  | 
||||
  | 
	Рис. 3.2  | 
	х аналітичною в однозв’язній області  | 
	
  | 
	D,  | 
	то для  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	кожного замкненого контура (L), що не  | 
||||||
  | 
	виходить за межі цієї області, має місце рівність:  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	f (z)dz = 0.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	(3.4)  | 
|
  | 
	
  | 
	
  | 
	∫  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
(L)
Теорема 3.3. Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в однозв’язній області D, то
1) в цій області вона має за первісну функцію
26
  | 
	z  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	Φ(z) = ∫ f (z)dz  | 
	( Φ′(z) = f (z)),  | 
	(3.5)  | 
  | 
	z0  | 
	
  | 
	
  | 
де через  | 
	Φ(z) позначено інтеграл по довільній кривій,  | 
	що з’єднує  | 
|
точки z, z0  | 
	D і не виходить за межі області D;  | 
	
  | 
|
2) в цій області є справедливою формула Ньютона-Лейбніця:  | 
|||
  | 
	z2  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	∫  | 
	2)−F(z1),  | 
	
  | 
  | 
	f (z)dz = F(z  | 
	(3.6)  | 
|
  | 
	z1  | 
	
  | 
	
  | 
де F(z) – одна з первісних функції f (z) .
Теорема 3.4. (Інтегральна теорема Коші для багатозв’язної області).
Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в замкненій багатозв’язній області D , що
обмежена зовнішнім контуром (L) та внутрішніми контурами (L1),…,(Ln)
(рис. 3.2), і жодні два з контурів не перетинаються, то має місце рівність
∫  | 
	n  | 
	∫  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
||
f (z)dz = ∑ f (z)dz .  | 
	(3.7)  | 
||
(L)  | 
	k=1 (L )  | 
	
  | 
|
  | 
	
  | 
	k  | 
	
  | 
Контурні інтеграли від ФКЗ з ізольованими особливими точками
Означення. Точка z0 ≠ ∞ називається ізольованою особливою точкою ФКЗf (z) , якщо ця функція є диференційовною в деякому околі точки z0
окрім самої точки z0 (в цьому випадку f′(z) в деякому кільці
0 <|z −z0 |< ρ , але („не існує”) f′(z0)).
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається усувною
особливою точкою ФКЗ f (z), якщо існує скінченна границя lim f (z) .
z→z0
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається полюсом m -го порядку для ФКЗ f (z), якщо в деякому околі точки z0 цю функцію можна
27
подати у вигляді
f (z) =  | 
	g(z)  | 
	(m N)  | 
	
  | 
(z −z0)m ,  | 
	(3.8)  | 
де g(z) – аналітична ФКЗ в точці z0 .
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається суттєво
особливою точкою ФКЗ f (z), якщо граничного значення lim f (z) не існує
z→z0
(ні скінченого, ні нескінченного).
Зауваження 3.1. Поведінка ФКЗ f (z) в точці z0 = ∞ визначається поведінкою в точці ξ0 = 0 ФКЗ ϕ(ξ) = f(ξ−1).
Мають місце твердження:
1)ФКЗ f (z) є аналітичною в точці z0 = ∞, якщо ФКЗ ϕ(ξ) є
аналітичною в точці ξ0 = 0;
2)точка z0 = ∞ є усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою в залежності від того, чи буде точка
ξ0 = 0 усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою для ФКЗ ϕ(ξ).
Приклад  | 
	3.1.  | 
	
  | 
	Точка  | 
	z = 2 є усувною особливою  | 
	точкою  | 
	для  | 
	ФКЗ  | 
|||||||||
f (z)=  | 
	z2 −3z +2  | 
	, бо  | 
	функція є диференційовною в околі точки  | 
	z = 2  | 
||||||||||||
z  | 
	−2  | 
|||||||||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
окрім самої цієї точки та існує скінченна границя  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||||
  | 
	
  | 
	lim  | 
	z2 −3z +2  | 
	
  | 
	= lim  | 
	(z −1)(z −2)  | 
	= lim (z −1) = 1.  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||||||||
  | 
	
  | 
	z→2  | 
	z −2  | 
	
  | 
	
  | 
	z→2  | 
	z −2  | 
	z→2  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
Приклад  | 
	3.2. ФКЗ f (z) =  | 
	
  | 
	z  | 
	
  | 
	є диференційовною в околі точок  | 
|||||||||||
  | 
||||||||||||||||
(z −1)(z +3)2  | 
||||||||||||||||
z1 = 1 та  | 
	z2 = −3 окрім  | 
	самих  | 
	цих  | 
	точок,  | 
	отже  | 
	обидві ці  | 
	точки є  | 
|||||||||
ізольованими особливими.
Точка z1 є полюсом 1-го порядку, бо функцію можна подати за
28
формулою (3.8) у  | 
	
  | 
	f (z) =  | 
	g(z)  | 
	
  | 
	g(z) =  | 
	z  | 
||||||
вигляді  | 
	
  | 
	
  | 
	,  | 
	де ФКЗ  | 
	
  | 
	є  | 
||||||
z −1  | 
	(z + 3)2  | 
|||||||||||
аналітичною в околі точки z1.  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
Точка z2  | 
	є полюсом 2-го порядку, бо функцію f (z) можна подати також у  | 
|||||||||||
  | 
	f (z) =  | 
	g(z)  | 
	
  | 
	g(z) =  | 
	
  | 
	z  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
вигляді  | 
	
  | 
	, де ФКЗ  | 
	
  | 
	, є аналітичною в околі точки  | 
||||||||
(z + 3)2  | 
	z −1  | 
|||||||||||
z2 .
Приклад 3.3. Точка z = 0 є суттєво особливою для ФКЗ f (z)= cosz +5, z
бо функція є диференційовною в околі точки z = 0 окрім самої цієї точки
і limcosz +5 = cos∞ = .
z→0 z
Приклад 3.4. Точка z = ∞ є полюсом 1-го порядку для ФКЗ
f (z)= z2 −3z +2, бо після заміни z = ξ−1 ця функція перетворюється у z −2
ФКЗ ϕ(ξ) = 1−3ξ +2ξ2 , яка має в точці ξ = 0 полюс 1-го порядку.
(1−2ξ)ξ
Теорема 3.5. (Про інтегральну формулу Коші). Якщо ФКЗ g(z) є
аналітичною в замкненій області D з межевим контуром (L), то для
кожної внутрішньої точки z0  | 
	цієї області має місце інтегральна формула  | 
|||||
Коші:  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
  | 
	g(z)  | 
	dz = 2πig(z  | 
	).  | 
	(3.9)  | 
||
  | 
||||||
  | 
	−z  | 
	0  | 
	
  | 
	
  | 
||
∫ z  | 
	0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||
Теорема 3.6. (Про нескінченну диференційовність аналітичної ФКЗ).
Якщо ФКЗ g(z) є аналітичною в замкненій області  | 
	D  | 
	з межевим  | 
|||||
контуром (L), то у  | 
	кожній  | 
	внутрішній точки z0 D  | 
	ця  | 
	функція є  | 
|||
нескінченно диференційовною і справджується рівність:  | 
	
  | 
	
  | 
|||||
  | 
	g(z)  | 
	dz =2πi  | 
	g(m−1)(z0)  | 
	m N .  | 
	
  | 
	(3.10)  | 
|
  | 
	m  | 
	
  | 
	
  | 
||||
(z −z  | 
	
  | 
	(m −1)!  | 
	
  | 
	
  | 
|||
∫  | 
	)  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|||
(L)  | 
	0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
29
Формули (3.9), (3.10) зручно застосовувати для обчислення контурних
інтегралів від аналітичних ФКЗ з ізольованими особливими точками.
3.2. Методика розв’язування завдання №3
Завдання 3.1. Обчислити інтеграл I = ∫ z Imz2dz , якщо крива (L):
(L)
а) радіус–вектор точки 1+2i ; б) частина кола
|z |= 1, (−π ≤ argz ≤ 0).
Розв’язання. а) Радіус–вектор OA точки A міститься на прямій y = 2x (рис. 3.3). Запишемо параметричне рівняння відрізка OA:
x = t,  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
  | 
	0 ≤t ≤1.  | 
(OA):  | 
|
y = 2t,  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
у
A
2і
(L)
1 х
Рис. 3.3
Оскільки  | 
	z = x +iy ,  | 
	то комплексне параметричне рівняння (L) буде  | 
|||||||||||
мати вигляд:  | 
	
  | 
	(L):  | 
	
  | 
	z = z(t) = t +2ti = (1+2i)t,  | 
	0 ≤t ≤1.  | 
	
  | 
|||||||
Тоді  | 
	(3.3)  | 
	
  | 
	z2 = (1+2i)2t2 = (1+ 4i −4)t2 = (−3+4i)t2,  | 
	
  | 
	
  | 
	=  | 
|||||||
  | 
	
  | 
||||||||||||
∫ z Imz2dz =  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	2  | 
	2  | 
	, dz = (1+2i)dt, 0  | 
	≤t ≤1  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	(L)  | 
	
  | 
	
  | 
	Imz  | 
	
  | 
	= 4t  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
|
1  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	1  | 
	
  | 
	
  | 
	1  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
= ∫ (1+2i)t 4t2 (1+2i)dt = = 4(1+2i)2 ∫ t3dt = (−3+  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
||||||||||
4i)t4  | 
	
  | 
	0 = −3  | 
	+4i  | 
||||||||||
  | 
	
  | 
||||||||||||
0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	0  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
	
  | 
б) Запишемо параметричне рівняння кола |z |= 1, 3.4):
x = cost,  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	−π ≤t  | 
	≤ 0.  | 
(L):  | 
||
y = sint,  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
  | 
	
  | 
	
  | 
Оскільки z = x +iy , то комплексне  | 
	параметричне  | 
|
рівняння кривої (L) буде мати вигляд:
(−π ≤ argz ≤ 0) (рис.
у
1
х
(L)
Рис. 3.4
30
