
METODU09
.pdf
Умови Коші – Рімана виконуються в будь-якої точці комплексної площини, отже функція w = f(z) = ez є аналітичною функцією на всій
комплексній площині.
Похідну ФКЗ f(z) = ez знайдемо за формулою (2.11)
f |
′( ) |
= |
∂u |
+i |
∂v |
= e |
x |
cosy +i e |
x |
x |
(1.6) |
x |
iy |
= e |
z |
z |
∂x |
∂x |
|
|
siny = e |
(cosy +i siny) = e |
|
e |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Знайдемо коефіцієнт розтягу k =| f′(z0)|та кут повороту ϕ = argf′(z0)
при відображенні за допомогою функції f(z) = ez |
в точці z0 |
= ln2+i |
π |
. |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|||||
Обчислимо окремо значення похідної в точці z0 : |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
( |
0 ) |
|
ln2+i |
π |
|
|
|
|
i |
π |
(1.6) |
|
|
π |
|
|
|
|
|
π |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
z |
|
|
|
|
ln2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
= e 0 = e 4 |
= e |
|
e 4 |
= |
2 |
|
|
|
+i sin |
|
|
|
|
|
2 +i 2 |
||||||||||||||||||
f ′ z |
|
|
cos |
4 |
|
|
|
|
= |
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
k =| f′(z0) |=| |
|
|
|
|
|
|
|
|
(1.4) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 +2 = 2. |
|
|
|
|
||||||||||||||||
Отже, коефіцієнт розтягу |
|
2 +i 2 | = |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Кут повороту при відображенні |
w = ez |
в точці z |
0 |
: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ϕ = arg f ′(z |
|
) = arctg |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
2 = arctg1 = π. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
(1.4) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Відповідь: |
|
k =| f′(z0)|= 2, |
ϕ = argf′(z0) = |
π |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання |
2.3. |
Відновити |
аналітичну |
функціюw = f(z) |
в околі точки |
z0 = 0 за відомою уявною частиною v(x,y) = 2(chx siny −xy) і значенням
f(z |
0 |
) = f(0) = i . |
Знайти w′. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Розв’язання. 1– |
спосіб. 1. Перевіримо, що виконуються умови теореми |
||||
2.4 і задана функція v(x,y) є гармонійною. |
|||||
|
|
|
|
∂v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= 2(shx siny −y); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= 2(chx cosy −x); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
21
∂ |
2 |
v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂ |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
= 2 |
|
|
(shx siny −y)= 2chx siny |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|||
∂x |
|
|
∂x |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂ |
2 |
v |
|
|
∂ |
|
|
||
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂y |
2 |
= 2 |
∂y |
(chx cosy −x) = −2chx siny |
|
||||
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂2 v |
+ |
∂2 v |
= 2chx siny −2chx siny = 0 |
|
|
||
∂x2 |
∂y2 |
Функція v(x,y) є гармонійною, оскільки задовольняє рівнянню Лапласа
(2.12). Отже існує аналітична функція w = f(z) = u(x,y)+iv(x,y).
2. На підставі умов Коші – Рімана доберемо функцію u(x,y), як спряжену до гармонійної функції v(x,y). За формулами (2.10) матимемо:
|
∂u |
= |
∂v |
|
=2(chx cosy −x), |
(2.13) |
||||
|
|
|
|
|
|
|||||
|
∂x |
∂y |
|
|||||||
|
|
∂u |
|
|
∂v |
|
|
|||
|
|
|
= − |
|
= −2(shx siny −y). |
(2.14) |
||||
|
|
∂y |
∂x |
|||||||
Інтегруючи рівність (2.13) по змінній x , знайдемо: |
|
|||||||||
u(x,y) = 2 ∫ (chx cosy −x)dx = 2shx cosy −x2 +ϕ(y) |
|
|||||||||
|
|
u(x,y) = 2shx cosy −x2 +ϕ(y), |
(2.15) |
|||||||
де ϕ(y) – довільна функція від змінної |
y . |
|
||||||||
Після диференціювання по змінній y |
із рівності (2.15) отримаємо: |
|||||||||
|
|
|
∂u = −2shx siny +ϕ′(y). |
(2.16) |
||||||
|
|
|
∂y |
|
|
|
|
|
||
Із порівняння виразів |
∂u за формулами (2.14), (2.16) матимемо |
|||||||||
|
|
|
|
∂y |
|
|
|
|
|
|
−2shx siny + 2y = −2shx siny +ϕ′(y) ϕ′(y)= 2y |
|
|||||||||
|
|
ϕ(y)= ∫ ϕ′(y)dy = ∫ 2ydy = y2 +C . |
|
22

По підставленні знайденого значення ϕ(y) у формулу (2.15) остаточно
одержимо
u(x,y) = 2shx cosy −x2 +y2 +C .
3.Відновимо функцію w = f(z).
w(z) = u(x;y)+iv(x;y) = 2shx cosy −x2 +y2 +C +i(2chx siny −2xy) =
= −(x2 +i2xy −y2)+ 2(shx cosy +i chx siny)+C =
z2 |
= (x +iy)2 |
= x2 + 2ixy −y2, |
||||
= |
|
ex−e−x |
|
|
ex + e−x = |
|
shx = |
|
|
, chx = |
|
|
|
|
|
|
|
22
=−z2 +(ex−e−x )cosy +i(ex + e−x )siny +C =
= −z2 +(ex cosy +i ex siny −e−x |
cosy +i e−x siny)+C = |
|||||||||||||||||||
= −z2 + ex(cosy +i siny)−e−x(cosy −i siny)+C = |
||||||||||||||||||||
= |
|
e |
±iy (1.6) |
±i siny |
|
= −z |
2 |
+ e |
x |
iy |
−e |
−x |
−iy |
+C = |
||||||
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
= cosy |
|
|
|
e |
e |
|
||||||||||||
= −z2 + ex+iy−e−x−iy +C = −z2 + 2 |
ez−e−z |
+C = −z2 + 2shz +C . |
||||||||||||||||||
|
|
2 |
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, відновлена ФКЗ w = f(z) дається формулою: |
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
w = f(z) = −z2 + 2shz +C . |
|
|
|
|||||||||||
4. Знайдемо константу C , використовуючи умову f(z0) = f(0) = i . |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
f(0) = i = 2sh0 +C |
|
|
C = i . |
|
|
||||||||||
Отже, остаточно |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
w = f(z) = −z2 + 2shz +i . |
|
|
(2.17) |
|||||||||||
2 – й спосіб. 1. |
|
Оскільки було показано, що |
w = f(z) – аналітична |
|||||||||||||||||
функція, за формулою (2.11) знайдемо її похідну: |
|
|
|
|||||||||||||||||
w′ = f ′(z) = |
|
∂v |
+i |
|
∂v |
= 2(chx cosy −x)+i2(shx siny −y) = |
||||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
∂y |
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= −2(x +iy)+ 2(chx cosy +i shx siny) = −2z +(ex + e−x )cosy +
23

|
+i(ex−e−x )siny = −2z + ex(cosy +i siny)+ e−x(cosy −i siny) = |
|
|
= −2z +(ex+iy + e−x−iy ) = −2z + 2chz. |
|
|
w′ = f ′(z) = −2z + 2chz . |
(2.18) |
2. |
Виходячи з інваріантності таблиці похідних та інтегралів, з виразу |
|
(2.18) формальним інтегруванням по змінній z |
знайдемо: |
|
|
w = f (z) = ∫ f ′(z)dz = ∫ (−2z + 2chz )dz = −z2 + 2shz +C . |
|
3. |
Знайдемо константу C . Оскільки f(0) = i |
C = i. Отже |
w = f(z) = −z2 + 2shz +i ,
що збігається із знайденим раніше виразом (2.17).
Відповідь: |
w = f(z) = −z2 + 2shz +i . |
3.ІНТЕГРАЛ ВІД ФКЗ
3.1.Криволінійний інтеграл від ФКЗ
y |
|
|
|
Нехай на комплексній z – площині задано криву |
||||||||||
В |
z |
n |
(L) з кінцевими точками A, B та ФКЗ f (z) , визначену |
|||||||||||
(L) z |
|
|
||||||||||||
|
|
|
||||||||||||
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
zk−1 |
|
|
|
на цій дузі. |
|
|
|
|
|
|
|
|||
А |
|
|
|
Подрібнимо дугу |
(L) |
на |
|
n |
частинних |
дуг |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(zk−1;zk ), |
k = 1;n (поєднавши точку z0 |
з A, а точку zn |
|||||||||
|
|
|
|
|||||||||||
Рис. 3.1 |
|
х |
– з B ), як показано на рисунку 3.1. На кожній з цих |
|||||||||||
|
|
|||||||||||||
дуг довільним чином виберемо точку ξk (zk−1;zk ). |
Позначимо |
|
||||||||||||
|
|
|
|
zk −zk−1 = |
zk , λ = max | |
|
|, k = |
|
. |
|
|
|||
|
|
|
|
zk |
1;n |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
Означення. |
Криволінійним |
інтегралом від |
ФКЗ |
f (z) |
по кривій |
(L) |
24
називається величина, яка |
позначається символом |
∫ f (z)dz та |
|
|
|
|
(L) |
вводиться за формулою |
|
|
|
|
df |
n |
|
∫ f |
∑f (ξk ) zk |
|
|
(z)dz =limλ→0 |
(3.1) |
||
(L) |
|
k=1 |
|
|
|
|
при умові, що граничне значення існує (незалежно від способу
подрібнення кривої (L) та вибору точок ξk (zk−1;zk )).
Якщо крива (L) є контуром (тобто замкненою кривою без точок
самоперетину), який обходиться в додатному напрямку – так, що внутрішня область, обмежена цією кривою, залишається ліворуч, – то
інтеграл позначається символом |
∫ |
f (z)dz |
і називається контурним |
|
|
||||
|
|
|
||
|
(L) |
|
|
інтегралом.
Теорема 3.1. Достатньою ознакою існування інтеграла (3.1) є
неперервність ФКЗ f (z) на кривій (L).
Обчислення криволінійного інтеграла (3.1) можна звести до обчислення криволінійних інтегралів від дійсних функцій за формулою
∫ f (z)dz = ∫ u(x,y) dx −v(x,y) dy + i ∫ v(x,y) dx +u(x,y) dy . (3.2)
(L) (L) (L)
Криволінійний інтеграл від ФКЗ можна також обчислювати за формулою
|
t2 |
|
∫ f (z)dz = ∫ f (z(t)) z′(t)dt , |
(3.3) |
|
(L) |
t1 |
|
де z = z(t) параметричне |
рівняння кривої (L), t1 |
і t1 – значення |
параметра t в точках A та B кривої (L). |
|
25

Властивості інтеграла від ФКЗ
1. ∫ f (z)dz = −∫ f (z)dz .
(BA) (AB)
При зміні напрямку обходу кривої інтеграл змінює знак на протилежний.
2. |
∫ f (z)dz = ∫ f (z)dz +∫ f (z)dz . |
|
|
|
|
|||||||||
|
(L1+L2) |
(L1) |
(L2) |
|
|
∫ |
|
|
|
|||||
3. |
∫ |
[k1f1 |
(z) +k2f2 (z)]dz = k1 |
∫ |
f1 |
(z)dz +k2 |
f2 |
(z)dz |
(k1,k2 = const). |
|||||
|
|
|
||||||||||||
|
(L) |
|
|
|
|
|
|
(L) |
|
|
(L) |
|
|
|
4. |
| ∫ f(z)dz |≤ ∫ |
|
f (z) |
|
dz . |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
(L) |
(L) |
|
|
|
|
|
|
|
Контурні інтеграли від аналітичних ФКЗ для однозв’язних та багатозв’язних областей
|
|
|
Означення. Деяка область D |
комплексної |
|||||
у |
(L) |
(L2) |
площини називається однозв’язною, |
якщо вона |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
контуром. |
||
|
(L1) |
|
обмежена |
тільки одним |
замкненим |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
Область, |
яка не є однозв’язною, |
називається |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(Ln) |
багатозв’язною. |
|
|
|
|
||
|
|
Теорема 3.2. (Інтегральна теорема Коші для |
|||||||
|
|
|
|||||||
|
|
|
однозв’язної області). |
Якщо ФКЗ |
f (z) є |
||||
|
Рис. 3.2 |
х аналітичною в однозв’язній області |
|
D, |
то для |
||||
|
|
|
кожного замкненого контура (L), що не |
||||||
|
виходить за межі цієї області, має місце рівність: |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
f (z)dz = 0. |
|
|
|
(3.4) |
|
|
|
|
∫ |
|
|
|
|
|
|
(L)
Теорема 3.3. Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в однозв’язній області D, то
1) в цій області вона має за первісну функцію
26

|
z |
|
|
|
Φ(z) = ∫ f (z)dz |
( Φ′(z) = f (z)), |
(3.5) |
|
z0 |
|
|
де через |
Φ(z) позначено інтеграл по довільній кривій, |
що з’єднує |
|
точки z, z0 |
D і не виходить за межі області D; |
|
|
2) в цій області є справедливою формула Ньютона-Лейбніця: |
|||
|
z2 |
|
|
|
∫ |
2)−F(z1), |
|
|
f (z)dz = F(z |
(3.6) |
|
|
z1 |
|
|
де F(z) – одна з первісних функції f (z) .
Теорема 3.4. (Інтегральна теорема Коші для багатозв’язної області).
Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в замкненій багатозв’язній області D , що
обмежена зовнішнім контуром (L) та внутрішніми контурами (L1),…,(Ln)
(рис. 3.2), і жодні два з контурів не перетинаються, то має місце рівність
∫ |
n |
∫ |
|
|
|
||
f (z)dz = ∑ f (z)dz . |
(3.7) |
||
(L) |
k=1 (L ) |
|
|
|
|
k |
|
Контурні інтеграли від ФКЗ з ізольованими особливими точками
Означення. Точка z0 ≠ ∞ називається ізольованою особливою точкою ФКЗf (z) , якщо ця функція є диференційовною в деякому околі точки z0
окрім самої точки z0 (в цьому випадку f′(z) в деякому кільці
0 <|z −z0 |< ρ , але („не існує”) f′(z0)).
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається усувною
особливою точкою ФКЗ f (z), якщо існує скінченна границя lim f (z) .
z→z0
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається полюсом m -го порядку для ФКЗ f (z), якщо в деякому околі точки z0 цю функцію можна
27

подати у вигляді
f (z) = |
g(z) |
(m N) |
|
(z −z0)m , |
(3.8) |
де g(z) – аналітична ФКЗ в точці z0 .
Означення. Ізольована особлива точка z0 називається суттєво
особливою точкою ФКЗ f (z), якщо граничного значення lim f (z) не існує
z→z0
(ні скінченого, ні нескінченного).
Зауваження 3.1. Поведінка ФКЗ f (z) в точці z0 = ∞ визначається поведінкою в точці ξ0 = 0 ФКЗ ϕ(ξ) = f(ξ−1).
Мають місце твердження:
1)ФКЗ f (z) є аналітичною в точці z0 = ∞, якщо ФКЗ ϕ(ξ) є
аналітичною в точці ξ0 = 0;
2)точка z0 = ∞ є усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою в залежності від того, чи буде точка
ξ0 = 0 усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою для ФКЗ ϕ(ξ).
Приклад |
3.1. |
|
Точка |
z = 2 є усувною особливою |
точкою |
для |
ФКЗ |
|||||||||
f (z)= |
z2 −3z +2 |
, бо |
функція є диференційовною в околі точки |
z = 2 |
||||||||||||
z |
−2 |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
окрім самої цієї точки та існує скінченна границя |
|
|
|
|||||||||||||
|
|
lim |
z2 −3z +2 |
|
= lim |
(z −1)(z −2) |
= lim (z −1) = 1. |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
z→2 |
z −2 |
|
|
z→2 |
z −2 |
z→2 |
|
|
|
|||||
Приклад |
3.2. ФКЗ f (z) = |
|
z |
|
є диференційовною в околі точок |
|||||||||||
|
||||||||||||||||
(z −1)(z +3)2 |
||||||||||||||||
z1 = 1 та |
z2 = −3 окрім |
самих |
цих |
точок, |
отже |
обидві ці |
точки є |
ізольованими особливими.
Точка z1 є полюсом 1-го порядку, бо функцію можна подати за
28

формулою (3.8) у |
|
f (z) = |
g(z) |
|
g(z) = |
z |
||||||
вигляді |
|
|
, |
де ФКЗ |
|
є |
||||||
z −1 |
(z + 3)2 |
|||||||||||
аналітичною в околі точки z1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Точка z2 |
є полюсом 2-го порядку, бо функцію f (z) можна подати також у |
|||||||||||
|
f (z) = |
g(z) |
|
g(z) = |
|
z |
|
|
|
|
||
вигляді |
|
, де ФКЗ |
|
, є аналітичною в околі точки |
||||||||
(z + 3)2 |
z −1 |
z2 .
Приклад 3.3. Точка z = 0 є суттєво особливою для ФКЗ f (z)= cosz +5, z
бо функція є диференційовною в околі точки z = 0 окрім самої цієї точки
і limcosz +5 = cos∞ = .
z→0 z
Приклад 3.4. Точка z = ∞ є полюсом 1-го порядку для ФКЗ
f (z)= z2 −3z +2, бо після заміни z = ξ−1 ця функція перетворюється у z −2
ФКЗ ϕ(ξ) = 1−3ξ +2ξ2 , яка має в точці ξ = 0 полюс 1-го порядку.
(1−2ξ)ξ
Теорема 3.5. (Про інтегральну формулу Коші). Якщо ФКЗ g(z) є
аналітичною в замкненій області D з межевим контуром (L), то для
кожної внутрішньої точки z0 |
цієї області має місце інтегральна формула |
|||||
Коші: |
|
|
|
|
|
|
|
g(z) |
dz = 2πig(z |
). |
(3.9) |
||
|
||||||
|
−z |
0 |
|
|
||
∫ z |
0 |
|
|
|
||
(L) |
|
|
|
|
Теорема 3.6. (Про нескінченну диференційовність аналітичної ФКЗ).
Якщо ФКЗ g(z) є аналітичною в замкненій області |
D |
з межевим |
|||||
контуром (L), то у |
кожній |
внутрішній точки z0 D |
ця |
функція є |
|||
нескінченно диференційовною і справджується рівність: |
|
|
|||||
|
g(z) |
dz =2πi |
g(m−1)(z0) |
m N . |
|
(3.10) |
|
|
m |
|
|
||||
(z −z |
|
(m −1)! |
|
|
|||
∫ |
) |
|
|
|
|||
(L) |
0 |
|
|
|
|
|
|
29

Формули (3.9), (3.10) зручно застосовувати для обчислення контурних
інтегралів від аналітичних ФКЗ з ізольованими особливими точками.
3.2. Методика розв’язування завдання №3
Завдання 3.1. Обчислити інтеграл I = ∫ z Imz2dz , якщо крива (L):
(L)
а) радіус–вектор точки 1+2i ; б) частина кола
|z |= 1, (−π ≤ argz ≤ 0).
Розв’язання. а) Радіус–вектор OA точки A міститься на прямій y = 2x (рис. 3.3). Запишемо параметричне рівняння відрізка OA:
x = t, |
|
|
|
|
0 ≤t ≤1. |
(OA): |
|
y = 2t, |
|
|
|
|
|
у
A
2і
(L)
1 х
Рис. 3.3
Оскільки |
z = x +iy , |
то комплексне параметричне рівняння (L) буде |
|||||||||||
мати вигляд: |
|
(L): |
|
z = z(t) = t +2ti = (1+2i)t, |
0 ≤t ≤1. |
|
|||||||
Тоді |
(3.3) |
|
z2 = (1+2i)2t2 = (1+ 4i −4)t2 = (−3+4i)t2, |
|
|
= |
|||||||
|
|
||||||||||||
∫ z Imz2dz = |
|
|
|
2 |
2 |
, dz = (1+2i)dt, 0 |
≤t ≤1 |
|
|
||||
|
(L) |
|
|
Imz |
|
= 4t |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
1 |
|
|
|
= ∫ (1+2i)t 4t2 (1+2i)dt = = 4(1+2i)2 ∫ t3dt = (−3+ |
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
||||||||||
4i)t4 |
|
0 = −3 |
+4i |
||||||||||
|
|
||||||||||||
0 |
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
б) Запишемо параметричне рівняння кола |z |= 1, 3.4):
x = cost, |
|
|
|
|
|
|
−π ≤t |
≤ 0. |
(L): |
||
y = sint, |
|
|
|
|
|
|
|
|
Оскільки z = x +iy , то комплексне |
параметричне |
рівняння кривої (L) буде мати вигляд:
(−π ≤ argz ≤ 0) (рис.
у
1
х
(L)
Рис. 3.4
30