Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

METODU09

.pdf
Скачиваний:
5
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
518.54 Кб
Скачать

Умови Коші – Рімана виконуються в будь-якої точці комплексної площини, отже функція w = f(z) = ez є аналітичною функцією на всій

комплексній площині.

Похідну ФКЗ f(z) = ez знайдемо за формулою (2.11)

f

( )

=

u

+i

v

= e

x

cosy +i e

x

x

(1.6)

x

iy

= e

z

z

x

x

 

 

siny = e

(cosy +i siny) = e

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Знайдемо коефіцієнт розтягу k =| f(z0)|та кут повороту ϕ = argf′(z0)

при відображенні за допомогою функції f(z) = ez

в точці z0

= ln2+i

π

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

Обчислимо окремо значення похідної в точці z0 :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

0 )

 

ln2+i

π

 

 

 

 

i

π

(1.6)

 

 

π

 

 

 

 

 

π

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

ln2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= e 0 = e 4

= e

 

e 4

=

2

 

 

 

+i sin

 

 

 

 

 

2 +i 2

f z

 

 

cos

4

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k =| f(z0) |=|

 

 

 

 

 

 

 

 

(1.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 +2 = 2.

 

 

 

 

Отже, коефіцієнт розтягу

 

2 +i 2 | =

 

 

 

 

Кут повороту при відображенні

w = ez

в точці z

0

:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ = arg f ′(z

 

) = arctg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 = arctg1 = π.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідь:

 

k =| f(z0)|= 2,

ϕ = argf′(z0) =

π

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання

2.3.

Відновити

аналітичну

функціюw = f(z)

в околі точки

z0 = 0 за відомою уявною частиною v(x,y) = 2(chx siny xy) і значенням

f(z

0

) = f(0) = i .

Знайти w′.

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. 1–

спосіб. 1. Перевіримо, що виконуються умови теореми

2.4 і задана функція v(x,y) є гармонійною.

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 2(shx siny y);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 2(chx cosy x);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21

2

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 2

 

 

(shx siny y)= 2chx siny

 

 

 

 

2

 

 

 

x

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

2

= 2

y

(chx cosy x) = −2chx siny

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 v

+

2 v

= 2chx siny −2chx siny = 0

 

 

x2

y2

Функція v(x,y) є гармонійною, оскільки задовольняє рівнянню Лапласа

(2.12). Отже існує аналітична функція w = f(z) = u(x,y)+iv(x,y).

2. На підставі умов Коші – Рімана доберемо функцію u(x,y), як спряжену до гармонійної функції v(x,y). За формулами (2.10) матимемо:

 

u

=

v

 

=2(chx cosy x),

(2.13)

 

 

 

 

 

 

 

x

y

 

 

 

u

 

 

v

 

 

 

 

 

= −

 

= −2(shx siny y).

(2.14)

 

 

y

x

Інтегруючи рівність (2.13) по змінній x , знайдемо:

 

u(x,y) = 2 (chx cosy x)dx = 2shx cosy x2 +ϕ(y)

 

 

 

u(x,y) = 2shx cosy x2 +ϕ(y),

(2.15)

де ϕ(y) – довільна функція від змінної

y .

 

Після диференціювання по змінній y

із рівності (2.15) отримаємо:

 

 

 

u = −2shx siny +ϕ(y).

(2.16)

 

 

 

y

 

 

 

 

 

Із порівняння виразів

u за формулами (2.14), (2.16) матимемо

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

−2shx siny + 2y = −2shx siny +ϕ(y) ϕ(y)= 2y

 

 

 

ϕ(y)= ϕ′(y)dy = 2ydy = y2 +C .

 

22

По підставленні знайденого значення ϕ(y) у формулу (2.15) остаточно

одержимо

u(x,y) = 2shx cosy x2 +y2 +C .

3.Відновимо функцію w = f(z).

w(z) = u(x;y)+iv(x;y) = 2shx cosy x2 +y2 +C +i(2chx siny −2xy) =

= −(x2 +i2xy y2)+ 2(shx cosy +i chx siny)+C =

z2

= (x +iy)2

= x2 + 2ixy y2,

=

 

ex−ex

 

 

ex + ex =

shx =

 

 

, chx =

 

 

 

 

 

 

22

=z2 +(ex−ex )cosy +i(ex + ex )siny +C =

= −z2 +(ex cosy +i ex siny −ex

cosy +i ex siny)+C =

= −z2 + ex(cosy +i siny)−ex(cosy i siny)+C =

=

 

e

±iy (1.6)

±i siny

 

= −z

2

+ e

x

iy

−e

x

iy

+C =

 

 

 

 

= cosy

 

 

 

e

e

 

= −z2 + ex+iy−exiy +C = −z2 + 2

ez−ez

+C = −z2 + 2shz +C .

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, відновлена ФКЗ w = f(z) дається формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

w = f(z) = −z2 + 2shz +C .

 

 

 

4. Знайдемо константу C , використовуючи умову f(z0) = f(0) = i .

 

 

 

 

 

f(0) = i = 2sh0 +C

 

 

C = i .

 

 

Отже, остаточно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

w = f(z) = −z2 + 2shz +i .

 

 

(2.17)

2 – й спосіб. 1.

 

Оскільки було показано, що

w = f(z) – аналітична

функція, за формулою (2.11) знайдемо її похідну:

 

 

 

w′ = f (z) =

 

v

+i

 

v

= 2(chx cosy x)+i2(shx siny y) =

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= −2(x +iy)+ 2(chx cosy +i shx siny) = −2z +(ex + ex )cosy +

23

 

+i(ex−ex )siny = −2z + ex(cosy +i siny)+ ex(cosy i siny) =

 

= −2z +(ex+iy + exiy ) = −2z + 2chz.

 

w′ = f (z) = −2z + 2chz .

(2.18)

2.

Виходячи з інваріантності таблиці похідних та інтегралів, з виразу

(2.18) формальним інтегруванням по змінній z

знайдемо:

 

w = f (z) = f (z)dz = (−2z + 2chz )dz = −z2 + 2shz +C .

3.

Знайдемо константу C . Оскільки f(0) = i

C = i. Отже

w = f(z) = −z2 + 2shz +i ,

що збігається із знайденим раніше виразом (2.17).

Відповідь:

w = f(z) = −z2 + 2shz +i .

3.ІНТЕГРАЛ ВІД ФКЗ

3.1.Криволінійний інтеграл від ФКЗ

y

 

 

 

Нехай на комплексній z – площині задано криву

В

z

n

(L) з кінцевими точками A, B та ФКЗ f (z) , визначену

(L) z

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

zk−1

 

 

 

на цій дузі.

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

Подрібнимо дугу

(L)

на

 

n

частинних

дуг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(zk−1;zk ),

k = 1;n (поєднавши точку z0

з A, а точку zn

 

 

 

 

Рис. 3.1

 

х

– з B ), як показано на рисунку 3.1. На кожній з цих

 

 

дуг довільним чином виберемо точку ξk (zk−1;zk ).

Позначимо

 

 

 

 

 

zk zk−1 =

zk , λ = max |

 

|, k =

 

.

 

 

 

 

 

 

zk

1;n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

Означення.

Криволінійним

інтегралом від

ФКЗ

f (z)

по кривій

(L)

24

називається величина, яка

позначається символом

f (z)dz та

 

 

 

(L)

вводиться за формулою

 

 

 

 

df

n

 

f

f (ξk ) zk

 

(z)dz =limλ→0

(3.1)

(L)

 

k=1

 

 

 

 

при умові, що граничне значення існує (незалежно від способу

подрібнення кривої (L) та вибору точок ξk (zk−1;zk )).

Якщо крива (L) є контуром (тобто замкненою кривою без точок

самоперетину), який обходиться в додатному напрямку – так, що внутрішня область, обмежена цією кривою, залишається ліворуч, – то

інтеграл позначається символом

f (z)dz

і називається контурним

 

 

 

 

 

(L)

 

 

інтегралом.

Теорема 3.1. Достатньою ознакою існування інтеграла (3.1) є

неперервність ФКЗ f (z) на кривій (L).

Обчислення криволінійного інтеграла (3.1) можна звести до обчислення криволінійних інтегралів від дійсних функцій за формулою

f (z)dz = u(x,y) dx v(x,y) dy + i v(x,y) dx +u(x,y) dy . (3.2)

(L) (L) (L)

Криволінійний інтеграл від ФКЗ можна також обчислювати за формулою

 

t2

 

f (z)dz = f (z(t)) z′(t)dt ,

(3.3)

(L)

t1

 

де z = z(t) параметричне

рівняння кривої (L), t1

і t1 – значення

параметра t в точках A та B кривої (L).

 

25

Властивості інтеграла від ФКЗ

1. f (z)dz = −f (z)dz .

(BA) (AB)

При зміні напрямку обходу кривої інтеграл змінює знак на протилежний.

2.

f (z)dz = f (z)dz +f (z)dz .

 

 

 

 

 

(L1+L2)

(L1)

(L2)

 

 

 

 

 

3.

[k1f1

(z) +k2f2 (z)]dz = k1

f1

(z)dz +k2

f2

(z)dz

(k1,k2 = const).

 

 

 

 

(L)

 

 

 

 

 

 

(L)

 

 

(L)

 

 

 

4.

| f(z)dz |≤

 

f (z)

 

dz .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(L)

(L)

 

 

 

 

 

 

 

Контурні інтеграли від аналітичних ФКЗ для однозв’язних та багатозв’язних областей

 

 

 

Означення. Деяка область D

комплексної

у

(L)

(L2)

площини називається однозв’язною,

якщо вона

 

 

 

 

 

 

 

контуром.

 

(L1)

 

обмежена

тільки одним

замкненим

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D

Область,

яка не є однозв’язною,

називається

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Ln)

багатозв’язною.

 

 

 

 

 

 

Теорема 3.2. (Інтегральна теорема Коші для

 

 

 

 

 

 

однозв’язної області).

Якщо ФКЗ

f (z) є

 

Рис. 3.2

х аналітичною в однозв’язній області

 

D,

то для

 

 

 

кожного замкненого контура (L), що не

 

виходить за межі цієї області, має місце рівність:

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z)dz = 0.

 

 

 

(3.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(L)

Теорема 3.3. Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в однозв’язній області D, то

1) в цій області вона має за первісну функцію

26

 

z

 

 

 

Φ(z) = f (z)dz

( Φ′(z) = f (z)),

(3.5)

 

z0

 

 

де через

Φ(z) позначено інтеграл по довільній кривій,

що з’єднує

точки z, z0

D і не виходить за межі області D;

 

2) в цій області є справедливою формула Ньютона-Лейбніця:

 

z2

 

 

 

2)−F(z1),

 

 

f (z)dz = F(z

(3.6)

 

z1

 

 

де F(z) – одна з первісних функції f (z) .

Теорема 3.4. (Інтегральна теорема Коші для багатозв’язної області).

Якщо ФКЗ f (z) є аналітичною в замкненій багатозв’язній області D , що

обмежена зовнішнім контуром (L) та внутрішніми контурами (L1),…,(Ln)

(рис. 3.2), і жодні два з контурів не перетинаються, то має місце рівність

n

 

 

 

f (z)dz = f (z)dz .

(3.7)

(L)

k=1 (L )

 

 

 

k

 

Контурні інтеграли від ФКЗ з ізольованими особливими точками

Означення. Точка z0 ≠ ∞ називається ізольованою особливою точкою ФКЗf (z) , якщо ця функція є диференційовною в деякому околі точки z0

окрім самої точки z0 (в цьому випадку f(z) в деякому кільці

0 <|z z0 |< ρ , але („не існує”) f′(z0)).

Означення. Ізольована особлива точка z0 називається усувною

особливою точкою ФКЗ f (z), якщо існує скінченна границя lim f (z) .

zz0

Означення. Ізольована особлива точка z0 називається полюсом m -го порядку для ФКЗ f (z), якщо в деякому околі точки z0 цю функцію можна

27

подати у вигляді

f (z) =

g(z)

(m N)

 

(z z0)m ,

(3.8)

де g(z) – аналітична ФКЗ в точці z0 .

Означення. Ізольована особлива точка z0 називається суттєво

особливою точкою ФКЗ f (z), якщо граничного значення lim f (z) не існує

zz0

(ні скінченого, ні нескінченного).

Зауваження 3.1. Поведінка ФКЗ f (z) в точці z0 = ∞ визначається поведінкою в точці ξ0 = 0 ФКЗ ϕ(ξ) = f(ξ−1).

Мають місце твердження:

1)ФКЗ f (z) є аналітичною в точці z0 = ∞, якщо ФКЗ ϕ(ξ) є

аналітичною в точці ξ0 = 0;

2)точка z0 = ∞ є усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою в залежності від того, чи буде точка

ξ0 = 0 усувною особливою точкою, полюсом m-го порядку або суттєво особливою точкою для ФКЗ ϕ(ξ).

Приклад

3.1.

 

Точка

z = 2 є усувною особливою

точкою

для

ФКЗ

f (z)=

z2 −3z +2

, бо

функція є диференційовною в околі точки

z = 2

z

−2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

окрім самої цієї точки та існує скінченна границя

 

 

 

 

 

lim

z2 −3z +2

 

= lim

(z −1)(z −2)

= lim (z −1) = 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z→2

z −2

 

 

z→2

z −2

z→2

 

 

 

Приклад

3.2. ФКЗ f (z) =

 

z

 

є диференційовною в околі точок

 

(z −1)(z +3)2

z1 = 1 та

z2 = −3 окрім

самих

цих

точок,

отже

обидві ці

точки є

ізольованими особливими.

Точка z1 є полюсом 1-го порядку, бо функцію можна подати за

28

формулою (3.8) у

 

f (z) =

g(z)

 

g(z) =

z

вигляді

 

 

,

де ФКЗ

 

є

z −1

(z + 3)2

аналітичною в околі точки z1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Точка z2

є полюсом 2-го порядку, бо функцію f (z) можна подати також у

 

f (z) =

g(z)

 

g(z) =

 

z

 

 

 

 

вигляді

 

, де ФКЗ

 

, є аналітичною в околі точки

(z + 3)2

z −1

z2 .

Приклад 3.3. Точка z = 0 є суттєво особливою для ФКЗ f (z)= cosz +5, z

бо функція є диференційовною в околі точки z = 0 окрім самої цієї точки

і limcosz +5 = cos∞ = .

z→0 z

Приклад 3.4. Точка z = ∞ є полюсом 1-го порядку для ФКЗ

f (z)= z2 −3z +2, бо після заміни z = ξ−1 ця функція перетворюється у z −2

ФКЗ ϕ(ξ) = 1−3ξ +2ξ2 , яка має в точці ξ = 0 полюс 1-го порядку.

(1−2ξ)ξ

Теорема 3.5. (Про інтегральну формулу Коші). Якщо ФКЗ g(z) є

аналітичною в замкненій області D з межевим контуром (L), то для

кожної внутрішньої точки z0

цієї області має місце інтегральна формула

Коші:

 

 

 

 

 

 

g(z)

dz = 2πig(z

).

(3.9)

 

 

z

0

 

 

z

0

 

 

 

(L)

 

 

 

 

Теорема 3.6. (Про нескінченну диференційовність аналітичної ФКЗ).

Якщо ФКЗ g(z) є аналітичною в замкненій області

D

з межевим

контуром (L), то у

кожній

внутрішній точки z0 D

ця

функція є

нескінченно диференційовною і справджується рівність:

 

 

 

g(z)

dz =2πi

g(m−1)(z0)

m N .

 

(3.10)

 

m

 

 

(z z

 

(m −1)!

 

 

)

 

 

 

(L)

0

 

 

 

 

 

 

29

Формули (3.9), (3.10) зручно застосовувати для обчислення контурних

інтегралів від аналітичних ФКЗ з ізольованими особливими точками.

3.2. Методика розв’язування завдання №3

Завдання 3.1. Обчислити інтеграл I = z Imz2dz , якщо крива (L):

(L)

а) радіус–вектор точки 1+2i ; б) частина кола

|z |= 1, (−π ≤ argz ≤ 0).

Розв’язання. а) Радіус–вектор OA точки A міститься на прямій y = 2x (рис. 3.3). Запишемо параметричне рівняння відрізка OA:

x = t,

 

 

 

 

0 ≤t ≤1.

(OA):

y = 2t,

 

 

 

 

 

у

A

(L)

1 х

Рис. 3.3

Оскільки

z = x +iy ,

то комплексне параметричне рівняння (L) буде

мати вигляд:

 

(L):

 

z = z(t) = t +2ti = (1+2i)t,

0 ≤t ≤1.

 

Тоді

(3.3)

 

z2 = (1+2i)2t2 = (1+ 4i −4)t2 = (−3+4i)t2,

 

 

=

 

 

z Imz2dz =

 

 

 

2

2

, dz = (1+2i)dt, 0

t ≤1

 

 

 

(L)

 

 

Imz

 

= 4t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

 

 

 

= (1+2i)t 4t2 (1+2i)dt = = 4(1+2i)2 t3dt = (−3+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4i)t4

 

0 = −3

+4i

 

 

0

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

б) Запишемо параметричне рівняння кола |z |= 1, 3.4):

x = cost,

 

 

 

 

 

 

π t

≤ 0.

(L):

y = sint,

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки z = x +iy , то комплексне

параметричне

рівняння кривої (L) буде мати вигляд:

(−π ≤ argz ≤ 0) (рис.

у

1

х

(L)

Рис. 3.4

30

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]