витрати впливають у невеликих країнах сприяють розвитку міжнародної торгівлі, а значні транспортні витрати у великих країнах - її гальмують.

Якщо порівнювати країни за розміром їх економіки, то країни з розвиненою економікою та високим доходом на душу населення, скоріше за все, вироблятимуть товари для яких застосовуються технології, що вимагають більшої тривалості випуску продукції, тому що ці країни розвивають галузі для обслуговування великих внутрішніх ринків. Ці ж галузі намагаються досягти конкурентоздатності на експортних ринках.

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНА ТОРГОВА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ІНСТРУМЕНТИ

4.1. Свобода торгівлі і протекціонізм

Політика вільної торгівлі (free trade) - це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на скасуванні будьяких перешкод на шляху ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи при цьому виконують лише реєстраційні функції. Таку політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дозволяє місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм (protectionism) - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання системи обмежень імпорту.

Політика протекціонізму захищає національних виробників, заохочує розвиток національного виробництва різних продуктів. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюється стимули до технічного прогресу, що у свою чергу, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів.

Державне регулювання може бути:

1)одностороннім – без узгодження з країнами-партнерами;

2)двостороннім - узгодження з країнами-партнерами;

3)багатостороннім – узгодження і регулювання між багатьма країнами. Виділяють декілька форм протекціонізму:

− колективний – здійснюється угрупуваннями країн відносно країн,

які в це угрупування не входять;

−галузевий – захищає певні галузі, перед усім, сільське господарство,

вмежах аграрного протекціонізму;

18

−прихований – здійснюється заходами внутрішньої економічної політики;

−селективний – спрямований проти окремих країн або окремих товарів.

Режими та принципи зовнішньої торгівлі:

−режим найбільшого сприяння (нації) (РНС). РНС - це не менш сприятливий режим, який надається державами одна одній у міжнародному договірному порядку у галузі торгівлі, мореплавства, правового стану громадян, мит тощо, ніж той, який наданий чи буде наданий кожною зі сторін, що домовляються, будь-якій третій стороні;

−національний режим - надання іноземним товарам, послугам, капіталу, юридичним та фізичним особам правового режиму, який однаковий або не менш сприятливий, ніж той, який застосовується до аналогічних вітчизняних товарів, послуг, капіталів, фізичних та юридичних осіб;

−преференційний режим. Передбачає надання СРК переваг із доступу їх товарів на ринки ПРК, основною формою преференцій є тарифні пільги, які фіксуються у вигляді понижених ставок імпортних мит. Преференції практикуються практично усіма ПРК як однобічна поступка, а не як результат торгово-економічних переговорів;

−регулятивний режим (каральний) – зменшення обсягів торгівлі шляхом тарифного і нетарифного регулювання.

−принцип свободи транзиту - забезпечення стабільного доступу товарів до ринків будь-якої країни, незалежно від її географічного розташування, як в абсолютному сенсі, так і відносно країн-контрагентів. Цей принцип виражає принцип рівноправності у питаннях транспортного доступу товарів, забезпечуючи рівність усіх суб’єктів міжнародного торгового обігу;

−принцип транспарентності, або принцип гласності ЗТ законодавства - забезпечення прозорості системи регулювання ЗТ. У широкому сенсі це означає доступність інформації про заходи з регулювання, їх ясність та однозначність і стосується як самих заходів, так і правил їх застосування. Принцип гласності традиційно має на увазі застереження про нерозголошення конфіденційних відомостей, яке б утруднило застосування акту ЗТ законодавства, суперечило б суспільним інтересам або завдало б шкоди законним діловим інтересам окремих підприємств.

−принцип нотифікації - інформування про систему регулювання зацікавленими сторонами у рамках багатосторонніх угод, яке здійснюється, як правило, шляхом офіційного повідомлення органів, які здійснюють контроль за застосуванням багатосторонніх угод.

19

4.2. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Тарифними методами є мита і тарифні квоти

Мито (customs duty) – обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і який є умовою імпорту або експорту. Тарифна квота (tariff quota) – різновид перемінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті в межах певної кількості товар оподатковується митом за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу (within-quota rate), при перевищенні встановлених обсягів за більшою ставкою (over-quota rate).

Митна вартість товару (customs value) – ціна товару, яка нормально встановлюється на відкритому ринку між незалежним продавцем і покупцем, за якою він може бути проданий в країні призначення в момент пред’явлення митної декларації.

Митні збори – додаткові збори, що стягуються під час увезення товарів понад ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальність митниці тощо).

Тарифна ескалація (tariff escalation) – збільшення рівня митного оподаткування товарів зі збільшенням ступеню їх обробки.

Мита виконують три функції: фіскальну (наповнення бюджету), протекціоністську (захист внутрішнього ринку від надмірного імпорту), балансувальну (обмеження експорту стратегічної сировини або за низькими цінами).

Види мит:

1.За способом стягнення:

−адвалорні – мита, які нараховуються в процентах до митної вартості оподаткованих товарів.

−специфічні – мита, які нараховуються у встановленому розмірі фізичної характеристики товару.

−комбіновані – поєднують в собі адвалорні і специфічні мита.

2.За об’єктом оподаткування:

−імпортні – мита, які накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни.

−експортні – мита, які накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави.

−транзитні – мита, котрі накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.

3.За характером:

20

−сезонні – мита, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукції сезонного характеру, головним чином сільськогосподарської.

−антидемпингові – мита, які застосовуються у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні експорту, якщо такий імпорт наносить шкоду місцевим виробникам подібних товарів або заважає організації і розширенню національного виробництва таких товарів.

−компенсаційні – мита, які накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або непрямо використовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить шкоду національним виробникам таких товарів.

−каральні

4.За походженням:

−автономні – мита, які вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країн.

−конвенційні – мита, які встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди.

−преференційні – мита, які мають нижчі ставки в порівнянні зі звичайно діючими митами, які накладаються на підставі багатосторонніх угод на товари, виготовлені в країнах, що розвиваються.

5.За типом ставок:

−змінні – мита, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках.

−постійні – мита, ставки яких одночасно встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись в залежності від обставин.

6.За способом обчислення (встановлення):

−номінальні – ставки, вказані в митному тарифі.

−ефективні – реальний рівень мита на кінцеві товари обчислюється з врахуванням рівня мит на комплектуючі цих товарів:

тарифу на кінцеву продукцію, %; Тімп – номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компоненти; А – частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.

Можливі різні варіанти, навіть до того, що ефективний тариф від’ємний, тоді тариф сприяє імпорту кінцевого продукту.

Оптимальний митний тариф (optimal tariff rate) – рівень мита, який забезпечує максимізацію рівня національного економічного добробуту.

21