Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

LABORATORNIJ_PRAKTIKUM_Z_FIZIKI

.pdf
Скачиваний:
2278
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
5.18 Mб
Скачать

Розділ 6. ЯВИЩА ПЕРЕНЕСЕННЯ

В термодинамічно нерівноважних системах (системах, у яких змінюються термодинамічні параметри) виникають особливі необоротні процеси, які називають процесами перенесення. У результаті таких процесів відбувається просторове перенесення енерґії, маси, імпульсу. До явищ перенесення належать: внутрішнє тертя (перенесення імпульсу), теплопровідність (перенесення енерґії) і дифузія (перенесення маси).

Розглянемо коротко суть цих явищ, обмежившись одномірним випадком, коли вісь OZ збігається з напрямком перенесення.

6.1. Внутрішнє тертя (в’язкість)

В’язкість – це властивість реальних рідин та газів чинити опір при переміщенні однієї частини рідини відносно іншої. У рухомій рідині між окремими шарами, які мають різні швидкості відносного руху, виникають сили внутрішнього тертя, напрямлені по дотичній до поверхні шарів. Внаслідок теплового руху молекули переходять з одного шару в інший, переносячи при цьому свій імпульс mv впорядкованого руху. Обмін молекулами між шарами, які рухаються з різними швидкостями, є причиною того, що імпульс швидшого шару зменшується, а повільнішого – зростає. Тобто швидший шар гальмується, а повільніший – прискорюється. У цьому полягає ме – ханізм виникнення сил внутрішнього тертя.

Ньютон експериментально встановив, що величина сили внутрішнього тертя FT прямо пропорційна площі поверхні шару рідин S і ґрадієнту швидкості .

Ґрадієнт швидкості визначає величину зміни швидкості на одиницю віддалі при переході від одного шару рідини до іншого в напрямі ОZ, перпендикулярному напряму руху шарів.

Рис. 6.1

41

Теоретична частина

На рис. 6.1 показані два шари рідини, віддалені на z, які рухаються з швидкостями v1 і v2 перпендикулярно до ОZ.

Сила внутрішнього тертя між шарами напрямлена протилежно

до напряму швидкості швидшого шару і становить:

 

 

dv

 

 

 

F = η

 

S,

(6.1)

dz

 

 

 

де η − коефіцієнт пропорційності, який називається коефіцієнтом в’язкості, або динамічною в’язкістю;

dvdz − ґрадієнт швидкості,

S− площа поверхні шарів.

Зформули (6.3) випливає, що:

η =

 

F

 

.

(6.2)

 

 

 

 

 

dv

 

S

 

 

 

dz

 

 

 

 

 

 

Коефіцієнт в’язкості чисельно дорівнює силі тертя, яка виникає між шарами рідини одиничної площі при ґрадієнті швидкості, що дорівнює одиниці.

Коефіцієнт в’язкості вимірюється в – Пас (паскаль-секунда). Розглянемо найпоширеніші методи визначення коефіцієнта

в’язкості рідини.

Метод Стокса

Метод ґрунтується на вимірюванні швидкості невеликих сферичних тіл, що повільно рухаються в рідині. При русі в рідині тверде тіло покривається тонким нерухомим відносно тіла шаром рідини, і сили внутрішнього тертя виникають між шарами рідини, а не між твердим тілом і рідиною. Отже, сила внутрішнього тертя не залежить від матеріалу твердого тіла, яке рухається в рідині, а залежить тільки від форми тіла і властивостей рідини.

При падінні тіла у в’язкій нерухомій рідині на тіло діють:

сила тяжіння mg, напрямлена вертикально донизу;

42

Розділ 6. Явища перенесення

виштовхувальна сила (сила Архімеда) FA, напрямлена вертикально догори;

сила тертя FT, також напрямлена вертикально догори

(рис. 6.2).

Рис. 6.2

Якщо тіло має форму кулі радіуса r, густина тіла ρ т, густина рідини ρ р, то:

mg =

 

4

πr3ρTg;

(6.3)

3

 

 

 

 

 

 

F

=

4

πr3ρ

P

g.

(6.4)

 

A

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сила тертя пропорційна швидкості руху кульки v і

визначається законом Стокса:

 

 

 

 

 

 

 

 

FT

= 6πρrv .

 

(6.5)

На початковій ділянці рух кульки – прискорений, але із збільшенням швидкості зростає FT, і рівнодійна сил, що діють на кульку, стає рівною нулю. Тому:

mg = FA + FT.

Підставивши (6.3), (6.4) і (6.5) в (6.6), одержимо:

34 πr3ρTg = 34 πr3ρPg + 6πρrv.

З отриманого виразу визначимо коефіцієнт в’язкості:

η = 2r2T ρP )g.

9v

43

(6.6)

(6.7)

(6.8)

Теоретична частина

Метод Пуазейля

Для визначення коефіцієнта в’язкості рідини використовують формулу Пуазейля для ламінарної течії по трубках (капілярах):

V =

πΔpr 4 t

,

(6.9)

8ηL

 

 

 

де L − довжина капіляра; r − радіус капіляра;

p − різниця тисків на кінцях капіляра;

V − об’єм рідини, яка витекла через капіляр за час t; η− коефіцієнт в’язкості рідини.

При відомих V, r, L, p , використовуючи (6.9), можна визначити η.

Однак значно зручніше користуватись формулою Пуазейля для відносного визначення коефіцієнта в’язкості. Візьмемо дві рідини, коефіцієнт в’язкості однієї з яких відомий (позначимо його η0 ),

а іншої – невідомий η1, і виміряємо час

витікання однакового

об’єму рідин через один і той же капіляр – t0

і t1 відповідно.

Записавши формулу Пуазейля для кожної з рідин і поділивши

один вираз на другий, отримаємо:

 

 

 

η1 = η0

t1

p1

.

(6.10)

t0

 

 

p0

 

Оскільки рідина витікає під дією сили тяжіння, то

p1 = ρ1 , p0 ρ0

і вираз для коефіцієнта в’язкості набуде вигляду:

η1 = η0 t1ρ1 . (6.11)

t0ρ0

Отже, вимірявши час витікання рідин, а також використавши відомі значення ρ 0 та η0 однієї з них, визначимо коефіцієнт в’язкості іншої.

44

Розділ 6. Явища перенесення

6.2. Теплопровідність

Якщо в одній області газу середня кінетична енерґія молекул більша ніж в іншій, то з часом внаслідок постійних зіткнень відбудеться вирівнювання середніх значень кінетичної енерґії молекул, тобто вирівнювання температури.

Перенесення енерґії в формі теплоти описується законом Фур’є:

JE

= −λ

dT

,

(6.12)

dz

 

 

 

 

де JE густина теплового потоку, яка визначається енерґією, що переноситься у формі теплоти за одиницю часу через поверхню одиничної площі, перпендикулярну до осі ОZ;

λтеплопровідність, яка чисельно дорівнює густині теплового потоку при одиничному ґрадієнті температури;

dTdz ґрадієнт температури в напрямі осі ОZ.

Знак () показує, що енерґія переноситься у напрямі зменшення температури.

6.3. Дифузія

Явище самовільного взаємопроникнення і перемішування частинок двох газів, рідин чи навіть твердих тіл, які дотикаються, називають дифузією. Дифузія призводить до обміну частинками маси тіл, які дотикаються, і виникає та продовжується, поки існує ґрадієнт густини. Явище дифузії описується законом Фіка:

J = −D

,

(6.13)

m dz

де Jm густина потоку маси, яка визначається масою речовини, що дифундує за одиницю часу через поверхню одиничної площі перпендикулярно до осі ОZ;

D – коефіцієнт дифузії, який чисельно дорівнює густині потоку маси при одиничному ґрадієнті густини;

45

Теоретична частина

– ґрадієнт густини в напрямі осі ОZ. Знак (−) показує, що

dz

 

перенесення маси відбувається у напрямку зменшення густини. Між коефіцієнтами явищ перенесення існують такі залежності:

η = ρ ×D;

(6.14)

λ = 1.

ηcV

де сv – питома теплоємність речовини при постійному об’ємі.

46

Розділ 7. ТЕРМОДИНАМІКА

7.1. Основні поняття термодинаміки

Термодинаміка вивчає найбільш загальні макроскопічні властивості тіл, що проявляються при перетвореннях одних видів енергії в інші. Надалі тіло чи систему тіл будемо називати

термодинамічною системою.

Стан термодинамічної системи задається за допомогою таких величин, як:

р – тиск;

V – об’єм;

Т – температура.

Ці величини називаються термодинамічними параметрами.

У стані термодинамічної рівноваги всі параметри системи не змінюються з часом, а тиск і температура є однаковими в усіх частинах системи. При цьому термодинамічні параметри зв’язані між собою рівнянням, яке називається рівнянням стану. Рівняння стану ідеального газу – це рівняння Менделєєва–Клапейрона.

pV =

MRT ,

(7.1)

 

μ

 

де M – маса газу;

μ – молярна маса;

R = 8,31 Дж/(моль К) – універсальна газова стала.

Важливим поняттям термодинаміки є поняття внутрішньої енерґії. Внутрішня енерґія U ідеального газу складається лише з середньої кінетичної енерґії молекул газу і залежить від температури газу:

U =

M

i

RT ,

(7.2)

 

 

μ 2

 

де і – число ступенів вільності молекули.

Для реальних газів внутрішня енерґія залежить і від інших термодинамічних параметрів. Внутрішня енерґія є функцією стану системи: кожному стану системи відповідає певне значення внутрішньої енерґії. При переході системи зі стану 1 в стан 2 зміна внутрішньої енергії дорівнює:

U = U2 U1.

(7.2а)

47

Теоретична частина

Якщо після проходження проміжних станів система повертається у початковий стан, то:

U = 0.

(7.2б)

7.2. Перший закон термодинаміки

Обмін енерґією між термодинамічною системою і зовнішніми тілами може відбуватися двома способами:

шляхом теплообміну ( системі передається кількість теплоти Q);

шляхом виконання роботи.

Формулювання першого закону термодинаміки:

Кількість теплоти Q, яка надається системі, витрачається на збільшення внутрішньої енерґії системи

U і на виконання роботи А проти зовнішніх сил.

Q = U + A.

(7.3)

Зазвичай цей закон записують для безмежно малих величин:

δ Q = dU + δ A.

(7.4)

Відмінність у позначеннях величин пов’язана з тим, що dU означає зміну внутрішньої енергії, а δ А і δ Q − лише безмежно малі величини.

δ A = pdV.

(7.5)

Перший закон термодинаміки запишемо у вигляді:

δ Q = dU + pdV.

 

(7.6)

Застосуємо перший закон термодинаміки до ізопроцесів в

ідеальних газах:

 

 

ізохорний процес ( М,V = const )

p

= const

T

 

 

Якщо V =const, то dV = 0, отже δ A = 0. Тому:

δ Q = dU.

 

(7.7)

При ізохорному процесі вся теплота, надана системі, йде на збільшення внутрішньої енерґії системи.

48

Розділ 7. Термодинаміка

ізотермічний процес (М, T = const )

pV = const

Якщо T = const, то з (7.2) U = const і dU = 0, отже:

δ Q = δ A.

(7.8)

При ізотермічному процесі вся теплота, надана системі, йде на виконання системою роботи проти зовнішніх сил. Якщо об’єм системи змінюється від V1 до V2 , то виконана системою робота

описується формулою:

 

 

 

 

 

 

A = МRTln

V2

.

(7.9)

 

μ

 

V

 

 

 

 

1

 

 

 

 

Якщо система розширюється ( V2>V1), то А>0;

при стиску системи (V2<V1)

A<0.

ізобарний процес ( М, p = const )

 

V

= const

 

 

 

 

 

 

 

T

Формулювання першого закону термодинаміки для ізобарного

процесу збігається із загальним формулюванням. Робота,

виконана при ізобарному розширенні системи від об’єму V1

до об’єму V2,

 

 

 

 

 

 

V2

 

 

 

 

 

 

A = òpdV = p(V2 V1 ).

(7.10)

V1

 

 

 

 

 

 

При стиску системи (V2<V1)

A<0.

 

 

 

7.3. Теплоємність

Теплоємністю тіла називається фізична величина, яка чисельно дорівнює кількості теплоти, яку потрібно надати тілу, щоби нагріти його на один кельвін.

Молярна теплоємність – це теплоємність одного моля речовини. Позначається великою літерою С.

Питома теплоємність – це теплоємність одного кілограма речовини. Позначається малою літерою с.

Зв’язок між молярною і питомою теплоємностями:

С = μc. (7.11)

Кількість теплоти, яка йде на нагрівання тіла масою М:

Q = (T T ) =

MC(T T ).

(7.12)

2

1

μ

2

1

 

 

 

 

 

 

 

49

 

 

 

Теоретична частина

Кількість теплоти, що йде на нагрівання при безмежно малій

зміні температури :

 

 

δQ =

MCdT .

(7.13)

 

μ

 

Теплоємність газу істотно залежить від умов, при яких він нагрівається.

Молярна теплоємність ідеального газу при сталому об’ємі СV:

Згідно з (7,7):

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

æ M

ö

dU =

μ

C

V

dT , а для одного моля

ç

 

= 1÷:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

è μ

ø

 

 

 

 

dUμ = CVdT .

 

 

(7.14)

Згідно з (7,2) :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dUμ =

 

i

 

RdT .

 

 

(7.15)

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прирівнявши праві частини (7,14) і (7,15) одержимо:

 

 

 

 

CV

=

i

R .

 

 

(7.16)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

Молярна теплоємність ідеального газу при сталому тиску СP:

Перший закон термодинаміки, записаний для одного моля, має вигляд:

δQμ = dUμ + pdVμ .

(7.17)

Врахувавши, що на основі (7,15) і (7,16) :

 

dUμ = CVdT

(7.18)

і що з рівняння (7.1), записаного також для одного моля і продиференційованого за параметром T при p = const, маємо:

pdVμ = RdT .

(7.19)

Рівняння (7.17) перепишемо у вигляді:

 

δQμ = CVdT + RdT .

(7.20)

Але згідно з (7.13)

 

δQμ = CPdT .

(7.21)

Тому на основі (7.20) і (7.21) запишемо:

 

CP = CV + R .

(7.22)

50

 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]