ДФК_ Конспект лекцій

встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження бюджету, внесення змін до нього та його виконання.

До правопорушень, за здійснення яких можуть бути призупинені бюджетні асигнування, належать:

несвоєчасне та неповне подання звітності про виконання бюджету;

невиконання вимог бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами та недотримання порядку перерахування цих коштів;

надання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог про прийняття ними бюджетних зобов’язань;

нецільове використання бюджетних коштів.

5.3. Контроль ефективності використання коштів державного бюджету Рахунковою палатою.

Відповідно до Бюджетного кодексу України до повноважень Рахункової палати (РП) щодо її діяльності у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України;

утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України;

ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по доходах і видатках.

Таким чином, РП здійснює контроль щодо законності, доцільності та ефективності бюджетних коштів.

Об’єктами бюджетного контролю, здійснюваного РП, є:

управління справами Верховної Ради України та Адміністрації Президента України;

апарат Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади;

органи Державної казначейської служби України;

Національний банк України, уповноважені банки та кредитні установи;

бюджетні установи та організації;

суб’єкти підприємницької діяльності.

Об’єкти, засоби та терміни проведення перевірки (ревізій) РП визначає під час організації і планування контрольно-ревізійної роботи. Контрольні заходи РП проводить планово і позапланово.

Планові перевірки (ревізії) здійснюють на підставі річних і поточних (квартальних, піврічних) планів роботи Колегії РП, її департаментів та підрозділів з урахуванням конкретних доручень Верховної Ради України та її комітетів.

Позапланові контрольні заходи проводяться за рішенням Колегії РП на підставі постанов або протокольних доручень Верховної Ради України, звернень комітетів Верховної Ради України та запитів народних депутатів України, по яких Верховна Рада приймає рішення.

Законом України «Про Рахункову палату» встановлено, що на запити РП в процесі здійснення нею своїх функцій всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та їх посадові особи зобов’язані надавати інформацію, що стосується об’єктів контролю та є необхідною для здійснення перевірки, ревізії та обслідування. На вимогу РП Національний банк України, уповноважені банки та кредиті установи, фінансові організації зобов’язані надавати посадовим особам РП необхідні документальні підтвердження операцій і стану рахунків об’єктів, що перевіряються. Підприємства, установи та організації зобов’язані надавати на вимогу РП довідки і копії

документів щодо операцій і розрахунків з об’єктами, що перевіряються.

Програма перевірки (ревізії) визначає:

мету проведення перевірки (ревізії) та її предмет;

перелік об’єктів і конкретних питань, які підлягають перевірці (ревізії) з урахуванням особливостей предмета;

термін проведення перевірки (ревізії) та складання звіту про її результати;

перелік базових нормативно-правових актів, що регулюють предмет перевірки (ревізії);

планові трудовитрати та склад контрольної групи.

У процесі перевірок (ревізій) на основі, документального підтвердження їхніх результатів, достовірності бухгалтерського обліку й фінансової звітності визначаються своєчасність і достатність взаємних розрахунків об’єкта, що перевіряється, і державного бюджету.

Посадові особи РП не мають права втручатися в оперативну діяльність об’єктів, що перевіряються, а також оприлюднювати свої висновки до завершення перевірок (ревізій) та оформлення їхніх результатів актом, який затверджується Колегією РП. Перевірки (ревізії), що належать до компетенції інших державних контрольних органів, проводяться РП спільно з цими органами. Крім того, РП в межах своєї компетенції може залучати до участі у здійсненні контрольно-ревізійної діяльності державні контрольні органи та їхніх представників, а також має право на договірних засадах залучати до проведення перевірок і ревізій недержавні аудиторські служби та окремих висококваліфікованих фахівців.

Про результати проведених перевірок (ревізій) РП інформує Верховну Раду України, доводить до відома керівників відповідних центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій. У разі виявлення істотних порушень закону, що тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність, матеріали перевірок (ревізій) за рішенням Колегії РП передаються правоохоронним органам.

Напрями перевірки використання коштів державного бюджету та загальнодержавних фондів:

перевірка наявності єдиного кошторису доходів і видатків та законності, обґрунтованості та своєчасності його складання й затвердження;

перевірка правомірності списання на витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей за кожною зі статей кошторису, наявності належно оформлених касових, банківських, інших бухгалтерських документів та їхньої достовірності;

перевірка стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та правильності ведення їхнього обліку;

оцінка правильності встановлення і застосування посадових окладів (ставок) заробітної плати, доплат, надбавок та премій, а також цільового використання коштів, отриманих з державного бюджету на покриття заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат;

перевірка ефективності використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів;

перевірка канцелярських і поштово-телеграфних витрат;

перевірка доцільності та законності витрат на придбання і ремонт основних засобів;

перевірка дотримання встановлених лімітів на утримання службових легкових автомобілів, правильності застосування норм витрат пально-мастильних матеріалів, заповнення маршрутних листів, використання автотранспорту за призначенням;

виявлення фактів нецільового використання отриманих з державного бюджету коштів.

Напрями перевірки касового й фактичного виконання бюджету, фінансово-господарської діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яка стосується використання коштів державного бюджету:

перевірка виконання цими органами виконавчої влади завдань щодо забезпечення законного та ефективного використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів;

перевірка фінансового стану галузі, кількості збиткових підприємств і організацій, розрахунків з бюджетом, загальної суми дебіторської та кредиторської заборгованості;

оцінка суми коштів, отриманих з державного бюджету на фінансування цільових комплексних науково-технічних програм;

перевірка кредитів, наданих за рішенням Кабінету Міністрів України, їхнього спрямування та ефективності використання;

контроль правомірності спрямування за призначенням сум коштів, отриманих у зв’язку з державною реєстрацією та видачею суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення окремих видів діяльності;

перевірка правильності і ефективності використання чужоземної валюти, її конвертації і витрачання;

обстеження організації контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за організаціями та підприємствами галузі;

контроль доцільності й ефективності використання коштів на капітальні вкладення та ремонти;

виявлення фактів незаконного використання коштів державного бюджету на створення підприємств, організацій, проведення благодійних заходів тощо;

перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків шляхом взаємозаліків заборгованості та казначейськими векселями;

визначення правомірності укладення угод та проведення розрахунків у вільно конвертованій валюті;

контроль правильності витрачання коштів на утримання апарату управління.

Напрями перевірки використання підприємствами й установами коштів державного бюджету:

перевірка витрачання бюджетних коштів за цільовим призначенням;

перевірка законності та ефективності використання коштів, отриманих з державного бюджету;

виявлення фактів безгосподарності, марнотратства, непродуктивного витрачання бюджетних коштів і матеріальних цінностей та перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки чи рахунки комерційних структур;

визначення кількості рахунків, відкритих в установах банків, та ретельна перевірка каси, касових і банківських операції щодо руху бюджетних коштів;

виявлення заборгованості внаслідок нестач, розтрат і крадіжок бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, яка обліковується за бухгалтерським обліком підприємства, та визначення причин її утворення й заходів, що вживалися до відшкодування цієї заборгованості.

Крім того, РП може перевіряти використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України, використання коштів позабюджетних фондів та бюджетні позички (кредити), надані установам та організаціям.

5.4. Повноваження органів Державної фінансової інспекції України щодо бюджетного контролю.

Бюджетним кодексом України визначено, що основними повноваженнями Державної фінансової інспекції України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства є здійснення контролю за:

цільовим та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів (зокрема, й через проведення державного фінансового аудита);

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів бюджетним асигнуванням чи паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмноцільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

5.5. Контроль виконання місцевих бюджетів.

Контроль виконання місцевих бюджетів здійснюють у місцевих фінансових органах – фінансових органах місцевого самоврядування та місцевих фінансових органах виконавчої влади.

До фінансових органів місцевого самоврядування належать фінансові відділи виконавчих комітетів та інших виконавчих органів місцевого самоврядування. Фінансові відділи в системі місцевого самоврядування функціонують у містах, які мають статус так званого обласного підпорядкування, та в районах цих міст. В Україні 163 міста обласного підпорядкування. Міста Київ і Севастополь у системі місцевого самоврядування не мають власних фінансових органів. Не мають своїх фінансових органів і міста так званого районного підпорядкування.

До місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади належать Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, а також місцеві органи Міністерства податків і зборів, Державної фінансової інспекції, Державної казначейської служби України.

Основними напрямами ревізії місцевих фінансових органів є:

перевірка дотримання чинних нормативних активів щодо складання, затвердження, внесення змін у місцеві бюджети;

ревізія виконання дохідної частини місцевих бюджетів;

ревізія виконання видаткової частини місцевих бюджетів;

ревізія використання бюджетного фінансування в підприємницьких структурах;

перевірка розрахунків за кредитами;

перевірка правильності зберігання державного та муніципального майна, переданого в користування недержавним підприємницьким структурам;

перевірка законності утворення та використання державних позабюджетних фондів;

ревізія виконання кошторисів на утримання фінансових органів, апарату управління місцевого самоврядування, бюджетних установ.

Джерела інформації контролю виконання місцевих бюджетів:

проекти, розрахунки до планів місцевих бюджетів у розрізі видів доходів, видів видатків, а також розпорядників коштів, які фінансуються з цих бюджетів (бюджетних установ);

затверджені бюджети на поточний рік з розрахунками та кошторисами бюджетних установ;

службова переписка з фінансовим органом вищого рівня;

книги, відомості оперативного обліку фінансування розпорядників коштів;

дані бюджетного обліку бухгалтерії фінансового органу про виконання бюджету;

звітність про виконання місцевих бюджетів (місячна, квартальна, річна), яку подають розпорядники коштів з бюджету, а також ревізовані фінансові органи органам вищого рівня (райфінвідділ – облфінуправлінню, облфінуправління – Державній казначейській службі України);

дані бухгалтерського обліку бюджетних установ, які є розпорядниками коштів, дані обліку підприємницьких структур, якщо вони одержують бюджетні кошти, а також щодо розрахунків з бюджетом за додатками.

Ревізії виконання бюджетів району та стану роботи районних фінансових органів проводяться комплексно контрольно-ревізійними управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями, обласними управліннями Державної казначейської служби за узгодженим між ними планом. Ревізії сільських, селищних, міських (районного підпорядкування) рад проводяться контрольно-ревізійними відділами разом із працівниками райфінвідділів та відділів Державної казначейської служби в районах і містах, районними податковими інспекціями. Ревізії виконання кошторисів бюджетних установ залежно від рівня місцевого бюджету є складовими частинами ревізій виконання бюджету відповідного рівня (обласного, районного, сільського).

Таким чином, ревізії проводяться комплексно у фінансових органах, які виконують бюджет відповідного рівня, у бюджетних організаціях, які фінансуються з цього бюджету, та в підприємницьких структурах, які одержують бюджетне фінансування, бюджетні кредити чи кредити під гарантії держави, органів місцевого самоврядування.

Контроль дохідної частини місцевих бюджетів здійснюють за такими напрямами:

перевірка виконання чинних нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю, зокрема, законів України про бюджетну систему, про Державний бюджет України на поточний рік, відповідних указів Президента України та інших нормативних актів, які регламентують формування місцевих бюджетів;

перевірка наявності та правильності розрахунків і обґрунтувань обсягів доходів бюджету на поточний рік. При цьому застосовуються методи аналізу бази планування за даними минулого періоду, урахування змін дохідної бази планового періоду, ужитих заходів з розширення дохідної бази, особливо в умовах дотаційного бюджету;

оцінка стану виконання дохідної частини бюджету за місяцями, кварталами року. Використовуючи дані звітності фіноргану та податкової інспекції про доходи, заборгованість платників податків, списання заборгованості платників, донарахування за актами ревізії, ревізор аналізує дані для уточнення програми ревізії, визначення ревізованих обʼєктів для повторного контролю;

перевірка дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обовʼязкових платежів до місцевих бюджетів;

перевірка повноти та своєчасності зарахування на поточний рахунок місцевого бюджету;

перевірка повноти оплати банками відсотків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

перевірка доходів від корпоративних прав і повноти надходжень дивідендів за акціями підприємств, орендної плати за майно, передане в користування недержавним підприємницьким структурам;

перевірка достовірності звітності про доходи за звітними періодами;

перевірка стану податкового контролю в податкових інспекціях.

Основні напрями контролю видаткової частини місцевих бюджетів:

перевірка обґрунтованості планування видатків бюджету на поточний рік за галузями, видами видатків у розрізі кодів економічної класифікації;

перевірка обгрунтованості внесення змін до кошторисів видатків розпорядників коштів, бюджетних установ протягом поточного року;

оцінка виконання видаткової частини бюджету за ревізований період за місяцями, кварталами року, виявлення відхилень та причин їхнього виникнення: за видами поточних видатків захищених статей видатків (заробітна плата з нарахуваннями, витрати на харчування, медикаменти), за розпорядками коштів (установи освіти, охорони здоровʼя, культури, соціального захисту населення), капітальними витратами (капремонт, придбання основних засобів);

перевірка дотримання чинного порядку фінансування з бюджету, своєчасності та повноти фінансування заходів, передбачених бюджетом: бюджетних установ, цільового фінансування підприємницьких структур, цільових програм соціального напряму;

контроль операцій з надання короткотермінових бюджетних позик, розрахунків з бюджетами нижчих рівнів за дотаціями та субвенціями здійснюється для: перевірки правильності розрахунків і обгрунтувань; визначення обсягів фактичного фінансування; виявлення фактів нецільового використання коштів.

Контроль розрахунків за кредитами, наданими з бюджету, та з установ банку, наданими під державні гарантії підприємницьким структурам передбачає:

перевірку обґрунтованості та доцільності надання бюджетних кредитів субʼєктам підприємницької діяльності, умов кредитування;

перевірку забезпечення кредитів, виконання кредитної угоди щодо цільового використання кредитів;

у разі наявності протермінованої заборгованості за бюджетними кредитами вивчаються питання про причини виникнення, ужиті заходи до погашення кредитів через реалізацію забезпечення (майна застави), через господарський суд про примусове стягнення боргу, відшкодування коштів бюджету;

контроль використання кредитів, наданих суб’єктам підприємницької діяльності під гарантії уряду держави чи місцевих адміністрацій органів самоврядування.

Контроль правомірності формування та використання державних позабюджетних фондів проводять за напрямами:

перевірка правомірності утворення позабюджетних фондів місцевих адміністрацій чи органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

контроль планування джерел надходжень коштів та фактичних надходжень у фонди;

перевірка правомірності утворення та використання резервних фондів місцевих державних адміністрацій, органів самоврядування;

контроль за станом надходжень у позабюджетні фонди та правильністю використання підприємствами, установами й організаціями виділених їм з відповідного позабюджетного фонду коштів.

Тема 6. ДЕРЖАВНИЙ АУДИТ

6.1. Сутність та організаційно-правові засади державного аудиту

Стратегічним напрямом розвитку державного фінансового контролю в Україні є запровадження нових його видів і форм. Донедавна основною формою державного контролю вважалася ревізія. Проте з 2006 року поступово на законодавчому рівні запроваджують поняття «державний фінансовий аудит» як різновид державного фінансового контролю, що полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного і ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Поява державного аудиту в українській практиці контрольних органів зумовлена необхідністю:

підвищення результативності, дієвості й ефективності державного фінансового контролю;

істотного поліпшення діяльності виконавчих органів влади й інших організацій, що використовують державні ресурси;

запровадження у бюджетній сфері нової, менш фіскальної, але оперативнішої та партнерської форми контролю.

Етапи становлення аудиту та державного аудиту в Україні зображено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Етапи становлення державного аудиту в Україні

Нормативними документами, які регламентують проведення державного аудиту є затверджені Кабінетом Міністрів України порядки проведення державного фінансового аудиту:

діяльності бюджетних установ;

виконання бюджетних програм;

виконання місцевих бюджетів;

окремих господарських операцій тощо.

Ці документи базуються на стандартах Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI).

Метою стандартів аудиту INTOSAI є узагальнення кращого світового досвіду в цій сфері і створення умов для ефективного правління державними ресурсами.

Загальна основа системи стандартів аудиту INTOSAI була розроблена на базі Лімської і Токійської декларацій, документів, прийнятих на конгресах INTOSAI, а також доповіді групи експертів Організації Обʼєднаних Націй з питань бухгалтерського обліку в державному секторі і контролю державних фінансів у країнах, які розвиваються.

Стандарти аудиту INTOSAI поділяються на чотири категорії:

–базові принципи;

–загальні стандарти (визначають питання незалежності, компетенції, незалежної старанності, відбору й навчання та підвищення кваліфікації персоналу, підготовки інструкцій, підтримки кваліфікації і досвіду);

–стандарти проведення аудиту (визначають питання планування, нагляду та огляду, внутрішнього контролю, відповідності законодавству та нормативно-правовим актам, а також аудиторських доказів-фактів, аналітичних процедур);

–стандарти звітування, котрі визначають правила складання звітів, їх повноти, завершеності, відповідності тематиці, своєчасності тощо.

Державний аудит суттєво відрізняється від інших форм фінансового контролю – незалежного аудиту та інспектування (ревізії) (див. табл. 6.1.).

Державний аудит – форма державного контролю за фінансово-господарською діяльністю об’єкта контролю, правильністю ведення ним обліку та фінансової звітності, законністю здійснення операцій та відповідністю їх установленим нормам, а також за економічністю, ефективністю й результативністю адміністративної діяльності щодо публічних фінансів відповідних органів та організацій з метою внесення пропозицій і рекомендацій для виправлення виявлених недоліків.

Згідно з глосарієм Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю розрізняють два види державного аудиту – фінансовий аудит і аудит адміністративної діяльності.

Фінансовий аудит – це форма контролю, яка передбачає дослідження фінансових документів і рахунків об’єкта контролю з метою виявлення відповідності виконання фінансово-господарських операцій поставленим завданням і бюджету, достовірності відображення їх в обліку та звітності, а також передбачає перевірку дотримання чинного законодавства, правил і норм.

Аудит адміністративної діяльності – це форма контролю, за допомогою якої вивчають процедури прийняття та реалізації управлінських рішень, спрямованих на досягнення поставлених завдань. Одним з елементів такого аудиту є аудит використання ресурсів – форма контролю якості управлінських рішень стосовно економічності й ефективності використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів.

Державний фінансовий аудит – різновид державного фінансового контролю, що полягає у перевірці й аналізі ефективності використання державних і комунальних коштів, майна та інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, а також ефективності функціонування системи внутрішнього контролю. Видами державного фінансового аудиту є аудит діяльності бюджетних установ (фінансовогосподарський аудит), аудит виконання бюджетних програм (аудит ефективності), а також здійснюваний органами державної фінансової інспекції аудит діяльності суб’єктів господарювання.

Фінансово-господарський аудит спрямований на запобігання фінансовим порушенням та на забезпечення достовірності фінансової звітності. Основними його завданнями є сприяння бюджетній установі у правильному веденні бухгалтерського обліку та законному використанні бюджетних коштів, державного і комунального майна, у складанні правильної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю. Фінансово-господарський аудит є постійним контролем, здійснюваним органами державної фінансової інспекції протягом бюджетного року. Він передбачає три етапи: перший – підготовка до фінансово-господарського аудиту (ознайомлення з

Таблиця6.1

Порівняльна характеристика основних форм фінансового контролю

особливостями діяльності бюджетної установи, системою її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього фінансового контролю, оцінювання ризиків, підготовка програми аудиту); другий – здійснення поточних аудиторських процедур (підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відбиття в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, надання керівництву бюджетної установи – у разі виявлення недоліків і порушень – рекомендацій щодо їх усунення, а також моніторинг їх ліквідації); третій – дослідження річної фінансової звітності (підготовка висновку щодо достовірності звітності, укладання, узгодження та підписання аудиторського звіту, реалізація результатів дослідження).

Аудит виконання бюджетних програм, або аудит ефективності, здійснюють з метою напрацювання обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на реалізацію бюджетних програм. Основними завданнями цього аудиту є: оцінювання ефективності та результативності виконання бюджетних програм; виявлення огріхів і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасній, повній і якісній реалізації запланованих завдань; визначення рівня впливу виявлених недоліків на реалізацію запланованих завдань; розробляння пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів. До проведення аудиту ефективності органи державної фінансової інспекції можуть залучати працівників підрозділів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ. Основними критеріями аудиту ефективності є: продуктивність – співвідношення між обсягами виробленої продукції, наданих послуг чи іншими результатами діяльності розпорядника або одержувача бюджетних коштів та використаних на них фінансових, матеріальних і трудових ресурсів; результативність – рівень відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника або одержувача коштів запланованим результатам; економність – досягнення розпорядником або одержувачем бюджетних коштів запланованих результатів завдяки використанню найменшого обсягу бюджетних коштів або досягнення найкращого результату за рахунок використання виділеного обсягу бюджетних коштів.

Особливим видом державного фінансового аудиту є аудит діяльності суб’єктів господарювання, здійснюваний органами державної фінансової інспекції. Він полягає у перевірці й аналізі фінансово-господарської діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб’єктів господарювання державного сектора економіки, а також інших суб’єктів господарювання, що отримують (чи отримували в період, за який здійснюють аудит) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (чи використовували) державне або комунальне майно.

6.2. Організація державного аудиту.

Організацією державного аудиту займається орган, уповноважений на його проведення. В Україні щодо фінансового аудиту – це Державна фінансова інспекція України, а щодо аудиту ефективності – Рахункова палата.

Система організації державного аудиту охоплює такі елементи:

субʼєкти державного аудиту – державні аудитори, які мають певні повноваження на здійснення державного аудиту і відповідають певним вимогам;

учасники державного аудиту – окремі особи або їх групи, які в тій чи іншій мірі беруть участь у здійсненні державного аудиту (наприклад, розпорядники бюджетних коштів);

аудиторські дії – будь-які дії субʼєкта аудиторської діяльності, спрямовані на виконання програми державного аудиту;

аудиторські операції – сукупність взаємозвʼязаних аудиторських дій, спрямованих на досягнення цілей державного аудиту;

засоби державного аудиту – інформаційно-законодавча база, яка забезпечує досягнення необхідного результату при проведенні державного аудиту;

способи державного аудиту – це конкретні шляхи досягнення наміченого результату державного аудиту за допомогою наявних засобів, зумовлених завданнями державного аудиту. Вони можуть бути гласні і негласні, базуватися на наукових та професійних знаннях;

результат аудиторських дій – висновок державного аудитора, складений в результаті застосування суб’єктами державного аудиту комплексу способів і засобів державного аудиту.

Результативність та ефективність державного аудиту значною мірою залежить від наявності усіх перерахованих елементів та їхньої раціональної організації.

Стадіями державного фінансового аудиту, який здійснюють органи Державної фінансової інспекції України є:

організаційна – вибір об’єкта та організаційно-методична підготовка аудиту;

дослідна – реалізація процесу аудиту державними аудиторами безпосередньо на об’єктів аудиту;

узагальнення результатів аудиту – систематизація виявлених недоліків та порушень у діяльності підконтрольного підприємства або бюджетної програми, розробляння рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків та попередження їх у майбутньому.

Етапи здійснення фінансового аудиту визначаються його видом і наведені в табл. 6.2.

Таблиця6.2

Етапи здійснення різних видів державного аудиту

Державний фінансовий аудит проводиться відповідно до річних та квартальних планів. У процесі визначення об’єктів аудиту враховують обсяги фінансових потоків на утримання державних органів та виконання бюджетних програм, публічну інформацію про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та факти неефективного управління державним майном, пропозиції органів державного фінансового контролю тощо. При цьому також враховують можливості служб державного аудиту Державної фінансової інспекції, які визначають як часом проведення одного аудиту, так і чисельністю державних аудиторів. Число аудиторів на одну бюджетну установу залежить від таких чинників: кількості бюджетних програм, учасником яких є установа; обсягів бюджетного фінансування; кількості структурних підрозділів; особливостей організації бухгалтерського обліку, системи внутрішньогосподарського фінансового контролю та інших чинників.

План державного фінансового аудиту охоплює:

правові межі аудиту;

стислий опис об’єкта аудиту;