ДФК_ Конспект лекцій

конфіденційність планів контролю;

економічність ефективність контролю – витрати на контроль не повинні перевищувати очікуваних збитків через відсутність контрольних заходів.

Тема 2. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

2.1. Мета та завдання державного фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль (ДФК) – це контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю взяття фінансових зобов’язань і визначення потреби в бюджетних коштах, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і в суб’єктів господарювання державного сектора економіки. Цей контроль поширюється також на підприємства й організації, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, використовують державне чи комунальне майно чи отримували кредити під гарантії Кабінету міністрів України. Крім того, цей контроль передбачає перевірку виконання місцевих бюджетів, розробляння пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та порушень і запобігання їм надалі.

ДФК є однією з важливих функцій державного управління, яка полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування и ефективного використання фінансових ресурсів держави для досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Метою ДФК є:

викриття на підконтрольних об’єктах порушень принципів законності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових і матеріальних ресурсів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на якомога ранній стадії;

реалізація заходів щодо запобігання таким порушенням у майбутньому;

притягнення винних у фінансових порушеннях до відповідальності, забезпечення відшкодування заподіяних збитків.

Основне завдання ДФК полягає у забезпеченні законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі. Він дає змогу запобігати правопорушенням і зловживанням; виявляти порушення відхилення від вимог чинного законодавства й обґрунтувати рішення та дії щодо притягнення до відповідальності винних посадових осіб; захищати та ефективно використовувати об’єкти власності.

2.2. Предмет, об’єкти та принципи організації й здійснення державного фінансового контролю.

На фінансовий контроль як функцію управління покладені завдання безперервного спостереження за процесом виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту та їхня перевірка, а також виявлення порушень законності фінансово-господарської діяльності. Тому в широкому розумінні предметом ДФК є господарська і фінансова діяльність підприємств та організацій, зокрема: активи, що належать державі, у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні яких бере участь підконтрольний об’єкт; кошти, що залишаються в розпорядженні підконтрольного об’єкта у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів; кредити, отримані під гарантії Кабінету Міністрів України; нормативно-правова діяльність підконтрольних об’єктів.

Об’єкти ДФК – підконтрольні об’єкти, що беруть участь у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні активів, що належать державі, коштів, які залишаються в їхньому розпорядженні у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів чи державних позабюджетних фондів та отриманням кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України, а також операції, що проводяться підконтрольними об’єктами з такими активами.

Принципи організації ДФК:

розмежування місця, ролі, завдань та функцій органів державного фінансового контролю згідно з установленим Конституцією та законодавством України розмежуванням компетенції законодавчої та виконавчої влади;

функціональна, організаційна, персональна та фінансова незалежність органів державного фінансового контролю та їхніх посадових осіб від підконтрольних об’єктів;

координація діяльності органів державного фінансового контролю для уникнення дублювання в їхній роботі та забезпечення єдиної системи державного фінансового контролю на всіх рівнях державної влади.

Основними принципами здійснення ДФК є: законність, обов’язковість, стратегічна спрямованість, неупередженість, всебічність (всеосяжність), системність, плановість, регулярність (своєчасність), конкретність, економічність, гласність (за умови дотримання державної, службової, комерційної та іншої таємниці, що охороняється законом), дієвість.

Залежно від підстав його проведення ДФК може бути обов’язковим (проводять, коли це передбачено нормативно-правовими актами, у разі звернення компетентних органів, а також за наявності певних підстав, передбачених законодавством) та ініціативним (проводять на підставі власного рішення суб’єкта контролю).

2.3. Структура та суб’єкти державного фінансового контролю.

ДФК є владним контролем. Залежно від правового статусу суб’єктів контролю та їхніх контрольних повноважень ДФК розрізняють загальнодержавний, відомчий та комунальний (муніципальний) ДФК.

Загальнодержавний фінансовий контроль поділяється на:

парламентський – його здійснює орган законодавчої влади – Верховна Рада України;

інституційний – здійснює Рахункова палата – спеціальний орган фінансового контролю, повноваження якого визначені Конституцією України;

президентський – здійснює Президент України, підписуючи відповідні закони та видаючи інші нормативні акти, що стосуються фінансових питань і фінансового контролю;

адміністративний – здійснює Кабінет Міністрів України;

спеціалізований – здійснює Міністерство фінансів України, інші державні органи фінансового контролю та державні органи, наділені контрольними повноваженнями.

Відомчий фінансовий контроль може бути внутрішньовідомчим (його здійснюють відповідні державні відомства на підпорядкованих їм підприємствах і в установах) і внутрішньогосподарським (здійснюють на державних підприємствах і в установах спеціально створені служби та відділи, зокрема фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ внутрішнього контролю).

Комунальний (муніципальний) фінансовий контроль здійснюють контрольні (ревізійні) комісії рад народних депутатів і органів місцевого самоврядування.

Структуру ДФК наведено на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Структура ДФК в Україні

Функції та завдання органів контролю України регламентовані законодавчо.

Тема 3. Органи державного фінансового контролю

Верховна Рада України згідно з Конституцією України у сфері фінансового контролю здійснює функції, до яких належать: затвердження Держбюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Держбюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних країн, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Держбюджетом, здійснення контролю за їх використанням. Верховна Рада України приймає закони, які винятково встановлюють Держбюджет і бюджетну систему України, систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми й методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також чужоземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів, порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Парламент здійснює контрольні функції або самостійно або через створювані ним комітети.

Рахункова палата Верховної Ради України є постійно діючим органом державного фінансовоекономічного контролю. Вона має повноваження здійснювати контрольно-ревізійні, експертноаналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, позабюджетних фондів, фінансовокредитних і валютних ресурсів. Крім того, їй надано право провадити перевірки й ревізії діяльності Національного банку України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, інших підзвітних Верховній Раді України органів, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах її функцій.

Завданнями Рахункової палати є:

організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин державного бюджету;

здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності витрачання державних коштів, валютних і кредитнофінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик, економічної та іншої допомоги чужоземним державам, міжнародним організаціям, а також щодо укладання угод про державні позики і кредити, здійснення контролю за використанням одержаних Україною кредитів,

здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, коштовних металів, каміння, наданням кредитів та здійсненням операцій щодо розміщення золотого і валютного резервів;

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій щодо їх усунення;

регулярне інформування Верховної Ради України, її підрозділів про виконання Державного бюджету України і стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Президент України здійснює фінансовий контроль, контролюючи зміст законів, що стосуються фінансів, у тому числі Законів про Держбюджет України, що їх він наділений правом підписувати згідно з Конституцією України, а також беручи участь в утворенні інституцій, що здійснюють фінансовий контроль, та створюючи фінансово-контрольні норми, які містяться в Указах та розпорядженнях.

Кабінет Міністрів України – розробляє проект Закону про Держбюджет, забезпечує виконання затвердженого Держбюджету, подає до Верховної Ради України звіт.

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади у складі Кабінету Міністрів України, який реалізує державну фінансову політику та здійснює загальне керівництво у сфері державних фінансів. Основними завданнями міністерства є:

формування пріоритетних напрямів державної фінансової політики;

складання і забезпечення виконання державного бюджету;

концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки, фінансове забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення державних фінансових резервів;

напрацювання нових і вдосконалення наявних форм фінансових відносин держави з чужоземними країнами та міжнародними фінансовими організаціями, а також держави з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності;

удосконалення фінансового механізму, методів фінансового та бюджетного планування і фінансування витрат.

Державна фіскальна служба України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями ДФС України є:

забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;

забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;

забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом термін, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Державна фінансова інспекція України – центральний орган виконавчої влади, завданням якого є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів, розробляння пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм надалі. Інспекція на доручення прокурора або слідчого має також право контролювати всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Національний банк України – центральний банк нашої держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності її грошової одиниці. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності. Поряд зі своєю основною функцією НБУ виконує інші функції, зокрема:

відповідно до розроблених Радою НБУ основних засад грошово-кредитної політики забезпечує і проводить цю політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

виступає кредитором останньої інстанції для банків та організовує систему рефінансування;

встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, а також захисту інформації, коштів та майна;

організовує створення й методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками і фінансово-кредитними установами;

визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій;

здійснює банківське регулювання та нагляд;

веде реєстр банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування;

здійснює валютне регулювання, визначає порядок платежів в іноземній валюті, організовує і забезпечує валютний контроль;

забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів, здійснення операцій з ними і банківськими металами;

аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин;

здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції.

Державна служба фінансового моніторингу України – центральний, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, діяльність якого спрямовує і координує Кабінет Міністрів України. Основними завданнями цієї служби є: участь у реалізації державної політики щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; збір, опрацювання та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому моніторингу, а також створення єдиної державної інформаційної системи в цій сфері; налагодження співпраці, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами чужоземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Державна казначейська служба України – підрозділ Міністерства фінансів України, метою якого є забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності щодо фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України. Основними завданнями цієї служби є:

організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

фінансування видатків Державного бюджету України;

ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан

виконання Державного бюджету України;

управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

контроль за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів;

розробляння нормативно-методичних документів із питань бухгалтерського обліку, звітності й організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти чи кошти державних позабюджетних фондів.

До інших відомств, які здійснюють загальнодержавний спеціалізований фінансовий контроль належать:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг;

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Державна пробірна служба України та інші.

Аудиторська палата України – незалежний, самостійний орган, що функціонує на засадах самоврядування і регулює аудиторську діяльність в Україні. Основними функціями палати є:

забезпечення державного регулювання діяльності аудиторських організацій і аудиторів;

визначення головних напрямів розвитку аудиту в Україні;

розробляння єдиної методологічної основи, форм і методів проведення аудиту;

вивчення ринку аудиторських послуг.

З метою виконання зазначених функцій палата:

здійснює методичне керівництво аудиторськими організаціями й аудиторами;

веде облік аудиторських організацій і аудиторів;

розробляє положення та інструкції, що регламентують аудиторську діяльність;

розробляє методичні рекомендації щодо здійснення та координації аудиторської діяльності;

розробляє кваліфікаційні вимоги до аудиторів і визначає порядок ведення аудиторської діяльності;

організовує екзамени й атестацію аудиторів, а також видає їм ліцензії;

розробляє та затверджує тарифи на основні види аудиторських послуг;

організовує контроль за діяльністю аудиторських фірм і аудиторів;

вирішує питання позбавлення аудиторів ліцензій та застосування до них інших заходів згідно із законодавством;

готує пропозиції та рекомендації щодо зміни чинного законодавства з питань аудиту;

видає довідкові, інформаційні, наукові та методичні матеріали з аудиту, що належать до компетенції палати;

сприяє впровадженню нової техніки та нових інформаційних технологій у сферу аудиторської практики.

Тема 4. Стандарти державного фінансового контролю

Стандарти державного фінансового контролю (СДФК) запроваджені Головним Контрольноревізійним Управлінням України (ГоловКРУ України) 9 серпня 2002 р. наказом "Про затвердження стандартів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна" [2].

Стандарти державного фінансового контролю запроваджені з метою приведення контрольноревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади до єдиних норм й правил для створення дієвого механізму протидії правопорушенням та зловживанням у сфері використання бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Об'єктивна необхідність запровадження стандартів державного фінансового контролю Державною контрольно-ревізійною службою (ДКРС) України полягає в тому, що під час

проведення нею ревізій та перевірок на підприємствах, в організаціях, закладах, які використовують бюджетні кошти, державне й комунальне майно, виявились численні факти господарських порушень і зловживань, котрі завдавали державі збитків на тисячі (мільйони) гривень. Це не сприяло забезпеченню високої відповідальності державних службовців та інших осіб за надані державою кошти, повному збереженню державного та комунального майна і його використання й вимагало запровадження стандартизованих норм і правил у цій сфері економічної діяльності.

ГоловКРУ України затвердило вісім стандартів ДФК:

o"Терміни, які вживаються в стандартах державного фінансового контролю", де практикується значення шести термінів (суб'єкти ДФК, суб'єкти господарювання, контрольний захід, ініціатор контрольного заходу, тема контрольного заходу, спільні контрольні заходи);

o"Планування державного фінансового контролю " , де розкрито загальні положення, мету планування контрольних заходів суб'єктами ДФК і встановлено основні вимоги до планів контрольних заходів;

o"Організація та виконання контрольних заходів " , де викладено загальні положення,

порядок організації і виконання контрольних заходів;

o"Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання" , де висвітлено загальні положення, порядок документування результатів і оформлення матеріалів контрольних заходів, методику опрацювання та використання цих матеріалів;

o"Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню", де відображено загальні положення, основні засади доступу і користування засобами електронного зберігання та обробки інформації суб'єкта господарювання, на якому проводиться контрольний захід, а також основні засади використання інформації, що міститься в засобах електронного зберігання та обробки інформації суб'єкта господарювання в процесі документування результатів контрольних заходів;

o"Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю ", де висвітлено загальні положення,

мету і основні критерії оцінки стану внутрішнього фінансового контролю;

o"Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб ", де розкрито загальні положення та заходи щодо попередження правопорушень;

o"Оприлюднення результатів державного фінансового контролю", де відображено загальні положення, форми оприлюднення інформації про результати державного фінансового контролю і відповідні обмеження щодо цього оприлюднення.

Тема 5. БЮДЖЕТНИЙ КОНТРОЛЬ

5.1. Суб’єкти, основні засади та види бюджетного контролю.

Контроль виконання державного та місцевих бюджетів (бюджетний контроль) є підсистемою фінансового контролю. Його здійснюють постійно та на всіх стадіях бюджетного процесу – під час складання, розгляду, затвердження бюджетів, а також під час розгляду та затвердження звітів про виконання бюджетів. Напрямки, які охоплює контроль виконання бюджетів

наведено на рисунку 5.1.

Рис. 5.1. Напрями бюджетного контролю

Суб’єкти бюджетного контролю та їхні функції:

Верховна Рада України – дотримання бюджетного законодавства, розгляду звітів про виконання державного бюджету та звітів розпорядників про використання бюджетних коштів та коштів резервного фонду. Здійснює попередній контроль шляхом прийняття Бюджетної резолюції, розгляду та схвалення закону про Державний бюджет України тощо;

Комітет з питань бюджету Верховної Ради України – відповідність законопроекту про державний бюджет Бюджетній резолюції та інших законопроектів бюджетному законодавству;

Місцеві ради – дотримання бюджетного законодавства на відповідній території, виконання рішень про бюджет;

Органи державної влади – показники затвердження бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ місцевих бюджетів, відповідністю рішень місцевих рад бюджетному законодавству;

Рахункова палата – ефективність використання коштів та управління коштами державного бюджету, утворення, обслуговування та погашення державного боргу, а також використання коштів у частині фінансування державних адміністрацій тощо;

Міністерство фінансів України – складання проектів бюджетів, виконання бюджетів, оперативне управління коштами бюджетів, міжбюджетні відносини;

Державна казначейська служба України – поточні операції з виконання бюджетів, облік та звітність щодо операцій з коштами бюджетів усіх рівнів, виконання кошторисів доходів і видатків, цільове спрямування бюджетних коштів;

Державна фінансова інспекція України – цільове і раціональне використанням бюджетних коштів, цільове використання та своєчасне повернення позик, наданих суб’єктам підприємницької діяльності під гарантії Уряду, ведення бухобліку та звітності про виконання бюджетів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ;

Державна фіскальна службаУкраїни – дотриманням податкового законодавства, правильність обчислення, повнота і своєчасність сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, установлених законодавством.

Крім того, до бюджетного контролю можуть залучатися аудиторські фірми, завданням яких є виявлення порушень та недоліків у використанні бюджетних коштів.

Основними засадами фінансового контролю у бюджетній сфері, визначеними Бюджетним кодексом України є:

організація контролю на всіх стадіях бюджетного процесу;

неперервність контрольних процедур;

контроль за дотриманням бюджетного законодавства та посилення відповідальності за бюджетні правопорушення;

оцінка ефективності використання бюджетних коштів;

функції та завдання контролю на всіх стадіях бюджетного процесу;

основні засади внутрішнього контролю в бюджетних установах та суб’єкти здійснення зовнішнього контролю (Рахункова палата та Державна фінансова інспекція України).

Кодекс сформував належне правове поле діяльності розпорядників коштів, які за рахунок бюджетних коштів повинні досягти конкретних результатів, належно управляти бюджетними асигнуваннями, контролювати розпорядників нижчого рівня (затвердження кошторисів, надходження і витрачання коштів, звітність). Особлива увага звернена на відповідність видатків бюджетним призначенням.

У Кодексі передбачена відповідальність учасників бюджетного процесу за вчинені бюджетні правопорушення або бездіяльність, що привела до таких. Визначено поняття бюджетного правопорушення, зміст нецільового використання бюджетних коштів та відповідальність суб’єктів (припинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами, накладання стягнень). Встановлено відповідальність за порушення бюджетного планування у органах місцевого самоврядування.

За терміном проведення розрізняють три види контролю державних видатків:

попередній – проводиться на стадіях складання і розгляду проекту бюджетів та кошторисів бюджетних установ тощо. Його здійснюють до виконання операцій з надходження та витрачання

коштів з метою виявлення реальних джерел та оцінювання обсягів надходжень до бюджету, попередження порушення законів та нецільове використання коштів;

поточний – проводять під час руху бюджетних коштів. Такий контроль забезпечує їх цільове, раціональне і ефективне використання на стадії здійснення операцій (перевірка відповідності видатків бюджетним призначенням);

подальший – проводять після здійснення фінансових операцій з метою перевірки виконання бюджету, кошторисів та використання бюджетних асигнувань. За виявленими недоліками та порушеннями оцінюють невикористані резерви у формуванні та використанні коштів бюджету та розробляються заходи щодо їх реалізації, але лише в наступному бюджетному періоді. Його проводять після отримання доходів та проведення видатків шляхом перевірок і ревізій (законність, цільове призначення, ефективність).

5.2. Контроль виконання Державного бюджету в системі Державної казначейської служби України.

Основним органом, який на стадії виконання бюджетів забезпечує ефективну реалізацію всіх видів контролю є Державна казначейська служба України (ДКСУ). Органи ДКСУ мають право проводити на всіх рівнях, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів операцій з бюджетними коштами, одержувати необхідні пояснення, довідки й відомості з питань що виникають у процесі перевірки. Контроль за виконанням бюджету ДКСУ здійснює на всіх етапах використання коштів: прийняття зобов’язань, перевірка документів на оплату, оплата. Перевірки проводяться на регулярній основі і забезпечують суворий контроль за правильністю операцій з бюджетними коштами та їх бухгалтерським обліком, що робить поточний контроль ефективніший від наступного.

Казначейська форма обслуговування державного бюджету ґрунтується на принципі єдиного казначейського рахунку, який передбачає зосередження державних коштів в одній касі (тобто зарахування всіх державних доходів відповідно до бюджетної класифікації і розподіл наступних видатків державного бюджету) та регулювання їх єдиним бухгалтерським обліком. Відповідно до цього принципу на ім’я Головного управління ДКСУ та його територіальних органів в установах банків відкриваються бюджетні рахунки для зарахування платежів до державного бюджету. Головне управління ДКСУ контролює роботу єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему казначейства. Джерелом для здійснення такого контролю є дані про щоденні залишки коштів на рахунках «Доходи державного бюджету» і «Кошти державного бюджету».

Акумуляція бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку, який об’єднує систему рахунків, що діють в одному режимі, дає змогу Головному управлінню ДКСУ мати в реальному режимі часу інформацію про:

баланс єдиного казначейського рахунку, який отримано як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках;

рух коштів, що надійшли на рахунки і поповнили доходну частину державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

результати виконання бюджетів.

Отже, функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує повну незалежність держави від банківської системи у справі здійснення контролю й обліку дохідної частини державного бюджету.

Казначейська форма обслуговування державного бюджету передбачає реалізацію ДКСУ таких

контрольних функцій:

організація і здійснення контролю за дотриманням установленого порядку виконання Державного бюджету України;

організація контролю за надходженням доходів до державного бюджету України;

здійснення контролю за рухом коштів на єдиному казначейському рахунку;

організація та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів державних позабюджетних фондів;

контроль за обсягами та динамікою кредиторської і дебіторської заборгованості бюджетних установ.

У рамках виконання контрольних функцій органи Державного казначейства України організують свою діяльність у тісній взаємодії з іншими органами державного фінансового контролю: органами фінансової інспекції, податкової служби України, а також органами виконавчої влади.

Джерелами інформації для контролю є:

виписки з розпису доходів і видатків державного бюджету;

єдині кошториси доходів і видатків розпорядників коштів, розрахунки до кошторисів по видатках за бюджетною класифікацією та зміни до них;

службова переписка територіальних підрозділів ДКСУ з Головним управлінням ДКСУ;

книги, відомості оперативного обліку відділів розмежування та оперативно-аналітичного обліку доходів державного бюджету, управлінь оперативного касового планування видатків державного бюджету, відділів обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів розпорядників коштів (бюджетних установ);

дані бухгалтерського обліку про виконання бюджету;

звітність про виконання доходів та видатків державного бюджету по територіальних підрозділах ДКСУ (місячна, квартальна, річна), яку подають розпорядники коштів державного бюджету, а також ревізовані територіальні підрозділи казначейства відділенням вищого рівня – Головному та обласним управлінням ДКСУ, форми банківської щомісячної звітності;

дані бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ і організацій – розпорядників коштів державного бюджету, дані обліку підприємницьких структур про одержані бюджетні кошти і стан розрахунків з бюджетом по кодах.

Основні напрями контролю надходження бюджетних коштів на єдиний казначейський рахунок і доходів державного бюджету:

перевірка своєчасності виконання банківськими установами платіжних доручень платників щодо зарахування податків і зборів до державного бюджету;

контроль правильності розподілу відрахувань від регулюючих доходів між бюджетами різних рівнів;

щоденний контроль повноти перерахування доходів державного бюджету та залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку;

перевірка дотримання методології бухгалтерського обліку у процесі відображення всіх надходжень, що належать державному бюджету, та всіх повернень коштів, що були стягнуті помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Чинним законодавством на ДКСУ покладено також функції виконання видаткової частини державного бюджету шляхом здійснення платежів з єдиного казначейського рахунку через реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних відділеннях ДКСУ розпорядником бюджетних коштів.

Згідно Бюджетного кодексу України стадіями виконання державного бюджету за видатками

є:

визначення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

взяття бюджетних зобов’язань;

отримання товарів, робіт, послуг;

здійснення платежів;

використання товарів, робіт, послуг на виконання бюджетних програм.

Основними напрямами здійснюваного ДКСУ контролю використання коштів державного бюджету є:

контроль відповідності кошторисів доходів і видатків розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України;

перевірка доцільності та ефективності витрат бюджетних коштів;

контроль проходження платежів за дорученнями розпорядників бюджетних коштів;

контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій з витрачання бюджетних коштів.

В процесі контролю за виконанням державного бюджету в системі ДКСУ можуть бути виявлені бюджетні правопорушення – факти недотримання учасником бюджетного процесу