2.3.2. Послідовність оцінки:

а) Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II ( окремо ! ):

(чол)

де: W_заг. - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м³/год;

W_норм. - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м³/год/людину.

Режим I

Режим II

б) визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення сховища в режимі I і II(окремо!):

Режим I

Режим IІ

де: М_ф – кількість людей, що підлягає укриттю (приймається фактична вмістимість сховища).

Якщо К_ж  1, то система повітропостачання сховища забезпечує виробничий персонал чистим повітрям, якщо К_ж  1, то кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Необхідно вжити заходів для збільшення кількості фільтровентиляційних комплексів до конкретної величини.

Необхідно забезпечити режим III, режим повної ізоляції. За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).

Т=21,24год

шт

Так як установка ФВК-ІI містить в собі РУ-150/6, то нам необхідно доставити ще 5 РУ-150/6.

3. Заходи по захисту персоналу на огд

Заходи по захисту працівників і службовців

Повинні застосовуватися основні заходи по попередженню викидів СДОР на хімічно небезпечних підприємствах, до яких входять:

1. Організаційні

1. Установка локальних (місцевих) автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації (НС) виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій по сигналах оповіщення.

2. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнувань, пожеж при можливих метеоумовах і створення запасів по матеріально-технічному забезпеченню заходів по захисту й евакуації населення на випадок аварії.

3. Постійно діючий контроль за викидами СДОР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі робочих приміщень.

4. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту й зберігання їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання.

5. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги при можливих ураженнях і його періодичне тренування.

6. Розробка інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обов`язків при НС, а також плану дій при НС.

1. Інженерно-технічні:

   1. Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із СДОР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії (запобіжні клапани, клапани-відсікачі, терморегулятори, перепускні або скидаючі пристрої, тощо).

   2. Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із СДОР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах).

   3. Розміщення (будівництво) під сховищами із СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків.

   4. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними СДОР підземних резервуарів з водою для розчинення (зменшення концентрації) при аварійних витоках.

   5. Розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ.

   6. Виготовлення розчинів СДОР за межами основних цехів;

   7. Створення запасів нейтралізуючих речовин в цехах де використовуються СДОР;

   8. Обладнання приміщень і промислових майданчиків системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійною сигналізацією.

   9. Майданчики для перевалки СДОР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель та інших об’єктів не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення.

Крім заходів загальнодержавного масштабу на об’єктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дозволяють зменшити наслідки від НС, як природного, так і техногенного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження.

На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів:

1. створення і підтримання у готовності системи оповіщення;

2. накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності до використання;

3. планування заходів по евакуації;

4. накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання;

5. підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

6. морально-психологічна підготовка робітників та службовців.

Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ

Спеціальна обробка містить у собі проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції об'єктів: транспорту, техніки, одягу, взуття, засобів захисту , а при необхідності і санітарної обробки особового складу сил ЦЗ та населення.

Дегазація - знезаражування об'єктів шляхом руйнації (нейтралізації) або віддалення ОР, НХР.

Дегазація може здійснюватися хімічним, фізико-хімічним або механічним способом.

Хімічний спосіб полягає в руйнації OP, HXP і перетворення їх у нетоксичні продукти в наслідок хімічної реакції.

Фізико-хімічний спосіб дегазації полягає у видаленні OP, HXP із заражених об'єктів шляхом розчинення, випаровування або сорбції; при цьому OP, HXP переходять у розчин, пар або стан сорбції, цілком зберігаючи свої токсичні властивості.

Механічний спосіб дегазації полягає у видаленні OP, HXP із об'єкта наприклад сухими тампонами, в ізоляції його на об'єктах шляхом устрою настилів або в зрізанні зараженого шару.

Дезінфекція здійснюється хімічним, фізичним або механічним способом. Хімічний спосіб засновується на застосуванні розчинів для дезінфекції і дегазації, що володіють властивістю знищувати хвороботворні мікроби і руйнувати токсини. Фізичний спосіб дезінфекції засновується на руйнації хвороботворних мікробів під дією високої температури, наприклад кип'ятінням або застосуванням пару. Механічний спосіб полягає у видаленні біологічних засобів із заражених об'єктів замітанням, витрушуванням, змиванням або зрізанням (ізоляцією) зараженого шару.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Після виходу із зони зараження потрібно пройти санітарну обробку. Потерпілим, у тому числі і незначно ( у яких з‘явилися кашель, нудота і т.п.) повинні звернутися в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профілактичних та лікувальних заходів.

Про усунення небезпеки хімічного ураження і про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦО чи органами міліції. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підвали і виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР у повітрі цих приміщень.