18.3. Вентиляція

Основні документи, які регламентують проектування вентиляції у виробничих приміщеннях, - СНиП 2.04.05-86, СН245-71 (Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий) та "Правила безопасности для производств микробио­логической промышленности".

У виробничих приміщеннях використовують примусову, природну та змішану вентиляцію. Природну вентиляцію проектують у приміщеннях, в яких відсутні, насамперед, значні тепловиділення, атакож інші шкідливості, і де на одного працівника припадає більше ніж 40 м³ об'єму приміщення. В усіх інших випадках проектують примусову або змішану вентиляцію. Примусова вентиляція складається з двох вентиляційних установок: припливної, яка подає свіже повітря у приміщення, і витяжної, яка висмоктує повітря з приміщення і викидає його назовні.

Системи вентиляції повинні бути окремими для кожної групи приміщень. Для виробництв групи А, Б, В та Е система вентиляції повинна бути на кожному поверсі.

Якщо відсутні дані про виділення шкідливостей, то кратність повітряного обміну (кількість об'ємів приміщення за годину) орієнтовно взяти з табл. 18.2.

Водопостачання

Проектують дві системи водопостачання: господарсько-питну і виробничу. Протипожежний водопровід об'єднують з одною з цих систем. Для приготування живильного середовища використовують тільки артезіанську воду або воду з госпо- дарсько-питної системи.

Для охолодження апаратури проектують систему зворотного водопостачання. Суть цієї системи полягає в охолодженні відпрацьованої, теплої, умовно чистої води у градирнях, в яких вона охолоджується за рахунок часткового випаровування під час контакту зі струмом повітря, який в градирні подають вентиляторами. Втрати води поповнюються з джерел чистої води або господарсько-питної системи. Зворотну воду обробляють реагентами (різноманітними комплексонами, антисептиками), щоб у трубопроводах не відкладався накип, не утворювались колонії мікроорганізмів.

Для запобігання раптовому припиненню подачі води внутрішні водопроводи роблять кільцевими, а введення води в цех виконують подвійним у протилежні сторони кільця.

Протипожежний водопровід проектують з урахуванням категорії виробництва, ступеня вогнестійкості, висоти та об'єму будівлі. Пожежні крани встановлюють переважно у виходів, на майданчиках, в коридорах та інших найбільш доступних місцях у шафах на висоті 1,35 м. Детальні відомості наведені в численній літературі, наприклад в [1].

Каналізація

Як і на підприємствах хімічної промисловості, на виробництвах мікробіологічної галузі проектують три види мереж каналізаційних стічних вод: побутові, виробничі і зливові.

Побутові стічні води

Вони становлять незначну частку і не визначають метод очищення стічних вод. Як правило, побутові стічні води об'єднують з виробничими і спрямовують на очисні споруди (не плутати з умовно чистими стінними водами, які спрямовують на градирні). Але існує тенденція повернення очищених виробничих вод у виробництво тому більш

оптимальним варіантом є проектування окремої мережі каналізації і очищення побутових стічних вод.

Виробничі стічні води

Їх поділяють на декілька категорій:

1. Умовно чиста (зворотна вода)

2. Водяний конденсат, який є практично дистильованою водою і який спрямовують на технологічні потреби або повертають в парогенератори.

3. Кислі або лужні стічні води, які спрямовують на очисні споруди після нейтралізації

4. Забруднена органічними або мінеральними речовинами вода, яку спрямовують на очисні споруди.

Зливові води

Ці води спрямовують в окрему каналізаційну мережу і без очищення – у загальноміську каналізацію або безпосередньо у водоймища. Дощові води надходять у мережу через стояки, які проходять крізь будівлі. На покрівлях відстань між лійками, якими споряджені стояки діаметром 100 мм, повинна бути не більше 48 м. Взимку зливну каналізацію можна під’єднювати до господарсько-побутової. В усіх випадках на внутрішньому розгалуженні каналізації передбачають устрої для ревізії, очищення, встановлюють оглядові колодязі. Крім того, через певні відстані підземні каналізаційні труби з'єднують з трубопроводами, які виводять на дах, для запобігання накопиченню у каналізаційних мережах метану, який може утворитись в результаті анаеробного бродіння.