Поняття про проектування інфраструктури виробництва
18.1. Генеральний план підприємства
Генеральний план визначає розміщення підприємства на місцевості і розташування на промисловому майданчику основних і допоміжних цехів, складів, енергетичних і транспортних споруд, усіх підземних та надземних комунікацій.
Під час розроблення генерального плану вирішують такі завдання:
економного використання території;
мінімального впливу підприємства на екологічний стан довкілля;
оптимального розташування цехів згідно із загальною технологією;
виявлення доцільності блокування будівель і споруд у разі можливих аварій і вжиття заходів для недопущення цих блокувань;
забезпечення можливості подальшого розширення виробництва;
забезпечення можливості введення об'єктів по черзі будівництва.
В основі компонування генерального плану лежить принцип поділу території на 4 зони:
передзаводська,
виробнича,
підсобна,
складська.
До передзаводської зони належить майданчик біля основного входу на територію зі стоянкою автотранспорту. На неї виходять фасади адміністративних будівель, відділу кадрів, служби постачання тощо. Розташування виробничої, підсобної та складської зон проектують з урахуванням багатьох чинників, наприклад, метеоумов, технологічного потоку тощо.
Проектування під'їздних шляхів, пожежних депо, транспортних цехів, внутрішньозаводських шляхів здійснюють згідно з чинними правилами і настановами.
У розробленні генерального плану беруть участь фахівці усіх загальнобудівельних спеціальностей, а також технологи, транспортники, енергетики, фахівці з автоматизації і контролю технологічних процесів.
Проект генерального плану містить загальну пояснювальну записку, креслення генерального плану, плани комунікацій, вертикальне планування, креслення шляхів, розрахунки тощо [ І ].
18.2. Опалення виробничих будівель
Джерелом теплопостачання на підприємствах є власна котельня. Використовують також магістральні мережі від стороннього джерела. Як теплоносій використовують водяну пару з температурою 130°С або перегріту воду з температурою 150°С.
Разом із системою вентиляції система опалення повинна забезпечувати створення в приміщеннях і в зоні робочих місць таких метеоумов:
Систему опалення, вид теплоносія і типи нагрівальних приладів обирають з урахуванням категорії підприємства за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою1. Найбільше розповсюдження мають водяні системи опалення. Температура на поверхні опалювальних приладів у приміщеннях категорії А, Б не повинна перевищувати 110°С, категорії В - 115°С, інших - 150°С, у побутових і допоміжних приміщеннях - 105°С.
Основними типами нагрівальних приладів є радіатори, регістри з гладких труб. Теплоносій вводять від зовнішніх теплових мереж через тепловий пункт, що знаходиться у підвалі або на першому поверсі. Нагрівальні прилади розташовують переважно під вікнами. У приміщеннях, в яких розташовані виробництва категорій А, Б, В, Е потрібно встановлювати прилади з гладкою поверхнею, які легко чистити.
Крім центрального опалення широко застосовують також повітряне опалення, яке поєднують з вентиляцією. Рециркуляція повітря при цьому не допускається (крім допоміжних приміщень).