intelektualnaБорак

Для інноваційних проектів, орієнтованих на вдосконалення виконання виробничої бізнес-функції (виробничих операторів), споживчий ризик пов'язаний більшою мірою з зміною переваг проміжного споживчого ланки – замовників, тобто самих дизайнерських структур. При цьому слід зауважити, що споживачі цієї групи характеризуються більшим ступенем раціональності поведінки з чітко вираженою орієнтацією на співпрацю з тими виробниками, від взаємини з якими підприємство може отримати вигоду в системі трьох чинників «якість – оперативність – економічна ефективність», тобто їх поведінка є більш передбачуваним.

Технологічні ризики. Характерні для тих структур, які безпосередньо займаються виробничим втіленням дизайнерської концепції, перетворюючи її в кінцеве масове готовий виріб. Такий ризик виражається в можливості випуску продукції, не відповідає очікуванням замовника та кінцевого споживача через недостатньо високого класу використовуваних технологій і вузьких місць в організації виробничого процесу.

Ризики, пов'язані з нестачею кваліфікованого персоналу. Ризик, пов'язаний з проблемою підбору кваліфікованого персоналу та ринково орієнтованої команди топ-менеджерів, актуальний для всіх розглянутих варіантів розвитку підприємств легкої промисловості.

Залежно від концепції інноваційного проекту названий ризик може мати кілька варіантів. Так, для виробничих операторів він може виражатися у неможливості своєчасного виконання послуг через невідповідність кваліфікації персоналу рівню замовлення та неможливості грамотного перетворення прийнятої в роботу колекційної моделі у виробничий зразок у зв'язку з відсутністю на виробництві технічного дизайнера необхідної кваліфікації. Таким чином, у підприємства при орієнтирі на підбір виробничого персоналу ззовні виникає ризик простою обладнання через неможливість своєчасного залучення в проект операційних виконавців.

І, на жаль, для більшості українських підприємств, конгломератів виробничих і дизайнерсько-збутових систем актуальною проблемою є відсутність ринково-орієнтованої команди топ-менеджерів, здатної на проведення розумної маркетингової і цінової політики. Дані чинники є генетичними ризиками вітчизняних виробників сфери легкої промисловості і потребують однозначної мінімізації.

Сировинні ризики. Даний вид ризику пов'язаний з можливістю негативного впливу на якість кінцевого продукту або послуги, що може виявитися незадовільним через використання у виробництві неякісної сировини і фурнітури або неможливості переходу на новий клас сировини у зв'язку з високими митами на нього. Другим аспектом даного ризику є також можливість подорожчання ціноутворюючих сировинних компонентів, що може призвести до зниження рентабельності інноваційних проектів у сфері легкої промисловості.

Елементом цієї групи ризиків, який носить спекулятивний характер, внаслідок чого може з'явитися як фактором росту витрат на підприємстві, так і навпаки, призводити до їх зниження внаслідок об'єктивного існування ризику коливання курсу валют, є ризик, що виникає в системах, які змушені вести розрахунки з постачальниками імпортного товару.

До цієї ж групи ризиків відноситься і ризик зриву поставок продукції і послуг через порушення зобов'язань з боку постачальника, даний ризик більшою мірою характерний для підприємств, які користуються послугами сторонніх виробничих операторів, які як не завжди готові прийняти замовлення до виконання, так і можуть здати його поза вказаними договірних термінів.

Ризики, пов'язані з організацією збуту (технічні ризики). Ризики, пов'язані з організацією реалізації кінцевої продукції, мають досить важливе значення для підприємств, які самостійно вирішують дану проблему за допомогою організації розповсюдження своєї продукції за системою retail (роздрібний продаж) або торговельних домів, що спеціалізуються на представленні товару за допомогою самостійного визначення брендової політики.

Ризики, пов'язані з недостатністю фінансування. Даний ризик відноситься до класу проектних ризиків і пов'язаний з високою фінансової ємністю проектів у сфері легкої промисловості, які до того ж мають досить тривалий термін окупності.

Найбільш важливий облік даного ризику для професійних учасників ринку надання послуг виробничих операторів, які змушені вкладати суттєві кошти в розвиток власного технологічного парку та вдосконалення самого технологічного процесу. Для збутових мереж даний ризик також істотний і виражається в необхідності вкладення досить великого обсягу коштів у формований товарний запас

Таким чином, з вищесказаного випливає, що при існуючому виборі концепцій інноваційного розвитку вітчизняні підприємства легкої промисловості стикаються із загальною для всіх концепцій розвитку групою ризиків, так і має більший або менший вплив на діяльність підприємства в залежності від вибраного напряму розвитку.

Підприємства легкої промисловості вимушені вибирати прийнятні для них форми інноваційної діяльності не тільки з урахуванням фундаментального для даної галузі ризику мінливості споживчого попиту, але і ризиків, пов'язаних зі сформованими тенденціями розвитку галузі в даний час в цілому, а також ризиків, викликаних посилюванням конкуренцією у зв'язку з переходом України до політики активної участі у світових інтеграційних процесах.

РОЗДІЛ 3. ЗАДАЧА

Розрахувати вартість ліцензії методом Роялті за наступними даними:

П	Q, шт (од)	Q1, шт (од)	q, %
1	3200	3520	10
2	3200	3584	12
3	3300	3729	13
4	3300	3729	13
5	3300	3762	14

П	Ц, грн	Ц1, грн	Ц, %
1	44	52,8	20
2	44	52,8	20
3	45	53,1	18
4	46	51,52	12
5	46	50,6	10

П	С, грн	С1, грн	С, грн
1	39	24	-15
2	39	27	-12
3	39	29	-10
4	39	29	-10
5	39	29	-10

Норма диконту для розрахунків і = 17%.

Частка прибутку ліценціара взагальному обсязі прибутку від виробництва і реалізації продукції Дл = 28%.

Частка суми платежів Роялті у вартості ліцензії SR= 85%

Вл = ВП + SR

PV = (Qt * Цt * Rt)/ (1+i)^t

Rt = (Ret * Дл) / 1+ Ret

Ret = Пt/Ct

Пt = Цt – Ct

Розв’язок:

• Пt = Цt – Ct

Пt₁= 52,8-24 =28.8

Пt₂= 52,8-27=25,8

Пt₃= 53,1-29 =24,1

Пt₄= 51,52-29 = 22,52

Пt₅= 50,6-29 =21,6

• Ret = Пt/C

Ret₁=28.8/24= 1,2

Ret₂= 25,8/27= 0,955

Ret ₃= 24,1/29 = 0,83

Ret₄= 22,52/29 = 0,77

Ret₅= 21,6/29 = 0,74

• Rt = (Ret * Дл) / 1+ Ret

Rt₁ = (1,2*0,28)/(1+1,2) = 0,1527

Rt ₂ = (0,955*0,28)/(1+0,955) = 0,1367

Rt ₃ = 0,83*0,28)/(1+0,83) = 0,12699

Rt ₄ = (0,77*0,28)/(1+0,77) = 0,121

Rt ₅ = ( 0,74*0,28)/(1+ 0,74) = 0,119

• PV = (Qt * Цt * Rt)/ (1+i)^t

PV ₁ =3520*52,8*0,1527*0,855 = 24265,08

PV ₂ =3584*52,8*0,1367*0,731 = 18909.83

PV ₃ =3729*53,1* 0,12699*0,624 = 15690,65

PV ₄ = 3729* 51,52* 0,121*0,534 = 12413,51

PV ₅ = 3762*50,6* 0,119*0,456 = 10329,54

• SR = 24265,08+18909.83+15690,65+ 12413,51+10329,54= 81608,61

• Х – 100%

81608,61– 85%

Х = 8160861/85 = 96010,129

Відповідь: вартість ліцензії становитиме 96010,129

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши основні тези авторського права, й дослідивши основні джерела авторського права в Україні, можна зробити наступні висновки:

1. Законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде, його становлення відбувається паралельно зі встановленням державності та формуванням правової держави;

2. Авторське право – особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів;

3. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору;

4. Законодавча база, що стосується авторського права в Україні практично сформована. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна система;

5. Однією з основних умов успішного функціонування системи інтелектуальної власності є забезпечення захисту прав авторів;

6. Оскільки авторське право є складовою частиною цивільного права, найвищу юридичну чинність серед нормативно-правових актів якого має Цивільний кодекс України, останній широко застосовується в регулюванні авторських відносин;

7. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літературиі мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі;

8. Суб’єкти авторського права – особи, котрим належить суб’єктивне авторське право на твір. Ними можуть бути як громадяни України, так й іноземні громадяни чи особи без громадянства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Байнев В.Ф. Научно-технический прогресс и устойчивое развитие: теория и практика полезностной (потребительно-стоимостной) оценки эффективности новой техники: [монография] / В.Ф. Байнев, Е.А. Дадеркина; [под общ. ред. проф. В. Ф. Байнева]. – Минск: ИООО “Право и экономика”, 2008. – 189 с.

2. Дитрих Ф. Как организовать технопарк // Проблемы прогнозирования. – 1999. – № 2. – С. 132–137.

3. Кондратьев В. Даешь инжиниринг! Методология организации проектного бизнеса: [навч. посіб.] / В. Кондратьев, В. Лоренц. – М. : Эксмо, 2007. – 446 с.

4. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: [підручник] / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – К. : Академвидав, 2003. – 416 с.

5. Кузьмін О.Є. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: [навч. посіб.] / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – 3-е вид. доп. і перероб. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “Інтелект+ “Інституту післядипломної освіти), Інтелект-Захід, 2007. – 384 с.

6. Лобанов А.А. Организация инжиниринговых услуг с применением логистики: [автореф. дисс. … канд. экон. наук: спец. 08. 00. 05 – экономика и управление народным хозяйством] / А.В. Чуприн. – Москва, 2009. – 24 с.

7. Люкшин А.М. Договороказания инжиниринговых услуг / А.М. Люкшин // Бизнес, Менеджмент и Право. – 2010. – № 2 (22). – С. 130–138.

8. Маслак В.О. Ринкова інфраструктура та її вплив на економічне зростання виробництва: теоретичні та прикладні засади: [монографія] / В.О. Маслак, О.О. Маслак, В.Й. Жежуха //НАНУкраїни, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2010. – 204 с.

9. Мишин С.А. Инжиниринг. Россия 2012. Актуальные рекомендации: [Електронний ресурс] / С.А. Мишин. – Режим доступу: http://mishin-s. ru/library/11eng. pdf.

10. Новий тлумачний словник української мови / укл. : В. Яремко, О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2001. – 864 с.

11. Осовська Г.В. Менеджмент організацій: [навч. посіб.] / Г.В. Осовська, А.А. Осовський. – К. : Кондор, 2005. – 860 с.

12. Чухрай Н. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: [підручник] / Н. Чухрай, Р. Патора. – К. : Кондор, 2006. – 398 с.

13. Про авторське право і суміжні права: Закон України № 3792-XII: за станом на 5 червня 2001 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парламентське вид-во, 2001. - 28с. - (Серія "Закони України").

14. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів:  Паризький Акт від 24 липня 1971 року [Текст] // Офіційний вісник України.- 2007. - 18 жовтня. -  № 75. -  ст. 2809. -  стор.173.

15. Про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності: Угода СОТ від 15.04.1994// База даних "Інформаційно-пошукова система "Правова інформатика" (бібліотека баз даних) / С.А. Антоненко, М.Я. Швець, С.М. Швець. . -  К.: НДЦПІ. -  2010.

16. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право: Закон України від 20.09. 2001 року,  N 2733-III  //  Урядовий кур'єр. -2001. - 17 жовтня. - № 189.