Етнопсихологічний аспект у філософських дослідженнях епохи Просвітництва

У Новий час, час бурхливого розвитку капіталізму, для пояснення чинників відмінностей між народами і племенами дослідниками найчастіше використовувалися географічні фактори. Основна ідея географічного детермінізму полягає в тому, що провідним чинником розвитку будь-якого суспільства є географічне положення та кліматичні умови.

Географічний детермінізм є необхідним для інтерпретації таких етнопсихологічних висновків:

1) чому в світі неможливо знайти два абсолютно однакові народи за етнічно-психологічними ознаками і побутом;

2) наявність відмінностей у розвитку інтелекту, проявах емоцій у представників різних народів.

У філософських дослідженнях французьких просвітителів вперше з'явилося етнопсихологічне поняття "дух народу", яке вдалося пояснити за допомогою географічного детермінізму. Видатний французький філософ Ш. Монтеск'є визначив поняття "дух народу" як характерні психологічні риси народу. Дух народу необхідно вивчати для того, щоб зрозуміти суть суспільства та особливості його політико-правових засад.

Мислитель зазначив, що народний дух формується об'єктивно під впливом моральних і фізичних чинників. До фізичних чинників, які впливають на історію розвитку суспільства та загальний дух народу, він відніс: географічне положення, клімат, грунти, ландшафт. Ш. Монтеск'є навів такі приклади впливу клімату як найважливішого чинника на дух народів: характерними особливостями .жителів південних країн з жарким кліматом є нерішучість, лінь, нездатність до подвигів і розвинута уява; представники північних народів вирізняються відвагою та аскетизмом. Водночас він зауважив, що клімат впливає на дух народу не лише безпосередньо, а й опосередковано. Таким чином, залежно від кліматичних умов і ґрунту складаються традиції та звичаї, які в свою чергу впливають на життя народу. В процесі історичного розвитку безпосередній вплив клімату на дух народу зменшується, а дія інших чинників посилюється. Наприклад, природа і клімат управляють дикунами, звичаї - китайцями, а закони - японцями.

Серед моральних чинників виокремлювалися: релігія, закони, принципи правління, приклади минулого, звичаї, традиції, норми поведінки, які набувають великого значення у цивілізованому суспільстві.

Дотримання положень географічного напрямку зумовило появу хибних уявлень про незмінність національної психології народу. Досить часто в одній і тій самій географічній зоні проживають різні народи, які повинні бути схожими один на одного. Однак упродовж багатьох тисячоліть у житті людства відбувались різноманітні трансформації (зміни суспільно-економічних систем, поява нових суспільних класів та соціальних систем, нових форм етнічних взаємин, об'єднання племен і народностей), що призвели до значних змін звичаїв, традицій та психології народів.

Абсолютизація ролі географічного чинника в розвитку національних якостей народів сприяла утвердженню наукової думки про незмінність таких якостей.

У цей період з'являються й інші погляди щодо національної психології. Англійський філософ Д. Юм у роботі "Про національні характери" найважливішими чинниками розвитку національної психології назвав такі: соціальні (моральні) чинники, до яких він відносив обставини соціально

політичного розвитку суспільства (форми правління, соціальні перевороти, стан етнічної спільності, рівень життя народу, відносини з іншими етнічними спільностями і т. ін.).

Важливою умовою розвитку загальних рис національного характеру людей (загальні схильності, звичаї, звички, афекти) він вважав спілкування у процесі професійної діяльності. Спільні інтереси сприяють становленню загальнонаціональних рис духовного обрису, єдиної мови та інших складових етнічного життя. Окремі частини народу об'єднуються також на основі спільних економічних інтересів. Таким чином, Д. Юм зробив висновок про діалектику співвідношення між особливостями різноманітних професійних груп і специфікою національного характеру людей.