7. Доля рукопису після смерті Жана Беррійського

Неясною залишається доля часослова після 1416 року. За однією з версій, він належав Рене Доброму, герцогу Лотаринзькому, який опікувався мистецтвами і навіть сам був художником-аматором. Можливо, саме при його дворі в 1440-х роках над цим манускриптом працював невідомий майстер, так званий «Майстер Тіней» (ймовірно Бартелемі д'Ейк). Існує думка, що часослов після смерті Жана Беррійського передавався по лінії прямого наслідування через його дочку, Бону Беррійську, першим чоловіком якої був Амедей VII Савойський, і, таким чином, манускрипт належав герцогам Савойським. Це спірна версія, оскільки Жан Беррійський залишив борги і виконання його заповіту було перерване на вимогу кредиторів. Дві його дочки — Бона і Марія — отримали лише частину спадщини, в якій «Розкішний часослов» був відсутній. Решта цінностей 24 серпня 1417 були переправлені в будинок торговця Стефана Бонпюї. Там почалися роботи зі складання нового опису, але вони не були завершені, оскільки до Парижу вступили прихильники герцога Жана Безстрашного. Можливо, «Розкішний часослов» призначався для продажу, щоб задовольнити вимоги кредиторів герцога Беррійського. Сам Жан Беррійський заповів все своє рухоме майно королю Карлу VI — це третій гаданий власник манускрипту після смерті герцога. Ймовірно також, що часослов міг потрапити до бібліотеки Іоланди Арагонської (точно відомо, що вона придбала ще один манускрипт із зібрання покійного герцога — «Прекрасний часослов»)^]. Між 1485 і 1489 роками Карл I Савойський найняв для закінчення робіт Жана Коломба. Таким чином, створення манускрипту (з перервами) зайняло близько 80 років.[7]

8.Стиль

Навіть при побіжному знайомстві з мініатюрами і декором часослова стає зрозуміло, що в манускрипті представлені художні тенденції двох різних епох, на цю обставину звернув увагу ще герцог Омальський. Все створене до 1416 року разюче відрізняється від виконаного в 1485 році Коломбом і художниками, які працювали з ним. У той час коли Жан Коломб почав роботу над часословом, стиль братів Лімбургів, що є неперевершеною вершиною епохи інтернаціональної готики, вважався архаїчним. Коломб, маючи власний індивідуальний художній почерк, не міг і не прагнув слідувати манері Лімбургів.[7]

9. Жан Коломб і його майстерня

Коломб, швидше за все, знаходився під впливом одного з найталановитіших мініатюристів того часу — Жана Фуке, але мав власний художній почерк. Риси облич персонажів на мініатюрах часослова, що вийшли з майстерні Коломба, «більш жорсткі і чітко виявлені». Великі ілюстрації обрамлені багато декорованими архітектурними мотивами у вигляді мармурових або позолочених колон. Дія розгортається на тлі вражаючих багатопланових пейзажів, далечінь на яких тане в блакитному серпанку.

Коломбу приписуються 23 з 66 великих мініатюр часослова. Художник працював над аркушами, розміченими ще на першому етапі створення часослова (до 1416 року), він також завершив мініатюри, розпочаті братами Лімбургами. Іноді, щоб збільшити поле великої ілюстрації, Коломб зафарбовував текст (дві колонки по три-чотири рядки), розміщений знизу, і переносив його в інше місце в скороченому варіанті. Для деяких мініатюр Коломб ділив аркуш на дві частини — верхню більшу і нижню меншу зі сценою, що контекстно пов'язана з основною композицією.