
- •1.Вступ
- •2. Опис «Розкішного часослова».
- •3.Замовник
- •4. Перший склад художників часослова
- •5. Історія створення
- •6. Брати Лімбурги
- •7. Доля рукопису після смерті Жана Беррійського
- •8.Стиль
- •9. Жан Коломб і його майстерня
- •10. Декор манускрипту
- •11.Текст
- •12.Вісім великих мініатюр
- •13. Календар і мініатюри «Пори року»
ДК-11 Руднік В.В «Історія книги». «Розкішний часослов герцога Беррійського»
1.Вступ
«Розкішний часослов герцога Беррійського» — ілюмінований рукопис XV століття. Найвідомішими зображеннями часослова є 12 мініатюр циклу «Пори року» з зображеннями розваг знаті або сільських робіт на фоні середньовічних замків.[1].
Рукопис був замовлений мініатюристам братам Полю, Жану і Ерману Лімбургам герцогом Жаном Беррійським у 1410–1411 роках і залишився незавершеним після смерті трьох художників і їх замовника в 1416 році. Ймовірно, він був доповнений в календарній частині анонімним майстром у 1440–1450-х роках. Деякі історики мистецтва вважають, що цим художником був Бартелемі д'Ейк. У 1485–1486 роках манускрипт був доопрацьований художником Жаном Коломбом на замовлення Карла I Савойського, проте деякі аркуші залишилися незавершеними. Придбаний герцогом Омальським в 1856 році, часослов зберігається в його замку Шантійї (нині — Музей Конде, інв. № Ms. 65). Разом з маєтком і зібранням творів мистецтва, що в ньому знаходяться, часослов був переданий герцогом французькій державі; за його заповітом манускрипт, як і інші експонати, ніколи не повинен залишати межі Шантійї.[2]
2. Опис «Розкішного часослова».
Манускрипт, що зберігається нині в Музеї Конде в Шантійї, був оправлений в XVIII столітті у червоний сап'ян, але його оправляли і раніше, принаймні одного разу. Розмір палітурки — 300 × 215 мм. Книжковий блок складається з 31 зошита розміром 290 × 210 мм, в часослові 206 аркушів (412 сторінок), згрупованих у п'ять частин, 66 з них мають ілюстрації на всю шпальту, 65 — малі мініатюри.[3]
Кожен пергаментний аркуш зігнутий навпіл, утворюючи два аркуші і чотири сторінки манускрипту. Спочатку кожен зошит складався з чотирьох таких подвійних аркушів (кватерніон), тобто містив 16 сторінок. Дотепер тільки 20 зошитів з 31 залишилися кватерніонами, до інших або були додані аркуші, або з них аркуші були вилучені. Наявність незакінчених фраз в кінці деяких зошитів, що не мають продовження, також вказує на те, що рукопис зберігся не повністю. В часослові є порожні сторінки, як розліновані, так і без жодної розмітки. Вказівки-маргіналії для рубрикатора (каліграфа, що виконував заголовки), що надписані на берегах тонким пером світло-коричневою тушшю, залишилися невитертими, оскільки робота над рукописом була раптово перервана.[4]
Манускрипт зазнав істотних змін у своїй структурі та оформленні до того, як був оправлений. При оправленні аркуші були значно обрізані, через це в деяких місцях втрачені елементи рослинного декору ініціалів і частина обрамлення деяких мініатюр у вигляді архітектурних мотивів. Всі розвороти аркушів пізніше були пронумеровані олівцем; за кількома винятками, номер розміщується на їх правих частинах. Нинішній стан «Розкішного часослова» оцінюється як прекрасний. Аркуші рукопису зроблені з телячого пергаменту вищої якості, вирізані з середньої частини шкіри, мають рівні краї і лежать без хвиль та складок. Майже зовсім не спостерігається розпливання чорнильних плям.[5]
3.Замовник
Жан Беррійський був третім сином короля Франції Іоанна II Доброго. Цей принц, який успадкував любов до книг, ймовірно, від батьків, прославився як колекціонер і меценат, до моменту смерті його бібліотека налічувала триста томів. За оцінкою фахівців, зібрання книг Жана Беррійського хоча й поступалося за обсягом бібліотеці його брата Карла V, в якій було близько тисячі томів, в художньому відношенні не мала собі рівних. В теперішній час зібрання книг герцога зберігається в Музеї Конде. Колекція релігійних книг герцога була однією з найчисельніших і найбільш вишуканих у оформленні, за що він отримав прізвисько «король часословів».[6]