Оцінювання амортизації основних засобів підприємства як категорії формування фінансових ресурсів
Виробничі фонди (основні засоби) – це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься частинами на продукції, що виробляється по мірі їх зносу. Згідно ПКУ основні засоби – це матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і постового зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання з дати введення в експлуатацію перевищує 1 рік. У процесі експлуатації основні засоби оцінюються за їхньою ринковою, залишковою, первісною, ліквідаційною вартістю. Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів, або справедливій вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів. Вона складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальник активів та підрядник за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків), реєстраційні збори, державне мито у зв’язку з придбанням ОЗ, витрати на страхування ризиків, на транспортування, монтаж ОЗ, інші витрати. Залишкова (балансова) вартість основних засобів – різниця між первісною або переоціненою вартістю основних засобів та сумою їх зносу. Переоцінена вартість – це вартість, отримана множенням залишкової вартості на коефіцієнт індексації (якщо рівень інфляції менший 10%, то основні засоби не переоцінюються). Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується(первісна мінус ліквідаційна вартість )упродовж строку їх корисного використання( експлуатації). У ході виробничої діяльності загальна вартість основних засобів, з одного боку, поступово зменшується на суму зносу, а також вибуття об’єктів, повністю фізично зношених, або за непридатністю з інших причин, а з іншого боку збільшується на вартість здійснених капітальних вкладень. Сума амортизаційних відрахувань за весь термін служби об’єкта основних засобів повинна дорівнювати його первісній або переоціненій вартості. Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витратипідприємства на придбання (будівництво, монтаж) івитратина їх поліпшення (ремонт, реконструкцію, модернізацію).Виходячи з цього побудована система нарахування амортизації, причому вона диференційована за групами основних засобів. Загальними для всіх груп є метод нарахування амортизації від вартості основних засобів. Амортизація ОЗ нараховується щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта основного засобу в експлуатацію. Нарахування амортизації зупиняється на період виводу ОЗ з експлуатації, наприклад для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання тощо, на підставі документів, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації.
При нарахуванні амортизації необхідно дотримуватись встановленого податковим законодавством порядку визначення залишкової (балансової) вартості групи основних засобів на початок звітного періоду, яка розраховується за такою формулою:
(1)
де Бп – залишкова (балансова) вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному, грн.;Пп – сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту та інше поліпшення основних засобів протягом року, що передував звітному, грн.; Вп – сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному, грн.; Ап – сума амортизаційних відрахувань за період, що передував звітному, грн.
До найбільш поширених методів нарахування амортизації відносять такі:
виробничий;
прямолінійного списання вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
зменшення залишкової вартості;
кумулятивний.
Для оцінювання амортизації основних фондів підприємства доцільно визначити її значення за аналізований період, зміну цих показників, також визначити частку у структурі основних засобів. Також потрібно визначити вплив амортизаційних відрахувань на стан та ефективність використання основних засобів, для цього потрібно використати ряд показників.
Коефіцієнт зносу основних засобів – який розраховується як відношення суми зносу основних засобів за період експлуатації до вартості основних засобів на момент впровадження їх в експлуатацію .
(2)
-
вартість основних засобів на момент
впровадження їх в експлуатацію, грн.
– сума зносу основних засобів за період
експлуатації, грн.
Коефіцієнт придатності - виявляє, яку частку складає їх залишкова вартість від первісної. Розраховується за наступною формулою:
(3)
Коефіцієнт оновлення - характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів у складі всіх фондів, наявних на кінець звітного періоду. Цей показник можна визначити за формулою:
(4)
ОКк – вартість основних засобів на кінець звітного періоду, грн.
ОЗвв – Вартість введених основних засобів на звітний період, грн.
Коефіцієнт вибуття – показує, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного періоду вибула за цей період внаслідок старіння та зносу.
(5)
ОЗвив – вартість виведених основних засобів за звітній період, грн..
ОЗп – вартість основних засобів на початок звітного періоду, грн.
Фондомісткість – показник потреби основних фондів для забезпечення виконання одиниці обсягу роботи.
(6)
ОЗср – середньорічна вартість основних виробничих засобів, грн.
Nт – обсяг товарної продукції підприємства за рік, грн.
(7)
tф – кількість повних місяців функціонування основних засобів у плановому році.
Фондоозброєність – характеризує обсяг основних фондів в розрахунку на одного працівника.
(8)
Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу
Фондовіддача - показник, що відображає випуск продукції на 1 гривню вартості ОЗ
(9)
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів – показує частку основних засобів із врахування амортизаційних відрахувань у валюті балансу.
(10)
З – сума зношення вартості основних засобів, грн
М – вартість майна підприємства, грн