25. Перетворення заплавних територій за допомогою гідронамиву
Найпоширенішим при розвитку річкових міст є метод підняття рівня заплавних територій до необхідних відміток методом гідронамиву. Гідронамив — це намивання грунту з допомогою земснарядів та іншої техніки.
Природний горизонт води
Горизонт високих вод
Природній рельєф
Поверхня намиву
Особливо велику роль вертикального планування відіграє в комплексі робіт по охороні навколишнього середовища яке пов’язане з рекультивацією порушених територій.
26. Завдання вертикального планування при інженерній підготовці міських територій
Вертикальне планування є невід»ємною частиною на всіх стадіях.
Завдання: Висотне вирішення міської території, яке представляє собою контури вулично-дорожньої мережі з нанесенням відміток перехресть та в місцях різкої зміни рельєфу, ухилів та відстаней між характерними точками з відмітками, напрямів ухилів між магістральних територій, трас головних коллекторів дощової каналізації, місця випуску поверхневих вод зображується на схемі інженерної підготовки територій та прогнозованого стану міського середовища, що входить в склад рекомендацій генерального плану.
27.Оцінка існуючого рельєфу по топографічному плані
Елементарні задачі вертикального планування: 1) Виділення та аналіз характерних форм рель’єфу. 2) Визначення крутизни схилу, побудова профілю в заданому напрямку по горизонтальних планах. 3) Прокладення лінії заданого циклу. 4) Визначення границь водозбірної площі. 5) Побудова полів невидимості та силуету місцевості.
28. Визначення проектних відміток при інженерній підготовці міських територій.
Елементарні задачі: Знаходження відміток по заданому ухилу. Визначення відмітки на червоній лінії. Зрівноваження відмітки кута кварталу.
29. Градуювання прямої при проектуванні вуличної мережі міста.
Проградуювати лiнiю – це значить визначити на плані положення
точок з заданими позначками. В залежності від рельєфу i масштабу плану
переріз горизонталей за висотою (інакше крок) приймають: ∆h = 0,1; 0,2;
0,25; 0,5 м.
а) визначають відстань до першої значущої горизонталі
а = (НА - Н1) / і ,
де а – відстань до першої значущої горизонталі, м;
НА, Н1 – позначки точки А і першої значущої горизонталі, м;
і – поздовжній ухил вулиці, тис. частки; 11
б) розрахувати відстань між значущими горизонталями в плані
d = ∆h / і ,
де d – відстань між значущими горизонталями, м;
∆h – крок горизонталей, м.
в) знайти відстань у плані від останньої значущої горизонталі до
кінцевої точки В. Ця операція є перевіркою градуювання.
а1 = (Hп - HB) / і ,
де а1 – відстань від останньої значущої горизонталі до кінцевої точки В, м;
Нп, HB – позначки останньої значущої горизонталі і точки В, м.
31)Рельєф та його зображення на топографічних планах.
Задачі вертикального планування вирішуються на топографічних планах. Найпоширенішими є 2 способи зображення існуючого рельєфу:
1)Винесення на план відміток або висот окремих точок.
2)Побудова горизонталей.
Винесення відміток точок рекомендовано у всіх характерних місцях або не рідше ніж через 50м для масштабу 1:2000, не рідше ніж 30м при масштабі 1:1000,і не рідше 20м – 1:500. Таким методом зображують рельєф щільно забудованих кварталів, промислових територій, існуючих міських вулиць то доріг, ділянок к різних рівнях.
Найчастіше на картах рельєф зображують у вигляді горизонталей. Висоту перерізу вибирають такою, щоб забезпечити наглядність зображення,а також приймають залежно від масштабу плану та особливостей рельєфу. При проектуванні окремих елементів міста(вулиці,площі,окремі ділянки під забудову) вихідна топографічна основа може представляти собою тільки горизонтальну зйомку. Існуючий рельєф в таких випадках зображують на додаткових кресленнях, які представляють собою нівелірні профілі по перетинах,які позначені на плані.