Комплексний показник надійності
Порівнюючи такі характеристики, як напрацювання на відмову і середній час відновлення, доходимо висновку, що перша з цих характеристик є апаратурною характеристикою, тобто характеристикою, що залежить переважно від внутрішніх властивостей виробу, а друга є характеристикою системи «людина-машина». Вона залежить як від внутрішніх властивостей виробу, так і від кваліфікації обслуговуючого персоналу. Ці показники пов’язані з коефіцієнтом готовності
–середній
час напрацювання на відмову;
–середній
час відновлення.
Таким
чином, коефіцієнт готовності є ймовірність
того, що система виявиться працездатною
у будь-який момент часу в проміжках між
виконанням планового технічного
обслуговування. Формула (*) є правильною
для будь-яких законів розподілення
величин
та
.
Якщо
позначити
– сумарне напрацювання виробу протягом
встановленого проміжку часу,
– сумарний час простою при ремонті,
–
сумарний час технічного обслуговування
виробу, то наступне співвідношення буде
визначати коефіцієнт технічного
використання виробу:
Очевидно,
що
У загальному випадку коефіцієнт технічного використання слід розглядати як відношення математичного очікування сумарного часу перебування об’єкта у працездатному стані за деякий період експлуатації до математичного очікування сумарного часу перебування об’єкта у працездатному стані та у простоях, зумовлених технічним обслуговуванням і ремонтом за той самий період.
Коефіцієнт готовності є найважливішою характеристикою якості будь-якого виробу, оскільки він визначає і надійність і ремонтопридатність.
Методи забезпечення надійності
Рівень надійності виробів закладається в процесі проектування, досягається в процесі виробництва і підтримується в процесі експлуатації. Будь-яке підвищення надійності супроводжується підвищенням ціни виробів.
Проектні, технологічні та експлуатаційні методи.
Проектні методи:
- схемотехнічні;
- конструкторські;
- технологічні (в якійсь мірі).
Виробничі методи:
- технологічні (в основному);
- організаційні (в якійсь мірі).
Експлуатаційні методи:
- організаційні (в основному).
Схемотехнічні методи пов'язані з вибором найбільш раціональної структури виробу (схеми електричної принципової). Включають вибір елементної бази з урахуванням умов експлуатації, маси і габаритів, коефіцієнтів електричного навантаження, номінальної інтенсивності відмов елементів. Це все дає перелік елементів.
Схемотехнічним методом забезпечення надійності є резервування - застосування паралельних та змішаних з'єднань з точки зору надійності.
Конструкторсько-технологічні методи підвищення надійності
Основним з конструкторських методів підвищення надійності є резервування електронних апаратів
Резервування – один з найбільш ефективних методів підвищення надійності. Цей метод настільки ефективний, що надійність системи може бути значно більше, ніж надійність складових елементів. Але цей метод потребує збільшення ваги, габаритів і вартості виробів. Резервування не являється універсальним методом і застосовується в найбільш відповідальних випадках.
Суть резервування полягає в тому, що до основної системи або елемента паралельно тим чи іншим способом підключаються резервні елементи або системи, які виконують задані функції у випадках відмови основної системи або елемента. Резервування виробів завжди включає в себе елемент надлишковості, тобто поряд з елементами, які безпосередньо виконують задані функції завжди присутні елементи, які в конкретний момент не використовуються. Ці надлишкові елементи збільшують вагу, габарити і вартість виробів.