Показники довговічності

Так само, як і показники безвідмовності, показники довговічності є певними категоріями теорії ймовірності. Характеристика дрейфу (зміна параметру в часі є випадковою функцією (випадковим процесом).

На практиці використовують два показники довговічності:

1. Середній термін (строк) служби, (в роках);

2. Технічний ресурс (середній технічний ресурс) виробу, (години).

І один і другий показник є математичним сподіванням часу.

Середній термін служби – це календарний проміжок часу, протягом якого виріб зберігає свої технічні характеристики в заданих межах і з технічної та економічної точки зору придатний до експлуатації.

В цей календарний проміжок часу входить час напрацювання, сумарний час простою та сумарний час ремонту та обслуговування, але не входить час зберігання. Середній термін служби вимірюється в роках (5...10 років).

Цей показник використовується для опису довговічності складних виробів.

Технічний ресурс – це сумарний час напрацювання виробу до його граничного стану. При визначенні надійності користуються поняттям ресурсу до першого ремонту, міжремонтного ресурсу, призначеного ресурсу. Призначений ресурс – це встановлене напрацювання, при досягненні якого експлуатація виробу припиняється з огляду на економічну або технічну доцільність.

Середній термін служби має відношення до складних виробів в цілому. Технічний ресурс – до ЕРЕ і складових частин виробів.

Для відповідальних приладів необхідно(з невизначеною величиною експлуатації) нормується і середній строк служби, і технічний ресурс виробу.

Показники відновлюваності (ремонтопридатності)

Ремонтоздатність – це придатність конструкції до легкого і швидкого виявлення і усунення відмови. Процес ремонту виробів є випадковим процесом, який залежить від цілого ряду випадкових факторів: наявності необхідного вимірювального обладнання для виявлення відмови, кваліфікації персоналу, наявності запасних частин і т.п. Тому для оцінки ремонтоздатності виробів використовують імовірнісні або статистичні характеристики, які залежать від пристосованості пристроїв до ремонту.

Використовують дві групи характеристик ремонтоздатності:

І група:

Характеристики, що визначають ремонтоздатність самої конструкції:

ІІ група:

Характеристики, що визначають досконалість ремонтної бази (устаткування, інструменти, персонал і т.д.).

Процес пошуку і усунення несправностей є також випадковим процесом.

Пошук несправності - інформаційна частина ремонту, а усунення несправності - технічна частина ремонту. І пошук і усунення несправностей залежать від особливостей конструкції. Однією з головних особливостей є доступність.

Ремонтоздатність характеризується наступними показниками:

1. Середній час ремонту (відновлення);

2. Ймовірність відновлення за певний час;

3. інтенсивність відновлення в умовах конкретної ремонтної бази.

Середній час відновлення – це час, який визначається як середній час вимушеного нерегламентованого простою пристроїв, викликаного пошуком та ліквідацією причин відмови. Цей показник можна розраховувати за результатами експлуатації пристроїв протягом тривалого часу спостереження:

де – час, що був витрачений на пошук і усунення відмови;

–кількість відмов.

Ймовірність відновлення – це ймовірність того, що за визначений проміжок часу виріб даного типу буде відновлений (або це ймовірність того, що час відновлення у визначених умовах ремонту буде менше заданого проміжку часу)

Отже ймовірність відновлення – це функція розподілу часу відновлення, а з точки зору теорії ймовірності – це аналог ймовірності відмови.

Послідовність моментів відновлення виробів створює потік відновлень, основною характеристикою якого є параметр потоку .

Інколи цей параметр називають інтенсивністю відновлень, яка статистично визначається як кількість відновлень виробу за встановлений період до сумарного часу відновлення

З цього співвідношення видно, що інтенсивність відновлень або параметр потоку відновлень є величиною, оберненою до середнього часу відновлення.