
- •Курсовий проект
- •Технічні умови проектування та опис району робіт.
- •1.1 Технічні умови проектування та опис об’єкта.
- •1.2 Фізико-географічна характеристика району робіт.
- •1.3 Топографо-геодезична вивченість ділянки робіт.
- •2. Проект планової основи на ділянку робіт.
- •2.1 Загальна характеристика планових мереж
- •2.2 Лінійні та кутові вимірювання в запроектованій мережі
- •2.3 Проект планової мережі на ділянку робіт.
- •2.4 Оцінка точності проекту мережі
- •2.5 Приладове забезпечення
- •3. Проект висотної основи.
- •3.1 Загальна характеристика мереж висотної основи.
- •3.2 Проект висотної основи на ділянку робіт.
- •3.3. Оцінка точності проекту висотної основи
- •3.4. Приладове забезпечення
- •3.5 Методика вимірювань
- •4. Знімальні роботи на об’єкті.
- •Вимоги до точності і детальності знімальних робіт на кар’єрах.
- •Проект знімальної основи на ділянку робіт.
- •Оцінка точності проекту.
- •4.4 Методика робіт.
- •5. Інші види робіт.
- •5.1 Рекультивація порушених земель.
- •Висновок
- •Список використаної літератури
2.2 Лінійні та кутові вимірювання в запроектованій мережі
При
кутових вимірюваннях основними джерелами
помилок є: помилка центрування теодоліта,
помилка редукції
,
помилка приладу
,
помилка за вплив довкілля
,
помилка власних вимірювань кута
,
а також помилка вихідних даних
.
Приймаючи, що всі джерела помилок випадкові, та дотримуючись принципу однакових впливів цих помилок отримаєм:
(1)
якщо
(2)
тоді
,
(3)
звідси
.
(4)
Граничне значення помилок дорівнює:
.
(5)
Для полігонометрії 1-го розряду (Т5)
.
Перед виконанням кутових вимірювань спочатку центруємо теодоліт над точкою на станції, а її вплив (помилка центрування) на точність вимірювання кута визначається за формулою:
,
(6)
де
,
-
довжини ліній що утворюють кути𝛽;
d- довжина діагоналі,яка з’єднує кінці ліній;
l- лінійний елемент центрування;
Потім встановлюють візирні марки (помилка редукції) над точками, на які будуть проводитись спостереження. Вплив помилки редукції на точність вимірювання кутів визначається за формулою:
,
(7)
де
-лінійний
елемент редукції.
Щоб досягнути високої точності центрування теодоліта і встановлення візирних марок, необхідно користуватися добре вивіреним оптичним виском. Значно зменшити вплив цих помилок можна, використовуючи так звану трьох- штативну систему, у якій одні і ті ж штативи по черзі використовуються для встановлення теодоліта і візирних марок.
Під час вимірювання кутів вважають, що всі геометричні умови в теодоліті виконуються. Їх порушення викликають помилки приладу. Значно послабити ці помилки можна, якщо акуратно виконувати всі перевірки.
Кути на станції вимірюємо способом кругових прийомів. Помилка власне вимірювання кута вираховується за формулою:
,
(8)
де n- кількість прийомів;
-
помилка
візування;
-
помилка відліку;
Помилка
візування залежить від гостроти зору
спостерігача, збільшення зорової труби.
Для попередніх розрахунків можна
прийняти
2,4̎
(
для
Т5).
(9)
Можна визначити кількість прийомів за формулою:
(10)
В результаті отримаємо для полігонометрії 1-го розряду n=6.
На якість вимірювання кутів впливає також довкілля, як на положення самого теодоліта так і на якість візування. Так під час вимірювання кутів можливе осідання або випирання ніжок штатива, боковий тиск вітру спричиняє зміщення приладу з центра знака, а боковий поривчастий вітер викликає його тремтіння. Найбільші викривлення у результати кутових вимірювань вносить бокова редукція.
Методи послаблення бокової редукції:
ходи полігонометрії проектуються вздовж тіньової сторони вулиці;
уникати розміщення на шляху візирного променя об’єктів з сильним тепловим випромінюванням;
кутові вимірювання виконувати у ранкові і вечірні години спокійних зображень. Максимально використовувати дні з похмурою погодою, весняні та осінні періоди.
постійно слідкувати за станом центрування теодоліта і візирних марок.
припиняти кутові вимірювання, якщо вітер викликає тремтіння приладу.
на слабких ґрунтах під ніжки штатива необхідно забивати кілки.
при вимірюванні ліній раціонально використовувати світловіддалеміри, тоді впливом систематичних помилок можна знехтувати.
Порядок вимірювання ліній є такий: на один із штативів ставлять світловіддалемір, центрують його над точкою на станції, а на інших ставлять світловідбивачі, які теж центрують і редукують над точкою. Після проведення підготовчих робіт виконують вимірювання. Промінь від приладу до відбивача і назад долає подвійну відстань. Очевидно, що при використанні світловіддалемірів, точність вимірювання лінії значно збільшилась.
Впровадження світловіддалемірів значно полегшило вимірювання довжин ліній в ходах полігонометрії та теодолітних ходах.