1.2 Основні вимоги до проектування кампусних мереж
Перша вказівка – необхідно контролювати діаметр ієрархічної мережної топології підприємства. В більшості випадків достатньо мати три основні рівні, як було вказано вище. Контроль за діаметром мережі забезпечує малу і прогнозовану затримку, прогнозовані маршрути, потоки трафіку і вимоги до ємності, а також спрощує усунення відмов та документування мережі.
Слід жорстко контролювати топологію мережі на рівні доступу, бо він найбільш вразливий до відхилень від правил побудови ієрархічної мережі. Користувачі рівня доступу мають тенденцію до невідповідного під’єднування своїх мереж до об’єднання мереж. Наприклад, мережний адміністратор філії може з’єднати мережу філії з іншою філією, додаючи четвертий рівень. Це поширена помилка в будові мережі, відома як додавання ланцюга (рис. 1.3).
Окрім ланцюгів, слід уникати лазівок (таємних ходів, таємних дверей – back door), тобто сполучень між пристроями на тому самому рівні, як показано на рис. 1.3. Лазівкою може бути надлишковий роутер, комутатор або міст, доданий для сполучення двох мереж. Їх слід уникати, бо вони можуть викликати непередбачені проблеми з роутингом або комутацією, а також ускладнюють пошук і усун
Рис.1.3 Ланцюг і лазівка на рівні доступу
Нарешті, ще одна вказівка полягає у тому, щоб спочатку проектувати рівень доступу, потім рівень розподілу, а тоді рівень ядра. Розпочинаючи від рівня доступу, можна більш точно спланувати потрібну ємність для рівнів розподілу та ядра, а також вибрати техніку оптимізації, потрібну на рівнях розподілу та ядра.
Слід проектувати кожен рівень, використовуючи модульну та ієрархічну технології, а потім планувати взаємоз’єднання між рівнями, базуючись на аналізі навантаження трафіком, потоків трафіку і його поведінки.
Кампусні мережі мають ряд особливостей, що відрізняють їх від мереж іншого класу:
Кампусна мережа розташовується на відносно невеликій площі. Це дозволяє використовувати для передачі даних високошвидкісні технології локальних мереж. Глобальні з'єднання для передачі даних усередині кампусової мережі не застосовуються.
У кампусну мережу входить велике число (до декількох тисяч) вузлів. Ця обставина значно ускладнює проектування мережі.
3 . Кампусна мережа гетерогенна, тобто складається з підмереж, заснованих на різних мережевих технологіях.
4 . В даний час основними комунікаційними пристроями кампусних мереж
є комутатори , а не маршрутизатори або концентратори. Це обумовлюється
декількома причинами. По-перше, вартість комутаторів останнім часом значно
знизилася і наблизилася до вартості концентраторів. Так як повна пропускна здатність комутатора значно більша, ніж у концентратора, при однаковій вартості перевагу віддається комутаторам. По-друге, в якості магістральних комутаційних пристроїв в теперішній час застосовуються комутатори третього рівня, які дозволяють фільтрувати широкомовний трафік, і в той же час володіють більшою швидкодією, ніж маршрутизатори. Показник «ціна/продуктивність» розрахований для одного порту у таких комутаторів нижчий, ніж аналогічний показник маршрутизаторів. Багато проектувальників
мереж дотримуються принципу « комутатори - де можливо, маршрутизатори – де необхідно».
5. Кабельну систему будівлі, що є основою кампусної мережі, рекомендується проектувати згідно з міжнародними стандартами ISO/IEC 11801, TIA/EIA-568-A, які задають характеристики структурованої кабельної системи (СКС). В якості топології СКС рекомендується використовувати деревоподібну топологію. Вузлами структури є технічні приміщення (кросові та апаратні), які з'єднуються один з одним електричними і оптичними кабелями.
6. Пропускні здатності каналів зв'язку кампусної мережі можуть приймати
певні дискретні значення, які залежать від використовуваної мережевої технології. Ці дискретні значення сильно відрізняються (наприклад , 10 Мбіт/с, 100 Мбіт/с, 1 Гбіт/с), що не дозволяє проводити апроксимацію пропускної здатності при проектуванні. На апроксимації пропускної здатності каналів зв'язку грунтуються багато алгоритмів оптимізації структури обчислювальних мереж.