4.4 Налаштування dhcp сервера

DHCP (англ. Dynamic Host Configuration Protocol — протокол динамічної конфігурації вузла) — це мережевий протокол, що дозволяє комп'ютерам автоматично одержувати IР-адресу й інші параметри, необхідні для роботи в мережі TCP/IP. Для цього комп'ютер звертається до спеціального сервера, названного сервером DHCP. Мережевий адміністратор може задати діапазон адрес, що розподіляються серед комп'ютерів. Це дозволяє уникнути ручного налаштування комп'ютерів мережі й зменшує кількість помилок. Протокол DHCP використовується в більшості великих (і не дуже) мереж TCP/IP.

4.4.1 Розподіл iр-Адрес

Протокол DHCP надає три способи розподілу IР-Адрес:

- Ручний розподіл. При цьому способі мережевий адміністратор складає апаратній адресі (звичайно Mac-Адресі) кожного клієнтського комп'ютера певний IР-Адрес. Фактично, даний спосіб розподілу адрес відрізняється від ручного налаштування кожного комп'ютера лише тим, що відомості про адреси зберігаються централізовано (на сервері DHCP), і тому їх простіше змінювати при необхідності.

- Автоматичний розподіл. При даному способі кожному комп'ютеру на постійне використання виділяється довільний вільний IР-Адрес з певного адміністратором діапазону.

- Динамічний розподіл. Цей спосіб аналогічний автоматичному розподілу, за винятком того, що адреса видається комп'ютеру не на постійне користування, а на певний строк. Це називається орендою адреси. Після закінчення строку оренди, IР-Адреса знову вважається вільною, і клієнт зобов'язаний запросити новий (він, втім, може виявитися тим же самим адресом).

Деякі реалізації служби DHCP здатні автоматично обновляти записи DNS, відповідні до клієнтських комп'ютерів, при виділенні їм нових адрес. Це проводиться за допомогою протоколу відновлення DNS, описаного в RFC 2136.

Для динамічного присвоювання адрес в мережі, я використовую два DHCP сервера, на різних маршрутизаторах, тобто, один DHCP відповідає тим підмережам, котрі приєднані до маршрутизатору.

4.4.2 Опції dhcp

У готелі є два DHCP сервера, котрі розподіляють адреси, один адміністрації, охороні, та відділам продаж, тощо, другий розподіляє адреси між IP телефонами та 12 поверхами готелю, у котрих розташовуються постояльці. Це дає змогу рівномірно розподілити навантаження між маршрутизаторами, та біль чітко розподілити навантаження трафіку в мережі.

Одновною з основних задач DHCP є оповіщення клієнта, який IP адрес йому належить, також DHCP може повідомляти клієнтові додаткові параметри, необхідні для нормальної роботи в мережі. Ці параметри називаються опціями DHCP. Список стандартних опцій можна знайти в RFC 2132.

Деякими з найбільш часто використовуваних опцій є:

• IР-Адреса маршрутизатора за замовчуванням;

• маска підмережі;

• адреси серверів DNS;

• ім'я домена DNS.

Деякі постачальники програмного забезпечення можуть визначати власні, додаткові опції DHCP.

Протокол DHCP є клієнт-серверним, тобто в його роботі беруть участь клієнт DHCP і сервер DHCP. Передача даних проводиться за допомогою протоколу UDP, при цьому сервер ухвалює повідомлення від клієнтів на порт 67 і відправляє повідомлення клієнтам на порт 68.