
- •Міністерство освіти і науки України
- •Теоретичні основи методу
- •1. Рівняння витрати за методом змінного перепаду тиску
- •2. Визначення коефіцієнта витікання
- •3. Визначення коефіцієнта розширення газоподібного середовища “”.
- •4. Визначення поправкового коефіцієнта, що враховує шорсткість внутрішньої поверхні вимірювального трубопроводу.
- •5. Визначення поправкового коефіцієнта, що враховує притуплення вхідного канту діафрагми
- •6. Визначення густини середовища в робочих умовах
- •7. Визначення числа Рейнольдса та витрати
- •8. Розрахунок невизначеності вимірюваного значення витрати
- •9. Розрахунок витрати та невизначеності вимірюваного значення витрати за допомогою сапр “Расход-ру”
- •Порядок виконання роботи
- •Протокол досліджень
- •Результати вимірювання
- •Результати розрахунку
- •1. Параметри витратоміра та характеристики середовища
- •2. Невизначеності витрати та складових рівняння витрати
6. Визначення густини середовища в робочих умовах
Густина газового середовища в робочих умовах може бути обчислена за виміряними значеннями тиску та температури газу за такою формулою
,
(6.1)
де
-
густина середовища за стандартних умов
[кг/м3];
Р -абсолютний тиск середовища;
Т -абсолютна температура середовища;
К -коефіцієнт стисливості газового середовища, який для природного газу обчислюють за методиками стандарту ГОСТ 30319.2-96, а для повітря за методиками ДССДД.
Для
повітря
=1.2046
кг/м3,
при ТС=293.15;
РС=101325
Па;
7. Визначення числа Рейнольдса та витрати
Як видно із матеріалу попередніх пунктів, коефіцієнти рівняння витрати (коефіцієнт витікання С, коефіцієнт шорсткості Кш) є функціями числа Рейнольдса. З іншого боку для визначення числа Рейнольдса необхідно мати значення витрати:
(7.1)
Оскільки витрата та число Рейнольдса є взаємозалежними параметрами, то обчислення витрати виконують ітераційним шляхом за таким алгоритмом:
а) вважають перше наближення значення числа Рейнольдса Re1 таким, що дорівнює 106;
б) обчислюють перше наближення коефіцієнта витікання С1;
в) знаходять перше наближення Кш1 (для труб Вентурі не визначають);
г) застосовуючи, залежно від вибраних одиниць вимірювань, одну із формул (1.14) – (1.16), визначають перше наближення витрати середовища q1;
д) за отриманим значенням q1 послідовно обчислюють друге наближення Re2, С2, Kш2 і q2;
е) процес уточнення Re, С, Кш і q проводять доти, поки значення відносного відхилу між отриманим значенням витрати qi і його попереднім значенням qi-1 буде задовольняти умову
| qi – qi-1 | / qi < 10–5. (7.2)
Знайдене значення qi вважають шуканим значенням витрати середовища.
8. Розрахунок невизначеності вимірюваного значення витрати
Відносну розширену невизначеність результату вимірювання витрати газу за стандартних умов qC за 95 % довірчого рівня обчислюють за формулою:
.
(8.1)
Відносну
стандартну невизначеність (далі
невизначеність) вимірюваного значення
витрати газу за стандартних умов
у разі визначення густини газу за
рівнянням (6.1) обчислюють за рівнянням
.
(8.2)
де
-
невизначеність результату розрахунку
коефіцієнта витікання;
-
невизначеність поправкового коефіцієнта,
що враховує шорсткість внутрішньої
поверхні трубопроводу;
-
невизначеність поправкового коефіцієнта,
що враховує притуплення вхідного канту
діафрагми;
-
невизначеність результату вимірювання
внутрішнього діаметра ВТ або вхідної
частини труби Вентурі за робочої
температури середовища;
невизначеність
результату вимірювання діаметру отвору
ЗП за робочої температури середовища;
-
невизначеність результату обчислення
коефіцієнта розширення потоку;
-
невизначеність вимірюваного значення
перепаду тиску на ЗП;
-
невизначеність вимірюваного значення
тиску середовища;
-
невизначеність вимірюваного значення
температури середовища;
-
невизначеність результату обчислення
коефіцієнта стисливості;
-
невизначеність густини газу за стандартних
умов;
-
відносний діаметр отвору ЗП.
Методика розрахунку невизначеностей, що входять у рівняння (8.2), наведена у ДСТУ ГОСТ 8.586.5:2009.