4.2. Міжнародне значення об'єднання українських земель в одній державі.

23 серпня 1939 року, коли Молотов і Ріббентроп підписали в Москві пакт про ненапад на 10 років і таємний протокол. По суті це була угода про поділ Європи у східній її частині та про мовчазну згоду радянських лідерів на війну Німеччини з Польщею. Становище Радянського Союзу в цей час було дуже хистке. Не було ніяких гарантій, що Німеччина, попри пакт про ненапад, віроломно не порушить його й не нападе на СРСР. Тому СРСР вжив заходів щодо захисту своїх кордонів, одночасно використавши карт-бланш, одержаний від Німеччини на зайняття прибалтійських територій і західних земель України й Білорусі 17 вересня 1939 року польському послові в Москві була вручена нота, в якій пояснювалися мотиви, за якими СРСР визнавав за собою право взяти під свій захист населення Західної України й Західної Білорусі. Провідним серед цих мотивів називався насамперед розпад польської держави. Майже не зустрічаючи опору, червоні війська 17 вересня ввійшли в Рівне, Дубно, Тернопіль, Коломию, 18 й 19 – в Сарни, Луцьк, Станіслав, а 20 – у Львів. Потрібно було такий стрімкий марш оформити законним шляхом, а тому вдалися до волевияву народу. 28–29 жовтня 1939 року Народні Збори у Львові вирішили просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до Радянського Союзу, включивши її до складу УРСР. Це клопотання було задоволене.

Захід зустрів звістку про приєднання Західної України до материнської землі вороже. Великобританія, Франція, США. навіть Ватикан – усі виступали проти цієї акції, коли після довгих віків нарізного існування народ нарешті об'єднався в єдиній державі.

На порядку денному постала Бессарабія, віроломно загарбана Румунією в 1918 році. Сценарій приєднання Західної України багато в чому повторився й тепер. Червоні війська перейшли кордон Румунії й 1 липня 1940 року вийшли на новий кордон СРСР. Внаслідок цього частина Бессарабії приєдналася до Молдови, яка з 1924 року входила до складу УРСР на правах автономії. Фіксуючи цю подію, Верховна Рада СРСР затвердила закон про створення Молдавської РСР і приєднання північної частини Буковини й кількох повітів Бессарабії до України. Нові області – Чернівецька й Ізмаїльська (до 1954 р.) з'явилися на карті УРСР.

Ще в ході війни почалася робота щодо повернення Закарпаття Україні – останню українську землю, яку окупувала спочатку Чехословаччина, а після Мюнхена – Угорщина. У листопаді 1944 року в Мукачеві відбувся І з'їзд Народних Комітетів Закарпаття, який одноголосно вирішив питання про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини й возз'єднання з Україною. Дізнавшись про перебіг подій, уряд Чехословаччини не лише не виступав проти такого вирішення цієї проблеми, а й сам запропонував СРСР почати переговори про передачу Закарпаття Україні. Переговори в Москві завершилися 29 червня 1945 року підписанням радянсько-чехословацького договору про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини і входження його до складу України.

Так завершився історичний процес збирання всіх українських земель у межах однієї держави. Це чи не вперше після епохи Київської Русі етнічні українські землі нарешті об'єдналися. Актом об'єднання відкрилася перспектива самостійного державного творення.