Висновки

в даному курсовому проекті я розглянув основні напрямки діяльності підприємства в плані розрахунку показників по виробництву продукції, трудомісткості виробничої програми, заробітної плати, матеріальних витрат, кошторису витрат, калькуляції собівартості виробів, визначення гуртових цін, основних фінансово-економічних показників (прибуток, рентабельність продукції та виробництва), тощо. Цей курсовий проект дав мені змогу відчути себе керівною ланкою на підприємстві, бути відповідальним за прийняття рішень пов’язаних з вирішенням поточних проблем підприємства та прийняття рішень щодо вибору альтернативних напрямків виробництва продукції (вибору моделі відповідного типу).

Спираючись на розрахунки можна зауважити, що на даному підприємстві є досить високі показники ефективності діяльності підприємства. Спираючись на показники калькуляції собівартості можна сказати що найбільший відсоток (питому вагу) в собівартості продукції моделі А становлять матеріальні витрати (близько 78,68%), за ними йдуть витрати на підготовку та освоєння виробництва і становлять 12,65% собівартості; для виробів моделі Б питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції також становить найбільшу частину – 15,76+53,20+10,62=79,58%, а питома вага витрат на підготовку та освоєння виробництва спадає (порівняно з моделлю А) і становить 5,34%, витрати на оплату праці основних робітників становлять 2,26% від повної собівартості продукції. Отже, знайшовши нових постачальників сировини (за більш низькою ціною) можна б було зменшити собівартість продукції моделей А і Б. Порівнюючи собівартість одиниці продукції моделей А і Б, яка відповідно становить 3880,10 та 2336,95 грн. можна сказати, що виробництво моделі Б обходиться підприємству дешевше.

Проаналізувавши розміри прибутку, що отримує підприємство в поточному році, який становить по виробах моделей А і Б, відповідно, 7170425 та 1107714 (грн.) можна зробити висновок, що виробництво виробів моделі А є вигіднішим, оскільки навіть не зважаючи на вищу собівартість підприємство отримує вищі прибутки. Це обумовлено в першу чергу тим, що на підприємстві продукції моделей А випускають обсягом 6160 шт., а моделі Б – 3160 шт. Крім цього рентабельність продукції моделі А є в два рази вищою ніж рентабельність продукції моделі Б, і становить відповідно 30% та 15%. Отже, в кінцевому рахунку можна зробити висновок, що виробництво продукції моделі А є вигіднішим для підприємства.

В цілому дане підприємство має досить високі показники ефективності діяльності тому воно є прибутковим (рентабельність виробництва становить 20,89%).

Взагалі цей курсовий проект допоміг мені закріпити практично теоретичні знання з дисципліни “Економіка і управління підприємством”, так, як вони є важливими для спеціалістів для любих напрямків. Я вважаю, що кожен кваліфікований спеціаліст повинен володіти узагальненими знаннями з економіки оскільки економіка це є складова і зв’язуючи всіх сфер народного господарства.

Завдання з управління підприємством

Тема: Зміст та форми фінансової діяльності підприємств і організацій; їх різновидність та економічна спрямованість.

Поняття фінансової діяльності підприємства розглядається звичайно в широкому і вузькому її значенні. У широкому розумінні під фінансовою діяльністю підприємства розуміються всі аспекти управління фінансами окремого суб'єкта, що здійснює господарську діяльність; це управління виділилося на початку XX століття в спеціальну область знань, що одержала назву "фінансовий менеджмент". У вузькому значенні під фінансовою діяльністю підприємства розуміється управління грошовими потоками, зв'язаними з залученням і обслуговуванням зовнішніх джерел його фінансування. Ці грошові потоки впливають на формування загального прибутку підприємства. Отже, під фінансовою діяльністю підприємства розуміється цілеспрямована система заходів для забезпечення залучення необхідного обсягу капіталу з зовнішніх джерел і своєчасного і повного виконання зобов'язань по його обслуговуванню і поверненню.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштів, який здійснюється у вигляді у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться роз­рахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органа­ми (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансо­вої діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіта­лу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своє­часності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності підприєм­ства (організації) полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел коштів фінансування по­діляється на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє фінан­сування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амор­тизаційні відрахування, виручка від продажу чи зда­вання в оренду майна. Зовнішнє фінансування вико­ристовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприєм­ства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Треба також розрізняти фінансування за рахунок власних і залу­чених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба поверта­ти, тобто кредит або інші боргові зобов'язання. Решта коштів ви­ступає як власний капітал. При цьому кожна фірма, що намагаєть­ся ефективно господарювати, об'єктивно повинна забезпечувати оптимальне (економічно доцільне) співвідношення власного й за­лученого капіталу.

Важливою формою фінансування є кредит — платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кре­дитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиче­ними коштами. Відтак нині широко застосовуються кредити в не-грошових формах: товарний кредит, оренда та її різновид — лізинг.

Товарний кредит — це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку пла­тежу за поставлену продукцію (кредит постачальника). За товар­ного кредиту боржник може оформляти своє зобов'язання у ви­гляді векселя — документа, який дає право його власнику одержа­ти зазначену у векселі суму в установлений термін. Товарний кре­дит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу продукції.

Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда — договірне строкове платне володіння і користування майном. Орен­додавець надає в розпорядження орендаря певне майно на обумов­лений термін за прийнятну для обох сторін орендну плату.

Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг, коли орендодавець—лізингова компанія (лізингодавець) купує об'єкти орен­ди (передусім устаткування) у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах. По закінченні терміну оренди її об'єкти (залежно від умов договору) або повертаються лізингодавцю, або орендуються на новий термін або викупаються орендарем.

Фінансова діяльність підприємства характеризується наступними особливостями:

1. Вона є головною формою забезпечення розвитку операційної й інвестиційної діяльності підприємства. Завдання фінансової діяльності і її масштаб визначаються стратегією розвитку операційної діяльності підприємства і його інвестиційною політикою. Забезпечуючи приплив фінансових ресурсів для розвитку операційної й інвестиційної діяльності, вона сприяє реалізації стратегічних цілей підприємства. Разом з тим, стосовно операційної й інвестиційної діяльності підприємства, фінансова його діяльність носить підлеглий характер. Це зв'язано з тим, що формування фінансових ресурсів з зовнішніх джерел не є для підприємства самоціллю, а завжди підпорядковане завданням ефективного їхнього використання в процесі операційної й інвестиційної діяльності.

2. Фінансова діяльність підприємства носить стабільний характер, тобто здійснюється постійно. Це пов'язано з тим, що кожне підприємство в тій чи іншій мірі в процесі свого розвитку має потребу у зовнішньому фінансуванні, а відповідно і забезпечує його обслуговування. Тільки підприємство, що згортає обсяги операційної й інвестиційної діяльності, може дозволити собі "перепочинок" у здійсненні фінансової діяльності по залученню ресурсів із зовнішніх джерел.

3. Форми й обсяги фінансової діяльності значною мірою залежать від галузевих особливостей і організаційно-правових форм діяльності підприємства.

Галузеві особливості діяльності підприємства, що формують тривалість операційного циклу, його сезонність, загальну капіталомісткість виробництва і реалізації продукції, визначають пропорції у використанні власного і позикового капіталу, а також в обсягах залучення фінансових активів із зовнішніх джерел по окремих періодах. Організаційно-правові форми діяльності впливають на склад джерел залучення зовнішнього капіталу (додаткову емісію акцій; залучення додаткового пайового капіталу і т.п.).

4. Фінансова діяльність підприємства генерує свої специфічні види ризиків, поєднувані поняттям "фінансовий ризик". Головними з цих ризиків є ризик неплатоспроможності і ризик втрати фінансової стійкості підприємства. Ризик неплатоспроможності викликається істотним зростанням обсягу зобов'язань підприємства в процесі залучення фінансових ресурсів, що у періоди спаду кон'юнктури товарного ринку не можуть бути забезпечені активами у високоліквідній формі (формуючи так називаний "спазм ліквідності"). Ризик втрати фінансової стійкості генерується недосконалістю структури капіталу. По своїх фінансових наслідках ці ризики відносяться до числа найбільш небезпечних, формуючи безпосередню загрозу банкрутства підприємства. Механізм здійснення фінансової діяльності підприємства формується в тісному зв'язку з рівнем фінансового ризику.

5. Фінансова діяльність визначає специфічний характер формованих нею грошових потоків підприємства. Ця специфіка полягає в тому, що в процесі фінансової діяльності позитивний грошовий потік (надходження фінансових ресурсів із зовнішніх джерел) завжди є в підсумку цієї діяльності нижче по обсязі, ніж негативний грошовий потік (обслуговування і повернення зовнішнього боргу), хоча в окремі періоди часу процес може тимчасово носити зворотний характер. Якісно мова йде про грошові потоки, приведених до дійсної вартості, тому що по кожній фінансовій операції вони здійснюються з розривом у часі.

Така ситуація викликається тим, що будь-який кредитор або інвестор розраховує на одержання додаткового прибутку на вкладені кошти (у формі відсотка, дивіденду і т.п.). І звичайно, підприємство, залучаючи необхідний капітал, свідомо йде на ці додаткові фінансові витрати.

6. Фінансова діяльність підприємства зв'язана безпосередньо з фінансовим ринком – ринком грошей і ринком капіталу. Обсяги і результати цієї діяльності в значній мірі піддані коливанням кон’юнктури окремих сегментів фінансового ринку. Якщо спрямованість коливань кон'юнктури товарного і фінансового ринків не збігається (наприклад, при збільшенні попиту на товарному ринку на продукцію підприємства на фінансовому ринку знижується пропозиція вільного капіталу з відповідним ростом його вартості), це створює серйозні проблеми в розвитку підприємства.

7. Фінансова діяльність впливає на формування прибутку підприємства. Тому що негативний грошовий потік у процесі фінансової діяльності завжди перевищує позитивний, пряме формування прибутку в процесі цієї діяльності відсутнє. Разом з тим, залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку.Рівень додатково формованої в процесі фінансової діяльності операційного прибутку характеризується різницею між рівнем рентабельності операційних активів і рівнем вартості додатково приваблюваного капіталу з зовнішніх джерел. Цей показник є найважливішим критерієм оцінки результативності фінансової діяльності підприємства.

Розгляд особливостей фінансової діяльності і форм її впливу на загальну суму прибутку підприємства, дозволяє сформулювати дві найважливіші задачі цієї діяльності, зв'язані з залученням додаткового обсягу зовнішнього капіталу:

1. Мінімізацію вартості додатково приваблюваного капіталу.

2. Оптимізацію структури джерел додатково приваблюваного капіталу.

Обидві ці задачі, що визначають результативність фінансової діяльності підприємства, істотно впливають на загальний рівень формованого прибутку.

Розходження в рівнях формованого прибутку в процесі фінансової діяльності підприємства в значній мірі визначають рівень фінансових ризиків, що супроводжують цю діяльність. Тому вибір тих або інших управлінських рішень, зв'язаних з формуванням вартості додатково приваблюваного капіталу або структури його джерел, зводиться до встановлення співвідношення рівня прибутку і ризику в процесі здійснення фінансової діяльності. Розходження цих рівнів формують три основних напрямки політики фінансування розвитку підприємства (або фінансування його активів):

1. Агресивну політику фінансування.

2. Помірну (або компромісну) політикові фінансування.

3. Консервативну політику фінансування.

Фінансова робота являє собою систему економічних заходів з визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства і здійснення контролю за їх цільовим ефективним використанням.

До основних завдань фінансової роботи належать наступні:

1. Мобілізація фінансових ресурсів в розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в обсягах в обсягах, встановлених планами.

2. Пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності підприємства.

3. Своєчасне виконання фінансових зобов’язань.

4. Контроль за збереженням, використанням оборотних активів і прискоренням їх оборотності.

5. Контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

6. Своєчасне виконання зобов’язань перед працівниками.

Фінансова робота на підприємстві, як правило ведеться за такими основними трьома напрямками:

1. Фінансове планування і прогнозування.

2. Оперативна фінансова робота.

3. Аналіз і контроль за фінансовою діяльністю підприємства.

Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану — узгодження до­ходів із витратами в плановому періоді. У перспективному фінан­совому плані вирішуються принципові питання фінансування діяль­ності та розвитку підприємства (організації). До таких питань на­лежать передусім фінансування капітальних вкладень, повернен­ня боргів, сплата відсотків за борговими зобов'язаннями тощо. Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) опрацьовуються детальніше за видами доходів і витрат з урахуванням їхньої кален­дарної динаміки.

Фінансовий план підприємства (організації) складається у формі балансу доходів і витрат. У складі доходів основними є надходжен­ня від стабільних власних джерел — прибуток та амортизаційні відрахування.

Враховуючи, що головне завдання фінансової діяльності підприємства – формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу – реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є "фінансовий ліверидж". Фінансовий лівериджхарактеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий ліверидж виявляє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відбиває рівень додатково сформованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових засобів, називається ефектом фінансового лівериджа. Він розраховується по наступній формулі:

, (4.1)

де ЕФЛ – ефект фінансового лівериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Вкред – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

Кпоз – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

Квлас – середня сума власного капіталу підприємства.