Деякі способи стиснення при передачі інформації

Стиснення інформації є заміною замість повторень додаткових символів. Ці способи ґрунтуються на зміні повторюваних елементів деякими умовними символами. Способи є ефективними в тому разі, коли масиви інформації подаються у вигляді рядків і стовпців, розташованих у зростаючому порядку, мають однакові значення елементів в одних і тих самих рядках, що характерно для техніко-економічної інформації. Таке стиснення лає змогу скоротити масив в окремих випадках у декілька раз.

Стиснення інформації виключеннями повторюваних символів виконується введенням двох додаткових символів, один із яких вказує на повторення, а другий на кількість повторень. При відновленні даних га приймальній стороні, розгортання сторінки виконується зверху вниз і зліва направо.

Зонне стиснення інформації

Воно використовується при передачі текстової інформації, коли символи подаються 8-ми розрядним кодом. Тоді 4 розряди використовуються для кодування зони, а чотири розряди для кодування символів у кожній із зон. При цьому у певну зону включаються символи за відносно однаковою ймовірністю появи їх у тексті.

Стиснення інформації використанням адаптивного кодування

Воно використовується тоді, коли передається інформація із різними вимогами щодо надійності передачі. Тоді повідомлення ділять за категоріями із різною вірогідністю передачі. На початку передачі кожної категорії передається службова інформація. Яка налаштовує кодер та декодер на відповідний спосіб кодування.

При передачі інформації з малою вірогідністю використовують кодування з малою надлишковісю. Для передачі інформації із високою вірогідністю застосовують більш складне кодування із більшою надлишковістю.

Як правило, використовують 3 категорії інформації із різними показниками вірогідності:

1. - ймовірності помилок

2. 

3. меньше

Стиснення інформації збільшення основи коду

Грунтується на перекодуванні кодованих послідовностей символів системи числення із меншою основою у систему із більшою основою. Так, якщо інформаційний масив, який складається із двійкових елементів подати у вісімковій або шістнадцятко вій системі числення, то це призведе до значного зменшення кількості елементів масиву. Елементарні розрахунки показують, що коефіцієнт стиснення первинного масиву двійкових елементів у вісімкову систему числення рівний коефіцієнту стиснення двійкового масиву у шістнадцяткову систему числення і рівний 4. Отже, цей коефіцієнт стиснення рівний двійковій степені, яку треба застосувати для отримання основи більшого коду.

Ефективність кодуванні при збільшення основи коду

Загальновизнаним методом оцінювання ефективності кодування є пошук граничних залежностей типу

для найкращих кодів, якими не є якісь конкретні коди., а коди з довжиною n->∞

В даному відношенні d- мінімальна кодова відстань.

Остання умова дає змогу таким кодам мати досить велику корегувальну здатність.

Граничні залежності R називаються межами верхнього або нижнього для мінімальної кодової відстані d.

Для дослідження граничних меж використовуються наступні 4 підходи:

1. Межа Плоткіна

Досліджується за виразом

За цим відношенням для повного коду встановлюють граничну залежність, яка вказує, що немає іншого коду, координати якого перевищували відповідні координати будь-якої точки цієї верхньої межі, тобто планують кращі коди, що відображаються верхньою межею.

2. Межа Хемінга

Визначається за формулою

Межа Хемінга використовується аналогічно межі Плоткіна. Переважно її досліджують в діапазоні зміни величини х від 0 до1 та при зміні основи коду з q до безмежності.

3. Верхня межа Еліона

Визначається співвідношенням

- розв’язок рівняння

А рівняння типу визначається на основі розв'язку рівнянн Чернова.

4. Нижня межа Варшаво-Гільбера

Досліджується на основі співвідношення

Зданої формули функція є формулою Чернова

Розглянуті межі дають змогу оціниити із загальних позицій граничні можливості кодів взагалі і визначити ті параметри, коди з якими потрібно будувати як найефективніші.