- •Оптимальне кодування
- •Основні властивості оптимальних кодів
- •Методика Шенона і Фано
- •Методика Хаффмана
- •Оптимальні нерівномірні коди (онк)
- •Завадостійке кодування
- •Роздільні і не роздільні коди
- •Лінійні групові коди
- •Спосіб формування кодів.
- •Лінійні блокові коди
- •Загальні особливості стиснення інформації.
- •Розглянемо деякі способи стиснення
- •Стиск інформації
- •Метод стиску Лемпеля-Зіва (Lempela-Ziva)
- •Алгоритм lzss
- •Алгоритм lz78
- •Алгоритм lzw
- •Стиск інформації із втратами
- •Загальні теоретичні основи цифрових комунікацій
- •Особливості та алгоритми кодування голосу.
- •Огляд каналів та систем передачі інформації
- •Мережі типу Wi-Fi
- •Мережі типуBluetooth
- •Мережі типу Wi-max
- •Cтандарт іеее 80216
- •Загальні особливості оптичних каналів зв’яку
- •Вірогідність передачі колових повідомлень
- •Деякі способи стиснення при передачі інформації
- •Зонне стиснення інформації
- •Стиснення інформації використанням адаптивного кодування
- •Стиснення інформації збільшення основи коду
- •Ефективність кодуванні при збільшення основи коду
- •Вплив зворотнього зв'язку на ефективність передачі інформації
- •Код Ріда-Соломона
Мережі типу Wi-Fi
Мережі типу Wi-Fi розроблені консорсіумом ВЕКА і починає своє застосування з 2001 року. Це мережі на основі несучої частоти 2,4 ГГц, із полосою пропускання на канал 11мбіт/с. Широкє впровадження цих мереж забезпечила велика пропрацьованість технології, готовність елементної бази та ціновий фактор а також достатньо висока продуктивність цих мереж. Широке впровадження цих мереж привело до конкуренції на ринку застосування і на даний час в стандарті ІЕЕЕ 80211 є цілий ряд версій з різними буквами які нажаль вводять деякі гальми в поширення безпровідних мереж через іхню несумісність.
Мережі типуBluetooth
Мережі типу Bluetooth – в загальному змісті це тихнологія безпровідникової передачі даних для будь яких пристроїв із її підтримкою в тому числі: мобільних телефонів, ноутбуків, спеціалізованих цифрових пристроїв і побутової техніки. Практичне впровадження блутуз, це маленький чіп, що представляє собою прийомо передавач малого радіусу дії, що працює в діапазоні частот 2,4465 – 2,4835 ГГц. Блутуз працює як багато точковий радіо канал керований багато рівневим протоколом і має багато спільного із стільниковими типами мереж. При роботі мередавач може переходити із однієї частоти на іншу за псевдо випадковим алгоритмом щоб уникнути конфліктів із іншими пристроями, при цьому може реалізуватися до 1600 перемикань(стрибків) за секунду. Середній радіус дії чіпів до 100м. Радіотехнологія блутузу небоїтсья перешкод при тому пристрої можуть знаходитися поза зоною прямої видимості. З’єднання відбувається автоматично як тільки блутуз в пристрої опиняється в межах досягнення. Перспективи розвитку мереж типу блутуз – суттєві. Очікується, що ця технологія буде сумісна з багатьма протоколами, стандартами та системами. Низька вартість, висока ступінь захисту, зручність і простота у використанні – це вагомі переваги даного типу мереж. Частота на якій працюють пристрої не вимагає спеціального ліцензування а поширення інших ліцензій на роботу з блутуз виконується за мінімальну плату.
Мережі типу Wi-max
Мережі типу Wi-MAX – це також без провідникові мережі, які орієнтовані на взаємодію із глобальною мережею інтернет. Ці мережі мають значно більшу продуктивність у порівнянні з мережами типу вай-фай та блутуз. Їхнє впровадження також базуєтья на використанні спеціальних чіпів з високочастотними прийомо передавачами та засобами організації, взаємодії в мережах. Однією із основних характеристик цих чіпів є можливість опрацьовування черг запитів і ця к-сть черг запитів для сучасних чіпів фірми інтел на рівні 32 вхідних і не менше ніж 32 двох вихідних черг запитів. Одним із основних завдань подальшого розвитку мереж цього типу є підвищення міри захищенності та конфіденційності інформації.
Cтандарт іеее 80216
Крім названих, мережі типу GSM, Mobitex, Data TAC, CDPD, GPRS, EDGE, WLAN… Однією із задач є побудова універсального стандарту який би об’єднав кращі досягнення багатьох безпровідникових мереж. І зменшив розпорошеність зусиль по створенню таких мерех. Одним із варіантів є стандарт ІЕЕЕ 80216 цей стандарт почав розроблятись в 2003 році. Покриває діапазон від 2 до 11 ГГц, передбачає використання базових станцій на спеціальних вишках або високих будинках. Передбачена сумісність з багатьма мережами в тому числі з блутузом, вай-фай, вай-макс. Однак через неузгодженість провідних фірм виробників мережевого обладнання. Цей стандарт покищо не знаходить широкого, масового застосування.
