Первинний розподіл → перерозподіл → створення вторинного доходу → вторинний розподіл

Суб'єктами при фінансовому розподілі виступають держава, підприємства та організації (юридичні особи), населення:

- держава — за правом керуючої структури суспільства і як власник-підприємець;

- юридичні особи – за правом виробників ВВП;

- населення – за правом працівників підприємств, організацій, установ і за правом соціального захисту.

Таким чином, саме через розподільчу функцію реалізується специфічне суспільне призначення фінансів – забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Контролююча функція фінансів полягає у створенні можливостей для здійснення державного контролю за формуванням та використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів. Вона зумовлена здійсненням фінансового контролю за розподільчими процесами.

Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів, який здійснюється як у фондовій, так і в нефондовій формах. Оскільки фінанси охоплюють усе суспільне виробництво, то вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом ВВП. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб'єктів господарювання, наскільки ефективно вони використовуються тощо.

Об'єктом фінансового контролю є грошові розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях і ланках народного господарства. Безпосереднім предметом перевірки виступають такі фінансові вартісні показники як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу, податки, відрахування на різні цілі і в різні фонди. Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди тощо).

Суб'єктами фінансового контролю є особливі органи і орга­нізації, що наділені відповідними повноваженнями законодавчих органів влади:

- виконавчі органи управління;

- податкові та кредитні установи;

- страхові організації;

- державні комітети;

- міністерства і відомства;

- відділи місцевих рад народних депутатів;

- фінансові служби підприємств, організацій та установ;

- ревізійні комісії в кооперативних та громадських об'єднаннях;

- аудиторські фірми.

Інструментом реалізації контрольної функції виступає фінансова інформація, що міститься в бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності.

Одне з найважливіших завдань фінансового контролю – перевірка чіткого дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств та організацій із розрахунків та платежів.

4. Фінансові ресурси, їх склад та особливості

Фінансові ресурси — сукупність фондів грошових коштів, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання ВВП, перебувають у розпорядженні держави, підприємств та організацій, характеризують стан економіки і мають великий вплив на її розвиток.

За формою утворення фінансові ресурси — це:

1. накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування;

2. ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:

• централізовані. Вони утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, галузевих об’єднань. Вони зосереджуються у Державному бюджеті, Пенсійному фонді та у інших державних цільових фондах. Більшість їх утворюється за рахунок доходів підприємств і організацій, надходжень від державного, соціального, майнового та особистого страхування тощо.

• децентралізовані. Вони перебувають у розпорядженні підприємств та організацій. Утворюються за рахунок їх доходів і накопичень та, незначною мірою, за рахунок коштів населення. У формуванні фінансових ресурсів підприємств можуть брати участь і позичені кошти (кредити банку, кредиторська заборгованість, а також кошти, одержані від випуску акцій тощо).

Головними суб'єктами, між якими виникають відносини з приводу формування та використання фінансових ресурсів, є держава, підприємства, населення. Грошові кошти, з яких формуються фінансові ресурси, безперервно переміщуються від одного суб'єкта до іншого (рис.3.1).

Рис. 3.1.Суб'єкти відносин формування та використання фінансових ресурсів

Також існують грошові потоки всередині Державного бюджету, між підприємцями, окремими громадянами.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є ВВП. Тому у його складі можна виділити елементи фінансових ресурсів, зображені на рис.3.2.

Рис.3.2. Елементи фінансових ресурсів у складі ВВП

Напрямки використання фінансових ресурсів можна поділити на три групи:

1) поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо.

2) витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.

3) сукупність витрат на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів є те, то вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявні можливості економічного й соціального розвитку.