3. Функції фінансів та їх роль в умовах ринкової економіки

Фінанси виконують розподільчу та контролюючу функції, які реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом.

Розподільча функція фінансів пов'язана з розподілом та перерозподілом ВВП і національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням.

Об’єктами фінансового розподілу виступають:

• валовий внутрішній продукт (ВВП), тобто вартість кінцевих продуктів (благ), вироблених на території певної країни резидентами даної країни за певний період часу (переважно за рік). Це є заново створена в суспільстві вартість;

• національне багатство (НБ), тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. НБ залучається в розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо);

• національний дохід (НД), тобто ВВП за мінусом вартості засобів виробництва та предметів праці, спожитих в процесі виробництва. Тоді відбувається утворення так званих основних або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу.

Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує наступні етапи:

1. Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підприємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.

До первинних доходів належать:

1. зарплата — для фізичних осіб;

2. прибуток — для юридичних осіб;

3. надходження від використання держав­них ресурсів — для держави.

Але первинні доходи ще не утворюють суспільних грошових фондів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних та культурних потреб населення. Необхідним є подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.

2. Перерозподіл національного доходу пов'язаний з міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального використання доходів та накопичень підприємств та організацій; наявністю поряд з виробничою не­виробничої сфери, де національний дохід не створюється (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, управління); перерозподілом доходів між різноманітними соціальними прошарками населення. Він полягає у створенні і використанні вторинних доходів (централізованих фондів) за рахунок розподіленої вартості.

Його необхідність пов'язується із:

• утриманням невиробничої сфери;

• забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій.

3. В процесі перерозподілу утворюється вторинний або похідний дохід. Вторинні доходи необхідні для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

До вторинних доходів належать:

1. загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди міністерств і відомств;

2. корпоративні доходи (фонди підприємств).

4. Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній (неви­робничій) сфері.

У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перероз­поділу створеної вартості в усіх власників, груп населення утво­рюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключ­на стадія руху НД і відтворювального процесу — його споживання.

Отже, реалізація розподільчої функції фінансів загалом виглядає так: