Висновки

Останнім часом перед людством постає все більше і більше нових проблем. Скажімо, в ХІХ столітті ще не задумувались над глобальним потеплінням, над нестачею нафти і природного газу… Наразі цих невирі- шених проблем накопичилося величезна кількість, що невпинно поповнюється все новими задачами.

Перед людьми виникло багато важливих і термінових питань: надшвидке використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, збереження флори і фауни нашої планети. Проте більшість населення Землі не розуміють, що це - пряма загроза їхньому життю.

Для того, щоб вирішити ці проблеми, необхідно проводити нові відкриття, що змінять наш спосіб життя, систему ведення господарства, перетворять шкоду, нанесену природі, на користь. Стає актуальною проблема розв'язування винахідницьких задач. Дана робота являє собою процес творчого впровадження наукових ідей в технічні розв'язки.

В середині ХХ століття було створено принципово нову теорію розв'язування винахідницьких задач, одними з розділів якої є типові прийоми усунення технічних протиріч і алгоритм розв'язування винахідницьких задач. Вони дали можливість перейти від розпливчатої ситуації до чітко побудованої і гранично простої схеми розв'язування. Основна його перевага у значному зменшенні часового інтервалу вирішення технічних протиріч, тоді як історично вони розв'язувались методом спроб і помилок і тривалий час.

В даній роботі проводиться дослідження відсоткового співвідно- шення категорій винаходів (як їх згрупував автор теорії Г.С.Альтшуллер). Також проведено історичне дослідження розвитку методів візуалізації неоднорідностей і показано, що застосування алгоритму розв'язування винахідницьких задач і типових прийомів усунення технічних протиріч значно прискорює розвиток науково-технічного прогресу.

Я пропоную максимально широко впроваджувати цю теорію на змі- ну методу спроб і помилок, адже на даний момент ця теорія вважається найкращою у світі, але не набула широкого практичного застосування.

Систематизувавши у єдине ціле АРВЗ, типові прийоми усунення технічних протиріч і репольний аналіз, що розглядався мною у попередній роботі, а також залучивши базу теорії розв'язування винахідницьких задач, що детально описана у шеститомнику Г.С.Альтшуллера, можна досягти прискорення науково-технічного прогресу у десятки, а то й сотні разів. І це не є перебільшенням. Відсоткове відношення категорій винаходів також зміниться. Маємо надію, що кількість винаходів п'ятого рівня зросте хоча б до 10%.

Моєю метою було розглянути алгоритм розв'язування винахідницьких задач як частину ТРВЗ і донести свої пізнання до людей, адже ця теорія є винятковою і має право на існування (проте людство чомусь не використовує її).

Використовуючи цю теорію, можна активно залучати до винахідницького процесу комп'ютерну техніку, що перебирала б можливі варіанти (в даному випадку йтиметься мова вже не про мільярди хибних шляхів, а про вибір істинного прийому за алгоритмом).

Тож ця робота сміливо може називатися "ключем до дверей швидкого вирішення найважливіших вселюдських проблем".