Опис лабораторної установки

Лабораторну установку реалізовано на основі схеми на рис.2 із введенням додаткової апаратури. Вона складається з трифазного асинхронного двигуна М1 з редуктором Р1 (рис.3), а також апаратури керування: трифазного автоматичного вимикача , однофазних вимикачівта, перемикача режиму роботи, командного апаратаКЕП-12У, кнопок керування ,і, магнітних пускачівКМ1 і КМ2 та сигнальних ламп .

Рис.3. Принципова електрична схема лабораторної установки

Вищевказана апаратура дозволяє реалізувати такі функції: у ручному режимі – пуск та зупинка двигуна у прямому та зворотному напрямку; в автоматичному режимі – періодичне вмикання двигуна через задані інтервали на визначені проміжки часу в одному напрямку; сигналізацію про вибір режиму роботи та про стан двигуна.

Схему вмикають в роботу за допомогою автоматичного вимикача , який подає трифазну напругу на силові контакти обидвох магнітних пускачівКМ1 і КМ2, а також на контакти автоматичних вимикачів схем ручного () та автоматичного керування (). Для вибору режиму роботи служить перемикач, який у положенні “ручне” подає напругу на кнопки ручного керування ,,, а в положенні “Автомат” – на контакт КА командоапарата КЕП-12У.

Для вмикання двигуна у ручному режимі необхідно натиснути одну з кнопок: (“Вперед”) або (“Назад”). При цьому струм почне протікати через обмотку одного з магнітних пускачів КМ1 або КМ2, від чого притягнеться якір і замкнуться силові та керуючі контакти магнітних пускачів. Через силові контакти КМ1-1КМ1-3 першого магнітного пускача подається напруга для прямого ходу двигуна, а через контакти КМ2-1КМ2-3 другого пускача – для зворотного ходу. Напрямок ходу залежить від того, яка фаза подається на котру з клем статорної обмотки двигуна. Одночасно з силовими контактами замикаються блокуючі контакти КМ1-4КМ2-4, котрі шунтують пускові кнопки. Зупинити двигун можна однією кнопкою , яка розриває ціле коло ручного керування.

Ще одна група блокуючих контактів: КМ1-5КМ2-5 служить для запобігання одночасного увімкнення обидвох магнітних пускачів: той з них, що ввімкнеться хоч на мить раніше, розімкне свій блокуючий контакт, і не дозволить увімкнутися іншому пускачеві.

В автоматичному режимі запуск двигуна М1 за заданою програмою здійснюють з допомогою командного приладу КЕП-12У. Для ввімкнення приладу треба натиснути пускову кнопку , через контакти якої напруга поступить на електромагнітКМ3, котрий з допомогою своїх контактів КМ3-1 увімкне в роботу малогабаритний однофазний двигун М2. Останній через редуктор Р2 почне повертати вал з кулачками К, які замикають у заданій послідовності цілий ряд контактів. Вибравши потрібну швидкість обертання валика та встановивши відповідним чином кулачки на валику можна задати бажану програму роботи декільком електроприводам різних агрегатів. На схемі (наведеній на рис.3) ці контакти показані у вигляді одного замикаючого контакту КА, який в автоматичному режимі роботи схеми виконує ті самі функції, що кнопка в ручному режимі, тобто вмикає магнітний пускачКМ1. Виконавши програму керування, командоапарат автоматично вимикається, після чого він готовий до повторного циклу роботи.

Сигнальна лампа сигналізує про увімкнення всієї установки. Лампи ісигналізують про увімкнення кіл керування, і - про вибір режиму керування, а - про стан роботи двигуна: “Вперед”, “вимкнено”, “Назад”.

Клеми на щиті установки призначені для монтажу (збирання) схеми керування під час виконання лабораторної роботи.

Захист двигуна від перевантаження в лабораторному стенді відсутній.

Загальний вигляд щита лабораторної установки показаний на рис.4.

Рис.4. Загальний вигляд щита лабораторної установки