osn_progr_final

Width

Width – це рядок цифр, що задає мінімальну ширину поля [width]. Перетворене число буде надруковано в поле принаймні заданої ширини, а якщо необхідно, то й у більш широке. Якщо перетворений аргумент має менше символів, ніж зазначена ширина поля, то він буде доповнений ліворуч (чи праворуч, якщо було зазначене вирівнювання по лівому краю) символами, що заповнюють (заповнюючі), до цієї ширини. Символом, що заповнює, звичайно є пропуск. А якщо ширина поля вказується з лідируючим нулем, то цим символом буде нуль (лідируючий нуль у даному випадку не означає вісімкової основи). Ця специфікація не задає відсікання символів, якщо значення перевищує задану ширину.

Рrecision

Рядок цифр [.precision], що вказує максимальну кількість символів рядка, що повинні бути надруковані, чи кількість цифр, що друкуються праворуч від десяткової крапки для змінних типу float чи double. На відміну від попередньої специфікації, дана вимагає відсікання або округлення. Інформація про значення precision для різних специфікацій перетворень подається в таблиці:

411

N – використовується у середній, великій та huge-моделях для near-значень.

F і N можуть бути використані тільки з типами символів s і p, оскільки вони доречні тільки з аргументами-вказівниками.

h – використовується як префікс із цілими типами d, і, o, x, X для позначення, що аргумент є short int.

l – використовується як префікс із типами d, і, o, x, X для позначення, що аргумент є long int. Символ l використовується також як префікс із типами e, E, f, g, G для вказівки, що аргумент є швидше double ніж float.

Типи специфікацій формату:

413

Якщо за символом знака відсотка (%) слідує символ, що не задає тип формату, то цей символ копіюється в потік stdout. Наприклад, для виводу символу знака відсотка використовується комбінація %%.

Ця функція повертає кількість надрукованих символів.

Див. також fprintf, scanf, sprintf, vfprintf, vprintf.

PUTC-PUTCHAR <stdio.h> int putc (c, stream); int c;

FILE *stream;

Записує символ с у біжучу позицію потоку stream. int putchar(c);

414

int c;

Анолог putc(c, stdout).

Повертають записаний символ. У випадку помилки повертається значення EOF.

PUTCH <conio.h> void putch(c) int c;

Записує символ c прямо на консоль. Значення, що повертається, немає.

Див.також cprintf, getch, getche.

PUTENV <stdlib.h>

int putenv(envstring); char *envstring;

Утворює нові змінні оточення чи модифікує існуючі. Аргумент envstring повинен бути вказівником на рядок у формі:

varname = string,

де varname – ім’я змінної оточення , string – значення цієї змінної. Якщо varname існує, то значення модифікується, інакше – утворюється нова змінна оточення.

Повертає 0 у випадку успіху чи -1, якщо виникла помилка. Див. також getenv.

PUTS <stdio.h>

int puts (string); char *string;

Записує рядок string у стандартний потік виводу stdout, замінюючи у вихідному потоці нульовий символ закінчення рядка ‘\0’ символом нового рядка ‘\n’.

Повертає останній записаний символ, котрим зазвичай є символ нового рядка ‘\n’. Значення EOF свідчить про помилку.

Див. також fputs, gets.

PUTW <stdio.h>

int putw(binint, stream);

int binint; //виведене двійкове ціле

FILE *stream

Записує бінарне значення типу int у біжучу позицію по-

току stream.

Повертає записане значення або EOF у випадку помилки. Див. також getw.

415

QSORT <search.h>

void gsort(base,num, width, compare); char *base;

unsigned num, width;

int (*compare) (const void *, const void *);

Виконує алгоритм швидкого сортування масиву з num елементів, кожен елемент якого розміром у width байт. Аргумент base є вказівником на масив, який потрібно відсортувати. Функція qsort перезаписує цей масив з відсортованими елементами. Аргумент compare є вказівником на функцію, що розробляється користувачем. Ця функція порівнює два елементи масиву і повертає значення, що визначає відношення між елементами:

Значення, що повертається немає.

Див. також bsearch, lsearch.

RAND <stdlib.h> int rand();

Повертає псевдовипадкове число в інтервалі від 0 до

32767. READ <io.h>

int read(handle, buffer,count) int handle;

char *buffer; //пам’ять для збереження даних unsigned int count;//максимальна кількість байт

Читає count байт з файлу, зв’язаного з дескриптором handle у буфер buffer. Операція читання починаються з біжучої позиції файлового покажчика. Після виконання операції читання покажчик встановлюється на наступний непрочитаний символ.

Повертає кількість дійсно прочитаних байт, що може бути меншою, ніж count. Якщо повертається значення 0, це свідчить про спробу читання кінця файлу, -1 – про помилкову ситуацію.

Див.також creat, fread, open, write.

REALLOC <malloc.h>

416

char *realloc(ptr,size);

char *ptr; //вказівник на раніше виділений блок пам’яті unsigned size; //новий розмір у байтах

Змінює розмір раніше виділеної області пам’яті. Аргумент ptr вказує на початок області. Аргумент size задає новий розмір області в байтах. Вміст області не змінюється.

Повертає char-вказівник на перевиділену область пам’яті або NULL, якщо пам’яті недостатньо.

Див. також caloc, free, halloc, malloc.

REMOVE <io.h>, <stdio.h> int remove(pathname);

char *pathname; //path-ім’я файлу, що видаляється Видаляє файл, визначений pathname.

Повертає 0, якщо файл успішно видалений. Якщо виникла помилка, повертається -1.

RENAME <io.h>

int rename (oldname,newname);

char *oldname; // вказівник на старе ім’я char *newname; //вказівник на нове ім’я

Перейменовує файл чи папку. Oldname повинен містити path-ім’я існуючого файлу чи папки. Newname – нове ім’я. Повертає 0 у випадку успіху і ненульове значення у випадку помилки.

Див. також create, fopen, open.

REWIND <stdio.h>

void rewind(stream); FILE *stream;

Переміщає файловий покажчик, зв’язаний з потоком stream, на початок файлу. Виклик функції rewind еквівалент-

ний fseek(stream, OL, SEEK_SET); Див. також fseek, ftell.

RMDIR <direct.h>

int rmdir(pathname); char *pathname;

Видаляє папку, задану за допомогою pathname. Повертає 0 у випадку успіху і -1 у випадку помилки.

RMTMP <stdio.h> int rmtmp;

417

Видаляє всі тимчасові файли біжучої папки, створені за допомогою tmpfile.

Повертає кількість видалених файлів.

Див. також flushall, tmpfile, tmpnam.

SBRK <malloc.h>

char *sbrk(incr);

int incr; //кількість байт, що додаються чи віднімаються Перевстановлює значення розриву для викликаючого

процесу. Значенням розриву є адреса першого байта виділеної пам’яті. Функція sbrk додає incr байт до значення розриву; відповідно до цього встановлюється розмір виділеної пам’яті.

Повертає старе значення розриву. У випадку помилки повертається -1.

Див. також calloc, free, malloc, realloc.

SCANF <stdio.h>

int scanf(format-string[[, argument...]]); char *format-string //форматний рядок

Функція scanf читає дані із стандартного потоку stdin і записує у змінні, вказані як аргументи arguments. Кожен аргумент повинен бути вказівником, що відповідає типу, заданому у рядку формату. Рядок формату керує перетвореннями полів введення. Цей рядок може містити наступні символи:

"пропускові" символи, тобто символ пропуску ‘ ‘, табуляції ‘\t’, нового рядка ‘\n’. Для функції scanf символами пропуску визначається зчитування але без запам’ятовування. Тобто пропускові символи ігноруються аж до першого символу, що не є пропусковим.

довільні символи, що не є пропусковими чи символом знака відсотка %. Тоді по цьому символу функція scanf здійснює зчитування без запам’ятовування відповідних символів керування. Ці символи повинні співпадати з відповідними символами вхідного потоку. Якщо наступний символ у <stdin> не відповідає символам керування, то scanf закінчує свою роботу.

cпецифікацію формату, позначеного знаком %. У цьому випадку scanf читає і перетворює введені символи до значень заданого типу, причому значення визначаються відповідними

418

аргументами зі списку аргументів. Якщо значень більше, ніж передбачає список аргументів, то останні ігноруються. Специфікація формату має наступну форму:

%[*][flags][wigth][.precision][{F:N:h:I}]type.

Див. функцію printf().

Якщо у специфікації формату зазначено символ *, то відбувається зчитування без присвоєння, тобто поле вводу просто пропускається і ніякого присвоєння не відбувається. Поле введення визначається як рядок символів, що відмінні від символів простих пропусків; воно продовжується або до наступного символу пропуску, або поки не буде вичерпана ширина поля, якщо вона зазначена. Звідси випливає, що при пошуку потрібного їй вводу, функція scanf буде перетинати границі рядків, оскільки символ нового рядка входить у число пропускових.

419

Щоб запам’ятати рядок без нульового символу ‘\0’, застосовується специфікація %nc, де n – десяткове ціле. У цьому випадку символьний тип c визначає аргумент, що вказує на масив символів.

420