
- •Схеми адресації вузлів
- •2. Надійність і безпека
- •3. Розширюваність і масштабованість
- •4. Прозорість
- •5. Керованість
- •6. Сумісність
- •Загальний опис[ред.]
- •Види модуляції[ред.]
- •21. Цифрове кодування
- •Вимоги до методів цифрового кодування
- •22. Асинхронна передача
- •Синхронна передача
- •23. Структура стандартів ieee 802.X
Загальний опис[ред.]
Для передачі сигналів на великі відстані необхідно, щоб вони володіли великою енергією. Відомо, що енергія сигналу пропорційна четвертій степені його частоти, тобто сигнали з більшою частотою володіють більшою енергією. У практиці часто сигнали, що несуть у собі інформацію, наприклад, мовні сигнали, мають низьку частоту коливань і тому, щоб передати їх на велику відстань необхідно частоту інформаційних сигналів підвищувати. Домагаються цього шляхом «накладання» інформаційного сигналу на інший сигнал, який має високу частоту коливань.
Види модуляції[ред.]
Демонстрація накладення низьких частот на сигнал-носій (високочастотний). Амплітудна (AM) і частотна (FM) модуляції.
Модуляція радіосигналу — процес зміни одного або кількох параметрів високочастотного модульованого коливання за законом низькочастотного інформаційного сигналу.
Розрізняють аналогову, цифрову та імпульсну модуляцію.
Аналогова модуляція: амплітудна модуляція, кутова модуляція, сигнально-кодова модуляція, сигма-дельта модуляція.
Цифрова модуляція (маніпуляція): амплітудна маніпуляція, фазова маніпуляція, частотна маніпуляція, квадратурна амплітудна маніпуляціятощо.
Імпульсна модуляція: широтно-імпульсна модуляція (ШІМ), імпульсно-кодова модуляція (ІКМ), частотно-імпульсна модуляція (ЧІМ), фазово-імпульсна модуляція (ФІМ).
21. Цифрове кодування
При цифровому кодуванні дискретної інформації застосовують потенційні й імпульсні коди.
У потенційних кодах для представлення логічних одиниць і нулів використовується тільки значення потенціалу сигналу, а його перепади, що формують закінчені імпульси, в увагу не приймаються. Імпульсні коди дозволяють представити двійкові дані або імпульсами визначеної полярності, або частиною імпульсу — перепадом потенціалу визначеного напрямку.
Вимоги до методів цифрового кодування
При використанні прямокутних імпульсів для передачі дискретної інформації необхідно вибрати такий спосіб кодування, що одночасно досягав би декількох цілей:
мав при одній і тій же бітовій швидкості найменшу ширину спектра результуючого сигналу;
забезпечував синхронізацію між передавачем і приймачем;
мав здатність розпізнавати помилки;
мав низьку вартість реалізації.
Логічне кодування використовується для поліпшення потенційних кодів типу AMI, NRZI чи 2Q1B. Логічне кодування повинно заміняти довгі послідовності біт, що приводять до постійного потенціалу, вкрапленнями одиниць. Як уже відзначалося вище, для логічного кодування характерні два методи — надлишкові коди і скрэмблювання.
22. Асинхронна передача
Використання терміна асинхронна для опису схеми узгодження за часом, у якій передавач і приймач не обмінюються явною синхронізуючою інформацією, є досить невдалим. Для обміну осмисленою інформацією пара передавач-приймач завжди повинна бути синхронізована між собою. Термін асинхронний ставиться до відповідного періоду часу, через який передавач і приймач повинні бути синхронізовані.
В асинхронних системах він, як правило, є дуже нетривалим (звичайно один символ з відомого кодового набору, такого як ASCII - American Standard Code for Information Interchange, американський стандартний код для обміну інформацією). Відповідно термін посимвольна передача краще підходить для опису асинхронного обміну інформацією.
У таких системах, моделлю яких може служити друкуюча на клавіатурі людина, час між передачею послідовних символів (міжсимвольний інтервал) різний, звідси й походження терміна асинхронний. При натисканні на клавішу клавіатура генерує код, що звичайно складається з 10 біт (стартовий біт, 7 біт даних, біт парності й стоповий біт). Щоб одержати ці 10 біт без помилок, приймач повинен витягти їх з каналу зв'язку в правильний момент.