3. Оточуюче середовище

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм відносять наступні:

• енергетичні впливи (фізичні поля);

• динамічний та хімічний склад атмосфери;

• водні ресурси;

• фізичні, хімічні й механічні характеристики поверхні Землі;

• характер біосистем місцевості й ландшафтних сполучень;

• сбалансованість та стабільність кліматичних й пейзажних умов й ритму природних явищ тощо.

У сучасних умовах вже можна говорити про специфічну для кожної місцевості картину патології, що пов’язана не стільки з геокліматичними умовами регіону, скільки з промисловими виробництвами:

а) центри металургії (Ліпецк, Магнітогорск, ...) – вище захворюваність дихального апарату, злоякісними утвореннями, алергіями;

б) центри с/г виробництва (використання пестицидів) — на усі системи органів;

в) центри атомної енергетики (Чорнобильска зона).

Усе вищенаведене сприяло появі нових наукових галузей, що займаються вивченням питань впливу организмів на середовище і навпаки:

1. валеологічна екологія — наука про здоров’я біосфери, про нормальні стосунки людини із оточуючим середовищем на рівні мінімальних впливів, збереження еталонних (здорових) теріторій й регіонів;

2. санекологія — наука про діагностування і корекцію (лікування) небезпечних (паталогічних) змін в біосфері.

4. Медико-фізіологічні й психологічні аспекти забезпечення здоров’я

На думку вчених попередити захворювання набагато дешевше ніж лікувати (за даними лікарів США у 25 разів дешевше), тому центром докладання зусиль в медицині має бути не лікування хворих осіб, а охорона й укріплення здоров’я , тобто первинна й вторинна, а не третинна профілактика.

У наш час з’явилися нові перспективні галузі знань: валеологічна ендокринологія, валеологічна психологія тощо.

Валеологічна ендокринологія – це науковий напрям, що вивчає питання про цикли й ритми життя, біоритми, що можуть змінюватися під впливом певного екологічно дефіцитного середовища й змін ендокринної регуляції організму.

Валеологічна психологія – це новий міждисциплінарний напрям, що використує знання психології, звертаючи увагу на еволюційно-причинні компоненти. Тому під час встановлення причин здоров’я важливим стає врахування генетичних, епігеномних, біологічних, сімейних, демографічних, соціально-екологічних умов й організації вітального циклу, а також реалізація особистісних особливостей, покликання й соціально-етнічних норм життєдіяльності.

Фізіологи виділяють (П. К. Анохін) наявність резервів адаптивних можливостей організмів, що є вищою за їх зовнішню реалізацію. Внутрішня картина здоров’я — це певний психологічний континіум, або внутрішня психологічна структура особистості, де сформована певна цільова настанова, а також можливі шляхи її досягнення.

Також виділяють такі резерви організму [Казін, с. 49]:

а) біологічні (імунітет, обмін речовин, гормональний статус, сексуальні можливості);

б) фізичні (здатність виконувати роботу);

в) психоемоційні (увага, зосередженість, пам’ять; її характер, асоціативний або образний варіанти);

г) соціальні (здібності ведучого або відомого).

Залежність здоров’я людини не тількі від її генетичних передумов, а й від певних екологічних факторів, дає підстави до визначення місця сім’ї, школи, державних та недержавних організацій у формуванні здоров’я людини через її здоровий спосіб життя.