2. Прийоми та методи фізичного оздоровлення організму

Життя завжди потребує руху, тому для досягнення доброго здоров’я людина має знаходитися у постійному русі. Але спеціальні дослідження доводять, що не усі рухи справляють на організм людини оздоровлюючий ефект.

За даними І.А. Аршавського, підвищення адаптаційних резервів здійснюється у 3 фази:

а) анаболічна, під час якої організм мобілізує власні внутрішні енергетичні ресурси;

б) перехід на більш високий рівень енергетичних витрат, під час якого починається індукція поступового накопичення енергетичних резервів;

в) збільшується тенденція зростання енергопотенціалу, завдяки чому в організмі підвищується резерв адаптації і, як наслідок, здоров’я.

Відомо багато різних програм фізичної активності та оздоровлення, але найбільш розповсюдженими можно вважати наступні: система американського лікаря Кеннета Купера, відчизняного лікаря Миколая Михайловича Амосова, система індійської йоги.

Система оздоровчого бігу (К. Купер, книга «Аеробіка для доброго самопочуття») була основана на ідеї підвищення аеробної продуктивності організму (тобто та кількість кисню, що може засвоїти організм за одиницю часу) за рахунок підвищення руховоі активності:

Система Амосова.

Оздоровча програма «1000 рухів» була створена спочатку лікарем для себе, як спосіб боротьби з хворобами, які він заробив від робочої перенапруги (серцеву арітмію, радикуліт, спазми шлунку, незупинні болі у хребті.).

Система Амосова розрахована на заняття вдома (тому підходить для для більшості міських жителів з напруженим ритмом життя). Акцент у вправах робиться на хребті та розвитку рухливості рук. Кожну вправу автор виконує в максимально швидкому темпі по 100 разів.

Йога

Оздоровча система індійських йогів була написана у ІІ сторіччі до нашої ери філософом Патанджалі, що зібрав і узагальнив досвід попередників у «Йога-сутрі». В практиці йоги є статичні (асани) і динамічні вправи. Динамічні – є підготовчою фазою для статичних, які в свою чергу здійснюють позитивний вплив на будь-який орган людини, доводячи його до функціональної досконалості.

Загартування

Загартуванням називають низку прийомів та способів впливу на організм, які підвищують його можливості адаптуватися до неблагонадійних впливів оточуючого середовища. У словнику В. Даля зазначено, що загартовувати людину – це означає «привчати її до усіх позбавлень (обмежень), потреб, негоди, виховувати у суворості». (За аналогією з отриманням булату – високоякісної сталі).

Загартовуючу дію можуть здійснювати різні фактори зовнішнього середовища: теплота та холод, сонячне світло й свіже повітря, а також час масажу або хождінню по вогню, харчові добавки у вигляді деяких рослин, наприклад чесноку, імбірю ощо.

Для визначення рівня загартованості організму існують різні методики, наприклад методики В. Іваненка (температурна проба, баночна проба, пульсова проба).

Завдання

Знайти в літературних джерелах та підготувати доповідь з цього питання.

Масаж

Масажем називають погладжуючі й розтираючі рухи, що впливають на шкіру, які активізують перефіричну нервову систему, а через неї – увесь організм. Масаж покращує не тільки рух крові, але також рух лімфи й міжтканевої рідини, що підсилює й прискорює обмін речовин, який позитивно впливає на самопочуття.

У практиці використовують 2 різновиди сучасного оздоровчого масажу – традиційний та східний (точковий).

Дихання

Дихальна гімнастика «Пранаяма», а також парадоксальна дихальна гімнастика Олександри Миколаївни Стрельнікової, парадоксальна гімнастика Костянтина Павловича Бутейко. Підготувати доповіді про кожний вид дихальної гімнастики.