3.4. Рецензія, відгук, висновок

Рецензія — це критичний відгук на художній, науковий або інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо. Мета рецензії — рекомендація твору до друку, захисту. Реквізити рецензії такі:

1. Назва документа.

2. Заголовок, що містить:

• назву рецензованої роботи;

• прізвище та Ініціали її автора;

• видавництво та рік публікації; « кількість сторінок.

3. Текст, що складається з двох частин:

• короткий виклад змісту роботи;

• зауваження, пропозиції, висновки автора рецензії.

4. Підпис особи, яка рецензувала роботу.

5. Дата.

У разі необхідності підпис завіряють печаткою.

Зразок рецензії:

РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис «Російсько-український

тлумачний словник з промислової електроніки»

авторів Паеранд Ю. Е., Рукас Т. П.

У зв'язку з набуттям українською мовою статусу держав­ної постійно існує потреба в лексикологічних посібниках, які відбивають терміносистему певної науково-технічної галузі, подану українською. З огляду на це актуальність видання спеціалізованого російсько-українського тлумачного слов­ника з промислової електроніки сумнівів не викликає. Використання такого словника в навчальному процесі, в на­уково-проектній і виробничій діяльності безумовно сприяти­ме підвищенню якості підготовки фахівців з промислової електроніки, бездоганній розробці технічної документації, унормуванню викладу науково-технічних видань (статей, мо­нографій, дисертаційних робіт, звітів тощо).

Відзначимо як позитивне, що рецензований словник орі­єнтований на нормативну наукову термінологію. Це забез-

205

печується введенням до російського реєстру і поданням в українському перекладі дефініцій, зареєстрованих у держав­них стандартах, а також широковживаних у сучасній науковій, науково-популярній, інсрормативно-реферативній літературі.

Цей словник помітно виділяється з-поміж інших галузевих термінологічних словників минулих і сучасних видань, оскіль­ки в ньому поруч із загальноприйнятими серед фахівців з промелектроніки номенами представлені й новоутворення, пропоновані філологами як більш точні (тому в словникові подається інколи декілька морфологічних варіантів). Очевид­но, з часом такі дискусійні на сьогодні варіанти будуть від­гранені мовленнєвою практикою.

Сформований лексико-термінологічний масив становить понад 800 найуживаніших понять промислової електроніки, відзначається системністю відбору й подання терміноло­гічних одиниць. Правопис української частини словника по­даний із врахуванням сучасних вимог і рекомендацій.

Узагальнюючи, можна сказати, що словник своєчасний, актуальний і є загалом досконалим за змістом та формою.

Як і в кожній праці, а особливо такого типу, в словнику є сильніші й слабші місця, є недогляди, спірні, а часом і не­прийнятні твердження, в усякому- разі — з погляду рецен­зента. Зупинімося на них конкретно.

1. Авторам словника слід сміливіше залучати до укра­їнської мовної системи власне українські лексеми замість кальок з російської мови. Наприклад, у статті випрями-тель — випрямляч зроблено прямий переклад, натомість український відповідник ви просту вач, що є технічним тер­міном; зарядньїй ток конденсатора — зарядний струм конденсатора, потрібно заряджальний; запираемьій ток тиристора — замикний струм тиристора, думається, що , треба вживати стопорний (запірний).

2. Не завжди вдало автори замінили дієприкметникові форми прикметниковими. Наприклад: стабилизирующие схемьі — стабілізуючі схеми, узвичаєно вживати стабіліза­ційні (схеми для стабілізації).

3. Нарешті висловлюємо ще одне побажання авторам, спрямоване на вдосконалення роботи в майбутньому: до­цільним видається подання до українських відповідників до­даткових граматичних характеристик: форми родового від-

206

мінка іменників II відміни чоловічого роду: інвентар, канал, провідник.

«Російсько-український словник з промислової електро­ніки» заслуговує позитивної оцінки, і його можна рекомен­дувати до друку.

Кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови

Національного аграрного університету К. Б. Біленко

Відгук — це висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про наукові роботи, вистави, фільми, представлені на розгляд чи до захисту.

Реквізити відгуку такі:

1. Назва документа.

2. Заголовок, що містить:

• назву роботи;

• прізвище, ім'я та по батькові її автора;

• рік написання;

• кількість сторінок.

3. Текст, що містить:

• вступ (загальна характеристика роботи, її актуаль­ність);

• стислий виклад змісту роботи;

• критичні зауваження;

• висновок з пропозиціями.

4. Посада, підпис та розшифрування підпису.

5. Дата укладання.

6. Печатка.

Зразок відгуку:

ВІДГУК

на роботу М. М, Цілини «Сучасна українська ергонімія»

(на матеріалі власних назв установ м. Києва),

що подана до захисту на здобуття освітньо-

кваліфікаційного рівня магістра

Робота Марини Цілини «Сучасна українська ергонімія» (на матеріалі власних назв установ м. Києва) присвячена комплексному дослідженню сучасної української фірмонімії,

207

яка й досі перебуває поза увагою українських ономастів. У роботі чітко визначено статус фірмонімів у національній онімній системі, їх джерельну основу та проаналізовано прин­ципи їх номінації. У процесі ґрунтовного аналізу розмежовано фірмоніми відонімного та відапелятивного походження, що виступають не лише найважливішим засобом диференці­ації — ідентифікації найменованих комерційно-виробничих об'єднань, а й мовним засобом їх реклами та інших харак­теристик (місця розташування, профілю діяльності, належ­ності й т. і.).

У роботі вдало, ґрунтовно досліджено мотиваційні ознаки сучасних власних назв установ, агенцій столиці, Цікавими, на наш погляд, є фірмоніми, що мають подвійну мотивацію, наприклад, Київгума, «Мега Плюс», «Роса-Н.».

Варто відзначити й те, ще студентка намагається розро­бити певні рекомендації щодо унормування сучасного укра­їнського фірмонімікона.

Робота М. М. Цілини має струнку, глибоко продуману структуру. Окрім вступу, у якому наявні всі необхідні реквізити (актуальність, мета дослідження, джерела дослідження, теоретичне й практичне значення, апробація результатів дослідження), та висновків, робота включає ще три розділи: «Теоретичні проблеми сучасної української ергоніміки», «Принципи номінації у сфері фірмонімів м. Києва», «Проб­леми культури мови в сучасній фірмонімії м. Києва»,

Описуючи та аналізуючи фірмоніми, Марина виявила себе як науковець, здатний на аргументовані узагальнення, проявила творчий підхід до проблеми культури мови.

Таким чином, і за важливістю поставлених завдань, і за тим внеском, який робить це дослідження в загальний стан української лексикології, робота М. М. Цілини заслуговує на найвищий бал.

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент О. П. Потапенко

Висновок — це документ, що містить остаточну думку, логічний підсумок комісії, уповноваженої особи або уста­нови, зроблений на основі розгляду, аналізу певних фактів,

208

Висновок передається до вищих органів для розгляду й затвердження,

Реквізити висновку такі:

1. Гриф затвердження,

2. Назва документа.

3. Заголовок, що містить:

• назву установи, комісії, що складає висновок:

• питання, щодо якого готується висновок.