СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №1 (філософія ФТД)
.docxєвгеніки, генетики, кібернетики тощо).
Третій аспект — філософія і позанаукове знання, під яким розуміється паранаука
(антинаука, «альтернативна наука»), магія тощо. Позиція світоглядного плюралізму, нейтральності наукового світогляду щодо псевдонауки веде до інтелектуального анархізму,
що може спричинити перемогу марновірства та забобонів.
Найбільший вплив паранаука має саме в критичні моменти розвитку суспільства та
індивіда. Це пов'язано з тим, що паранаука справді виконує певну психо- та інтелектуально-
теоретичну функцію, служить засобом адаптації до життя в період соціальної та
індивідуальної нестабільності. Адже у важку хвилину завжди простіше звернутися до
астролога, чаклуна тощо, оскільки це звільняє від необхідності робити свій власний, іноді
важкий, вибір, від відповідальності і відносно легко забезпечує душевний комфорт. Індивід
боїться залишатися сам на сам з безкомпромісними науковими висновками.
Загальнокультурне значення і просвітницька функція філософії несумісні з
псевдонауковими теоріями, які звалюються на сучасну людину. Ігнорування наукового
світорозуміння може призвести до небезпечних соціальних наслідків, особливо коли
паранаука вступає в спілку з політичною владою. Це не тільки релігійний фанатизм,
фундамен-талізм та інквізиція, але й распутінщина, лисенківщина, переслідування генетики
та кібернетики, соціал-дарвінізму тощо. Тому байдужість до зусиль науки є виявом власної
моральної убогості.
Філософію вважають матір'ю науки, і перші вчені-природознавці були одночасно
філософами, а сама філософія прагне використати теоретичні методи дослідження, логічний
інструментарій для обґрунтування своїх положень, вироблення достовірних,
загальнозначущих принципів і законів. У процесі нагромадження емпіричного матеріалу і
вдосконалення методів наукового дослідження відбувається розділення форм теоретичного
освоєння дійсності. У XV-XVII ст., відповідаючи на запитання часу, наука починає
визначатися у самостійний соціальний інститут. Відбувається виділення конкретних наук,
які освоюють окремі аспекти природи і суспільства, спираючись на дослідні методи пошуку.
Філософія ж вбачає своє завдання в синтезі людських знань, у формуванні єдиної
картини світу. Вона має справу з фундаментальними характеристиками людського буття.
Філософське узагальнення має значно більший обсяг, ніж наукове, його завдання —
зведення всього суттєвого до думки, яка знімає суперечність між знанням і предметом.
Філософія — це така діяльність, — вважає М. К. Мамардашвілі, — такий роздум над будь-
якими проблемами (природними, моральними, естетичними, соціальними тощо), коли вони
розглядаються під кутом зору кінцевої мети історії світу. Остаточний сенс світу є
частиною людського покликання, яке полягає в тому, щоб відбутися як людина, стати
Людиною. Адже Людина не є викінченим витвором природи, — вона невпинно, знову і
знову створюється в історії, з участю її самої, її індивідуальних зусиль.
Висновки
Філософія — це світ понять та ідей, проблем, питань, сумнівів, вірувань. Вона є
концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як методологія пізнання і соціальної дії,
філософія окреслює магістральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції
духовно-практичного осягнення світу. Вона постійно актуалізує докорінні проблеми людини
і буття шляхом утвердження високих загальнолюдських цінностей. Філософія шукає
відповіді на смисложиттєві проблеми людського буття. Озброюючи людину поглядами
«вищого порядку », філософія допомагає зрозуміти сутність світу і суспільства, в якому вона
живе. Філософія є адекватною дійсності свідомістю свого часу, і тому людина, перш ніж
діяти, повинна цією свідомістю озброїтись.