6.3. Особливості будови симпатичних і парасимпатичних відділів вегетативної нервової системи

Центри симпатичної частини ВНС розташовані в грудних поперекових сегментах спинного мозку. Тут у бокових рогах сірої речовини спинного мозку лежать тіла нейронів, аксони яких виходять із спинного мозку у складі передніх корінців і у вигляді окремої гілки спрямованої до симпатичного стовбура. Симпатичні ганглії розташовані по обидва боки хребта, утворюючи два симпатичні стовбури. Кожний симпатичний стовбур являє собою ланцюг нервових вузлів, з’єднаних один з одним. В гангліях симпатичного стовбура переривається більшість симпатичних прегангліонарних нервових волокон. Проте деяка частина їх тут не переривається і доходить до вузлів нервових сплетень (черевне, серцеве, верхньо- і нижньокрижове). У них перериваються симпатичні прегангліонарні нервові волокна, які пройшли без переривання вузли симпатичного стовбура. Симпатичні нерви, які відходять, іннервують фактично всі органи і тканини організму.

Тіла центральних парасимпатичних нейронів розташовані в спинному, довгастому і середньому мозку. В спинному мозкові парасимпатичні нервові клітини локалізовані від I до IV крижового сегмента.

В стінках органів малого таза розташовані внутрішньостінкові вузли, від яких відходять нервові волокна, що іннервують непосмуговані м’язи і залози нижньої частини травного каналу, сечовидільні, внутрішні та зовнішні статеві органи.

Із довгастого мозку виходять парасимпатичні волокна VII, IX, X і XII черепних нервів. Головна маса парасимпатичних волокон, які виходять із довгастого мозку, покидає його в складі блукаючого нерва. Його численні волокна іннервують органи шиї, грудей і живота.

Парасимпатичні нейрони середнього мозку утворюють ядро, яке лежить на дні водопроводу мозку (3-й шлуночок). У складі ІІІ пари черепних нервів (окоруховий нерв) волокна підходять до війкового вузла, який міститься в задній частині очної ямки. Післявузлові волокна іннервують м’яз, який звужує зіницю.

Ганглії парасимпатичної частини вегетативної нервової системи розташовані у стінках внутрішніх органів або поблизу від них. Внутрішньоорганні ганглії розташовані в м’язових стінках серця, бронхів, а також у залозах зовнішньої і внутрішньої секреції. В парасимпатичній частині вегетативної нервової системи постгангліонарні волокна, на відміну від симпатичних волокон, короткі.

6.4. Функції вегетативної нервової системи

Більшість внутрішніх органів має подвійну іннервацію: до кожного з них підходять два нерви –симпатичний і парасимпатичний. Вегетативна нервова система регулює роботу внутрішніх органів, обмін речовин, пристосовуючи органи до поточних потреб організму. На численні органи симпатичні і парасимпатичні нерви справляють протилежний вплив. Так, симпатичний нерв прискорює і посилює роботу серця, а парасимпатичний (блукаючий) гальмує; парасимпатичний нерв зумовлює скорочення кільцевої мускулатури райдужної оболонки ока і, у зв’язку з цим, звуження зіниці, а симпатичний нерв спричиняє розширення зіниці (скорочення радіальної мускулатури райдужної оболонки).

М.Є.Введенським, проте, було доведено, що зміна умов подразнення дає також інший ефект: взаємно посилюючий один одного вплив симпатичних і парасимпатичних нервових волокон на серце.

Симпатична частина ВНС сприяє інтенсивній діяльності організму, особливо в екстремальних умовах, коли потрібне напруження всіх його сил. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи сприяє відновленню витрачених організмом ресурсів.

Рефлекторні реакції підтримання артеріального тиску на відносно постійному рівні, теплорегуляції, прискорення і посилення серцевих скорочень при м’язовій роботі і багато інших пов’язані з діяльністю вегетативної нервової системи.

Всі відділи ВНС підпорядковуються вищим вегетативним центрам, розташованих у проміжному мозку, а саме, у гіпоталамусі, який є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму. Вплив гіпоталамуса здійснюється не лише через нервову систему, а й через ендокринну. В передній частині гіпоталамуса містяться ядра, які регулюють функцію парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, а в задній частині – ядра, що регулюють функцію симпатичної частини.

Функцію одного із центрів вегетативної нервової системи виконує також ретикулярна формація, яка регулює збудливість і працездатність скелетних м’язів, органів чуттів, спинного мозку, великих півкуль та функції внутрішніх органів.

В регуляції вегетативних функцій організму людини бере участь і мозочок (діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляції).

Базальні ядра через гіпоталамус беруть безпосередню участь в регуляції вегетативних іннервацій організму, тобто в регуляції обміну речовин та діяльності внутрішніх органів. Саме в базальних ядрах здійснюється об’єднання, інтеграція функцій всього організму в єдине ціле, в тому числі і інтеграція соматичної і вегетативної нервової систем.

Звичайно ж, симпатичні і парасимпатичні центри справляють на функції вегетативної нервової системи координуючий і регулюючий вплив з урахуванням сигналів від зовнішніх і внутрішніх рецепторів і загального емоційного стану організму.