2. Методичні вказівки оформлення РГР
.pdf11
Анотація включає короткий зміст роботи, ключові слова, кількість сто рінок, таблиць, рисунків, додатків та літературних джерел.
Перелік ключових слів у анотації повинен охарактеризувати зміст IP і мати від 5 до 15 слів (словосполучень) у називному відмінку.
Для заголовка анотації на англійської мові слід використовувати слово «SUMMARY».
Друкувати анотацію слід або кожну на окремому аркуші, або дві на од ному аркуші, третю на іншому аркуші.
Приклад оформлення анотації надано у Додатку Б.
1.5 Нумерація сторінок
Нумерація сторінок. Сторінки IP, слід нумерувати арабськими цифра ми, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту.
Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Шрифт та розмір номеру сторінки повинен співпадати з осно вним текстом. Допускається нумерація чорною ручкою від руки, креслярсь ким шрифтом, розміром, що співпадає з №14 комп’ютерного набору. Титу льний аркуш, листи завдань, анотація, зміст роботи включають до загальної нумерації сторінок, але номера сторінок починають проставляти зі змісту.
Нумерація сторінок з ілюстраціями та таблицями. Ілюстрації й таблиці, розмішені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок IP, номер сторінки проставляється у верхньому правому куті сторінки, що знаходиться у вертикальній орієнтації (для горизонтальних сторінок - з ура хуванням її зшивки).
12
1.6 Нумерація розділів
Нумерація структурних частин, розділів та підрозділів, пунктів та під пунктів. Такі структурні частини ІР, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядко вого номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини ІЗ, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто нумерація: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ» є неві рною.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти ІР слід нумерувати арабськими цифрами.
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу». Розділи ІР по винні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті ІР і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.
Підрозділи ІР повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного ро зділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не став лять, наприклад 1.1, 1.2 і т. д. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та по рядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту кра пку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Потім у тому ж ряд ку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
13
1.7 Ілюстрації
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці не обхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Слід, пам’ятати, що на всі ілюстрації обов’язково мають бути посилан ня у тексті ІР.
Ілюстрація позначається словом «Рисунок ___», яке разом з назвою ілюстрації розміщують симетрично до тексту (по центру сторінки, без абзац ного відступу) після пояснювальних даних, наприклад: «Рисунок 1.4 - Об'єк ти внутрішнього аудита виробничих запасів ПАТ «Олимп-круг»».
Приклад оформлення рисунку надано на рис. 1.6.
Рисунок 1.6- Приклад оформлення рисунку
14
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумера цією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, ві докремлених крапкою, наприклад запис «Рисунок 3.2» визначає, що це дру гий рисунок третього розділу.
Приклад оформлення рисунку наведено у Додатку В.
1.8 Таблиці
Цифровий матеріал доречно оформлювати у вигляді таблиць відповід но до рис. 1.7.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.
■ і
15
Слід пам’ятати, що на всі таблиці обов’язково мають бути посилання в текстіІР.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таб лиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремле них крапкою, наприклад запис «Таблиця 2.1» визначає першу таблицю дру гого розділу.
Таблиця повинна мати змістову та стислу назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її заголовок і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її заголовок або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця ...» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ...» з зазначенням номера таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і пі дзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф ука зують в однині.
Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Приклад оформлення таблиці наведено у Додатку В.
16
1.9 Переліки
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або під пунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.
Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, використовуючи знак «-» (дефіс) для першого рівня деталізації.
Увага! Дефіс відрізняється від математичного «-» (мінусу) та «—» (до вгого тире).
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські ци фри з дужкою (другий рівень деталізації).
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу (1,25 см), другого рівня - з відступом (1,25 см) відносно місця розташування переліків першого рівня (або 2,50 см з початку рядка).
Приклад оформлення переліків надано у Додатку Г.
1.10 Формули та рівняння
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в яко му вони згадуються, посередині сторінки.
Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Формули і рівняння у ІР (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули або рівняння скла дається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відо-
17
кремлених крапкою, наприклад, запис «формула (1.3)» означає, що це третя формула першого розділу.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій пос лідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на почат ку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові опе рації множення, застосовують знак «х».
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокрем люють комою.
Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски фор мули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фі гурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке зна ходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула вхо дить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в текс ті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
При комп’ютерному наборі використовується редактор формул Microsoft Equation 2.0 або 3.0, що входить у комплект поставки MS Word.
Розміри та стиль шрифтів приведені на рис. 1.8 та рис. 1.9.
19
Приклад оформлення формул наведено у Додатку Д.
1.11 Посилання
Посилання в тексті ІР на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1, 5-7]».
19
Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за пе реліком посилань ІР зазначенням номера.
Приклад:
Цитата в тексті: «... у цій системі калькулювання об'єктом витрат є окреме замовлення... [б]1».
Відповідний опис у переліку посилань:
6.С.Ф. Голов. Управлінський облік. Підручник. - 2-ге вид. - К.: Лібра, 2004.
-704 с.
Відповідне подання виноски:
1 [6] С.Ф. Голов. Управлінський облік. Підручник. - 2-ге вид. - К.: Лібра, 2004.-704 с.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.
Посилання на ілюстрації ІР вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули ІР вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці ІР повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено: «... в табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати ско рочено слово «дивись»: «див. табл.1.3».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
2 0
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, ІР збереженням особливос тей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими автора ми, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну поле міку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення автор ського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і познача ється трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на поча тку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; і ) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів
своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити власне ставлення автора ІР до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.
1.12 Помилки у письмових роботах студен тів
Помилки, що найчастіше зустрічаються у письмових роботах студентів при оформленні основного тексту, наведені у Додатку Е.