1 Аналіз активу

Звертаємо увагу на зміну майна підприємства. Вартість майна підприємства зменшилася на 11,6%, що може говорити про скорочення підприємством господарської діяльності, це загалом є негативною тенденцією. У структурі сукупних активів підприємства велику питому вагу займає оборотні активи (73,39%) - це говорить про те що підприємство має легку структуру активів, тобто ці свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки. Варто зазначити що при цьому частка оборотних активів порівняно з минулим періодом зменшилася на 0,44 процентних пункту - такі зміни стимулюють звернення. Вартість необоротних активів підприємства зросла на 577,3, а темп росту склав 142,91,. Також позитивною тенденцією є те що зменшилася дебіторська заборгованість. У складі необоротних активів весь обсяг займають незавершене будівництво та основні средства.Розглядаючи зміни оборотних активів в динаміці помітно що їх обсяг зменшився на 0,44 тис. грн. а темп росту склав 139,5%.

Коєф.зносу=1095,3/2352,3=0,4696

Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів

Коєф. придат.=1-0,4696=0,5304

2 Аналіз пассиву

Можна сказати що основним джерелом формування майна на підприємстві є довгострокові зобов’язання. На початок року його частка в структурі пасиву 70,78%, а нарешті склала 50,27%, це дуже гарна тенденція.

Розрахунок і оцінка за даними балансу показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Єдиного загальновизнаного підходу до вирішення завдання кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідних алгоритмів оцінки немає. Щодо методів вирішення цього завдання існує два основних підходи: 1) для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися виключно на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства здійснюється тільки на підставі даних пасиву балансу; 2) для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто простежувати напрями використання коштів. Безумовно, коефіцієнти, розраховані за даними пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною - важливо не тільки те, звідки залучено кошти, але і куди вони вкладені, яка структура вкладень. На наш погляд другий підхід є більш повним і з економічної точки зору більш виправданим. Тому оцінку фінансової стійкості підприємства проведемо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відображають взаємозв'язок між джерелами формування коштів підприємства і структурою вкладень. Перший крок в цьому блоці аналізу фінансового стану підприємства - оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна розділити на два блоки: 1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів; 2) коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів. Охарактеризуємо найбільш істотні з відомих показників цих груп. Серед коефіцієнтів капіталізації вважаємо доцільним розгляд наступних з них. Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється за формулою: Кавт = Власний капітал / Всього джерел коштів= стр. 380 ф.1/стр. 640 ф.1

К_{авт. п.}= 646,6/5076,7=0,13

К_{авт. к.}=1733,5/7124,6=0,24

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5. Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Твір цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою: Кзав = Всього джерел коштів / власний капітал = стр.640 ф. 1/стр. 380 ф.1

К_{зав .п.}=5076,7/646,6 =7,85

К_{зав. к.} = 7124,6/1733,5=4,11

Критичне значення коефіцієнта фінансової залежності - 2. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою: Кф.р. = Залучення кошти / власний капітал = (стр. 430+480+620+630)/380

К_{ф.р. п.} = 4430,1/646,6=6,85

К_{ф.р. к.} = 5328,1/1733,5=3,11

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта - більше або дорівнює 0,5. Критичне значення - 1. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

Кман. = Власні оборотні кошти / власний капітал Значення величини власного капіталу можна отримати безпосередньо з пасиву балансу, що ж до такого поширеного абсолютного показника, як величина власних оборотних коштів, то його розрахунок потребує коментаря. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Даний показник можна розрахувати двома способами: 1) від суми власного капіталу відняти вартість необоротних активів:

Ксоб = IП - IА = стр. 380 ф. 1 - стр. 080 ф. 1; 2) від суми власного капіталу відняти вартість залученого капіталу:

: Ксоб = (IIА + IIIА) - (IIП + IIІП + ІVП + VП) = (стр. 260 ф. 1 + стр. 270 ф. 1) - (стр. 430 ф. 1 + стр. 480 ф. 1 + стр. 620 ф. 1 + стр. 630 ф. 1). Таким чином,формула розрахунку коєфіціента маневреності вмгладає слідуючим чином:

К_ман. = (1П-1А)/1П

К_{ман. п.}= (646,6-1345,4)/1345,4= -1,08

К_{ман. к.} =(1733,5-1922,7)/1922,7= - 0,11

Цей показник може значно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація, при якій коефіцієнт маневреності в динаміці незначно збільшується. Різке зростання цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства. Пов'язано це з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. У зв'язку з цим різке збільшення даного показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що призведе в посилення залежності підприємства від кредиторів. Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності необхідно порівняти цей показник по конкретному підприємству з середнім показником по галузі або у конкурентів. Розрахунок коефіцієнтів капіталізації для аналізованого підприємства представимо в табл.

Показники	Рівень показника
	На початок року	На кінець року	зміни
1. Коефіцієнт фінансової автономії	0,13	0,24	0,11
2. Коефіцієнт фінансової залежності	7,85	4,11	-3,74
3. Коефіцієнт фінансового ризику	6,85	3,11	-3,74
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	- 1,08	-0,11	0,97

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіше фінансове становище підприємства. У нашому випадку протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії підприємства підвищився на 0,9 процентних пункту і на таку ж величину знизився показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Така динаміка показників фінансової автономії та фінансової залежності в даному випадку не є негативною тенденцією, так як початкові значення вказаних показників для аналізованого підприємства перебували на досить високому рівні. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позики і позики використовуються для фінансування придбання основних засобів і інших капітальних вкладень:

Кс.п.д.в п.=2,67

Кс.п.д.в к.=1,86

Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. У той же час фінансування капітальних вкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування є ознакою добре розробленої стратегії підприємства. Даний показник може бути інтерпретований по-різному, залежить це, насамперед, від суб'єктів аналізу. Для банків та інших інвесторів більш надійна ситуація, при якій значення даного коефіцієнта нижче. Що ж до підприємства, то з його позиції і більш високе значення даного показника є ознакою нормального функціонування. Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення даних показників в розрахунок приймаються тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, що обчислюються за формулами:

К с.д.д.ф п.=0,85

К с.д.д.ф к.=0,67

К ф.н.к.д. п.=0,15

К ф.н.к.д. к.=0,33

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається у другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних за такими балансовими статтями: виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Формулу розрахунку вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна представити таким чином:

3 = стр. 100 ф. 1 + стр.110 ф. 1 + стр. 120 ф. 1 + стр. 130 ф. 1 + стр. 140 ф. 1.

З_п.=822,3

З_к. =2631,8.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, які й характеризують види джерел. 1. Власні оборотні кошти Квоб = IП - IА = стр. 380 ф. 1 - стр. 080 ф. 1 = (IIА + IIIA) - (IIП + IIIП + IVП + VП) = (стр. 260 ф. 1 + стр. 270 ф. 1) - (стр. 430 ф. 1 + стр. 480 ф. 1 + стр. 620 ф. 1 + стр. 630 ф. 1).

Кв_{.об. п.}= - 698,8

К_{в.об. к.}= - 189,2

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал Квдз = Ксоб + III П = (стр. 380 ф. 1 - стр. 080 ф. 1) + стр. 480 ф. 1.

Квдз п=123,5

Квдз к=2442,6

3. Загальна величина основних джерел формування запасів

Ко = Ксдз + Краткосрочные кредиты - Необоротные активы = стр. 380 ф. 1 + стр. 480 ф. 1 + стр. 500 ф. 1 - стр: 080 ф. 1.

Ко п=2894,5

Ко к=3581,9 Трьом показникам наявності джерела формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування (на даному підприємстві вони рівні): 1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

Ф_п.=-698,8-822,3=-1521,1

Ф_к.=2442,6-2631,8=-2821 1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових позикових джерел формування запасів:

Ф_п.=123,5-822,3=-698,8

Ф_к.=2442,6-2631,8=-189,2 3. Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

Ф_п.=2894,5-822,3=2072,2

Ф_к.=3581,9-2631,8=950,1 За допомогою цих показників визначається трехкомпонент-ний показник типу фінансової стійкості підприємства:

Після проведення розрахунків наведених вище показників за критерієм фінансової стійкості підприємство може бути віднесено до одного з чотирьох типів: 1. Абсолютна фінансова стійкість (трикомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний вигляд: S = {1,1,1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. 2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості - S = {0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних обігових коштів, також і довгострокові залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства. 3. Нестійке фінансове становище (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S = {0,0,1}). Така ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів. 4. Кризовий фінансовий стан (S = {0,0,0}). Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства. На даному підприємстві не стійке фінансове становище.

2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової Розрахунок і оцінка за даними балансу фінансових коефіцієнтів ліквідності Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного проведення розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх інвесторів. Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків з кредиторської заборгованості, що вимагає негайного погашення. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Проте між ними існують певні відмінності. Поняття ліквідності більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але і перспективне. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти без втрати вартості. Чим менше час, який потрібно, щоб даний вид активу був переведений в грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання таких термінів. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи. Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується наступним чином:

Л1_п.п.=665,4

Л1_к.п.=206,5

Л2. Швидко реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для обертання яких у грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб'єктивних та об'єктивних факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

Л2_п.п.=2396,1

Л2_к.п.=3308,2

ЛЗ. Повільно реалізовані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також обігові активи, що не увійшли в перші дві групи. Розрахунок цього показника проводиться таким чином:

Л3_п.п.=669,8

Л3_к.п.=1687,2

Л4. Важко реалізовані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

Л4_п.п.=1345,4

Л3_к.п.=1922,7

Пасиви балансу групуються за ступенем настання терміну їх оплати. З даних балансу повну інформацію для проведення такого угруповання отримати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користуватися даними, наявними в примітках до звітів. При проведенні внутрішнього аналізу, якщо є доступ до даних аналітичного обліку, таке угруповання можна зробити більш точною. При цьому в першу групу пасивів потраплять зобов'язання, термін оплати яких уже настав. Четверта група буде представлена ​​довгостроковими пасивами (термін погашення яких більше одного року). Віднесення решти зобов'язань до другої або третьої групи пасивів індивідуально для кожного підприємства. При цьому необхідно орієнтуватися на ступінь ліквідності другої і третьої груп активів. Тобто термін погашення пасивів, що відносяться до другої групи, повинен відповідати терміну перетворення в грошові кошти другої групи активів, а термін погашення третьої групи пасивів - третьої групи активів. Якщо ж у розпорядженні аналітика є лише дані, наведені в балансі, використовується більш стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваними термінами погашення. У цьому випадку угрупування пасивів буде вельми умовною, так як відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства і групування проводиться відповідно до загальновизнаних уявленнями про терміновість погашення того чи іншого виду зобов'язання. Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати наступним чином: П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

П1_п.п.=500,3

П1_к.п.=1315,7

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, представлених у розділі другому пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», в частині сум, що плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження стосується і розділу п'ятого пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів». Іншими словами, до цієї групи належать статті четвертого розділу пасиву балансу за вирахуванням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, і статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу з урахуванням обумовлених вище обмежень. Формула визначення суми таких пасивів має наступний вигляд:

П2_п.п.=336,5

П2_к.п.=493,6

ПЗ. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена ​​довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

П3_п.п.=3666,5

П3_к.п.=3684 П4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П4_п.п.=646,6

П4_к.п.=1733,5 Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це тягне та виконання четвертого нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Іншими словами, при розрахунку ліквідності балансу оцінки в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і залучені джерела фінансування. У разі якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні. Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто Л1 і П1 відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Для характеристики ліквідності аналізованого підприємства в табл. наведемо розрахунок груп активів і пасивів.

Актив	На початок	На кінець	Пасив	На початок	На кінець	Платіжні надлишки (нестачі)
1	2	3	4	5	6	7=2-5	8=3-6
Л1	665,4	206,5	П1	500,3	1315,7	-165,1	1109,2
Л2	2396,1	3308,2	П2	336,6	493,6	-2059,5	-2814,6
Л3	669,8	1687,2	П3	3666,5	3684	2996,7	1309,5
Л4	1345,4	1922,7	П4	646,6	1733,5	772,1	-395,9
Б	5076,7	7124,6	Б	5076,7	7124,6	0	0

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше. До аналізу коефіцієнтів ліквідності в зарубіжній і вітчизняній практиці фінансового аналізу існують дещо різні підходи. Західні фахівці для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу зазвичай характеризується трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, уточненим (посередником) коефіцієнтом ліквідності та коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Незважаючи на різні назви, порядок розрахунку коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності, що використовуються в роботах зарубіжних аналітиків, збігається з порядком розрахунку відповідно коефіцієнта загальної ліквідності та проміжного коефіцієнта ліквідності. Слід зазначити, що назви цих коефіцієнтів у різних джерелах не збігаються. У зв'язку з цим важливо звертати увагу на якісний склад таких показників. Ми наводимо найбільш часто зустрічаються найменування коефіцієнтів ліквідності. Згідно загальноприйнятим стандартам, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижня межа обумовлена ​​тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов'язаннями більш ніж в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. При аналізі коефіцієнта особливу увагу слід звернути на його динаміку. Використовуючи класифікацію активів і пасивів, наведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному вигляді:

К_{заг.пн.п.}=(665,4+2396,1+669,8)/(500,3+336,5)=4,46

К_{заг. к.п.}=(206,5+3308,2+1687,2)/(1315,7+493,6)=2,88

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності (у закордонній практиці він називається коефіцієнтом термінової ліквідності) вважається більш жорстким тестом на ліквідність, так як при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (ЛЗ). Існує дві основні причини, через які повільно реалізовані активи не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта: - Чиста реалізаційна вартість таких активів при вимушеній реалізації набагато менше вартості, за якою ці активи відображені в балансі; - Якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (а саме вони найчастіше домінують в цій групі активів), то виникає питання, як воно буде продовжувати свою діяльність. Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою:

К_{пром. п.п.}=(665,4+2396,8)/836,8=3,66

К_{пром. к.п.}=(206,5+3308,2)/1809,3=1,94

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Проте в наших умовах достатнім визнається його значення, рівне 0,7-0,8. При визначенні цих коефіцієнтів ліквідності слід враховувати один важливий момент: в розрахунок приймаються ліквідні кошти перших трьох груп, у тому числі дебіторська заборгованість. В умовах розвиненої ринкової економіки такий підхід цілком виправданий: підприємство має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей, за допомогою яких воно може стягнути борги зі своїх дебіторів. В перехідній економіці Україні, для якої характерний криза неплатежів, реалізація такої можливості стає проблематичною. Тому викликає сумнів доцільність оцінки ліквідності українських підприємств за допомогою коефіцієнтів загальної та проміжної ліквідності, особливо в тих випадках, коли це не підтверджується докладним аналізом показників, що беруть участь в розрахунках. Очевидно, що в більшості випадків найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки за показниками першої групи активів - грошових коштів і поточних фінансових інвестицій. Більше того, у багатьох випадках доцільно оцінювати ліквідність тільки за показниками грошових коштів. Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 - 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вигляд:

К_{аб. п.п.}=665,4/836,8=0,8

Ка_{б. к.п.}=206,5/1809,3=0,11

Для аналізованого підприємства розрахунок даних коефіцієнтів представимо в табл.

показники	На початок	На кінець	зміни
Коефіцієнт загальної ліквідності	4,46	2,88	-1,58
Коефіцієнт проміжної ліквідності	3,66	1,94	-1,72
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,8	0,11	-0,69

При оцінці ліквідності підприємства слід також мати на увазі, що різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану підприємства при різному ступені урахування ліквідності засобів, але і відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільший інтерес представляє коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що дає кредит підприємству, більше уваги приділяє проміжному коефіцієнту ліквідності. Покупці більшою мірою оцінюють ліквідність підприємства за коефіцієнтом загальної ліквідності. Коефіцієнт загальної ліквідності застосовується також у тому випадку, коли необхідно оцінити зміни фінансової ситуації на підприємстві з точки зору ліквідності, а також при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних партнерів на основі звітності.